Останні років п’ять [Кейджу->nicolas-cage] відчутно не щастить з ролями. Найчастіше його можна побачити у жанровій стрічці середньої якості, де він або відпрацьовує багато разів випробувані прийоми, або просто пливе за течією. Не став винятком і містичний трилер про похмуре Середньовіччя.
Немає у цій стрічці нічого такого, що могло б зацікавити велику зірку, якою Ніколас все ще номінально рахується, – втім, те ж саме можна сказати про “Учня чародія” і про багатьох інших. Тема нібито й цікава, але розробляється вкрай стандартно, без вигадки; діалоги дубові; бюджет куций. Фільм був би не проти стати типовим зразком класу “Б”, але йому заважає вкрай серйозне обличчя. Розмов про віру й церкву у картині стільки ж, скільки й боротьби з нечистим, якщо не більше, але усі вони не піднімаються над рівнем банальності. Забагато у сценарії і відвертих дурниць (герої-дезертири йдуть до міста, де їх усі знають, переходять крізь міст, який будь-якої миті може розвалитися, тощо).
Складається враження, що Кейдж просто хотів відпочити на природі, а з грою не напружувався: промови його героя швидше смішать, ніж викликають повагу чи щось іще. Набагато органічніший [Рон Перлман->ron-perlman] у ролі колоритного друга героя – тут є характер, трохи гумору і значно менше пафосу й глупства. До того ж участь цього актора нагадує про інший і набагато кращий фільм про віру й церкву – “Ім’я Рози”. Клер Фой у ролі одержимої демоном дівчини місцями виглядає непогано, але загалом роль теж дає небагато можливостей. Фінал радує дуже смішним чудовиськом і кількома зомбі.
Підсумок: мало цікавого і ще менше (тобто нічого) оригінального – набір усім знайомих жанрових кліше. Рекомендується лише найвідданішим фанам Кейджа і Перлмана.