Священик

Вампіри знову в моді – не те щоб був час, коли про них забували зовсім, але зараз популярність помітно зросла. І дуже добре, що з’являються не лише фільми, які показують їх закоханими юнаками (хоча саме вони породили нову моду), а й такі, що нагадують про справжню злу сутність королів ночі, насправді безжальних хижаків.

priest_1.jpg

У “Священику” вампіри досить далекі від класичного дракулівського образу Бели Лугоші. Вони навіть менш людиноподібні, ніж Носферату Макса Шрека: у них, наприклад, немає очей. І це логічно: нічні хижаки мають покладатися не на зір, а на інші органи почуття. На екрані створено виразний образ ворога, з яким слід боротися, не визнаючи компромісів: навіть єдиний людиноподібний з них у виконанні харизматичного Карла Урбана – лише виконавець загальної злої волі. Але є і інший ворог – якось не хочеться називати його церквою, це швидше зовсім інша організація, яка використовує назву і віру, щоб побудувати тоталітарне суспільство. І нагадує це розстановку сил з ще не давніх, але вже класичних кінокоміксів за творами Френка Міллера, де є противник огидний ззовні – злочинець чи монстр-завойовник – і противник огидний зсередини – влада.

priest_2.jpg

[Беттані->paul-bettany] пасує образ самотнього воїна, який починає сумніватися у своїй вірі, до того ж він викликає цікаві асоціації з роллю актора у “Коді да Вінчі”. Персонаж Кема Жиганде спочатку смішить (особливо коли під час першого бою з нечистю кричить “Мама!”, тобто “Священик!”), але ближче до фіналу реабілітує себе. Приблизно це можна сказати і про [Меггі Кью->maggie-q]: у [“Міцному горішку-4”->die-hard-4] вона була значно ефектнішою, однак її битва з “байкерами” і трюк на рейках компенсують не зовсім доречний мелодраматизм попередніх сцен. З Урбана, як вже було сказано, вийшов доволі харизматичний лиходій, хоча глибини характеру у нього не спостерігається – а зазвичай у фільмах подібного жанру її якщо і можна знайти, то саме у чорних характерах. Натомість більш ніж досвідченому Крістоферу Пламмеру (головний кардинал) вистачає кількох екранних хвилин, щоб створити образ зла стовідсотково чорного і вкоріненого в реальність. В епізодичній ролі шахрая виразний, як завжди, Бред Дуріф.

priest_3.jpg

Фільм використовує жанр вестерну, сюжет “Шукачів”, антураж “Блейд-раннера” та “Шаленого Макса-2”, дизайн монстрів “Володаря перснів” (охоронець матки надто нагадує печерного троля), ідеї “Чужих”, “Рівно в полудень” тощо. Як не дивно, виглядає ця суміш досить органічно і від дії майже не відволікає. До плюсів можна зарахувати стильний анімаційний пролог, інтерактивну сповідь (якщо це можна так назвати) і досить жваву кульмінацію. Спецефекти на належному рівні, і 3D в екшн-сценах використано з максимальним ефектом (принаймні таке враження справляє перегляд у львівській “Планеті кіно”).

2 коментаря для “Священик”

  1. Посмотрел вчера…Ох и хрень! Даже бедолага “Блейд” был куда как ярче, не говоря уж о “Воинах света”, чем этот псевдо-аниме=вестерн, с элементами человеческого участия, на фоне мощных компьютерных спецэффектов…

Залишити відповідь до gorih Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *