Яке питання найактивніше обговорювали сьогодні приблизно о сьомій пасажири маршрутки, яка везла їх до Львова від торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”? Так вже вийшло, що більшість з них були відвідувачами “Планети кіно”. Тому говорили вони не про ціни, товари чи прагнення громадян до свободи. Вони говорили про те, що у Панди щось намічається з Тигрицею. Коли сучасне голлівудське кіно змушує говорити про себе через півгодини після перегляду, це, в принципі, показник.
Автор даної рецензії свого часу досить критично віднісся до [першого “Панди”->kung-fu-panda-1], оскільки не побачив у ньому чогось більшого, ніж спробу пародіювання фільмів про кунг-фу. Тому його ж несподівано позитивна реакція на другу серію змушує подумати: а може, цього й достатньо? Або КОЛИ цього достатньо?
Коли на екрані більше екшну – це по-перше і, можливо, по головне. У цьому плані сіквел набагато перевершує оригінал – усі знають, що комп’ютерні технології в усіх можливих D-напрямках зараз крокують з неймовірною швидкістю, але фільм, в якому бійки є сутністю сюжету, все ж таки дає їм більше можливостей проявити себе, ніж, ну, картини, де звірята тікають із зоопарку. Більшість битв поставлені так, ніби сам береш у них участь, і в тому, який саме остаточний спосіб отримати перемогу вигадали для фіналу, є елемент простої геніальності (у першій серії це було одне з найслабших місць).
Коли є кращий лиходій – такий, що покладається не лише на силу, і з більш продуманою передісторією. Навіть у дубльованому (і непогано) українською варіанті буквально відчуваються з екрану у поведінці персонажу [Олдменівські->gary-oldman] інтонації (з відчутним присмаком самоіронії). І як на анімаційного лиходія павич вийшов досить неоднозначним, не завжди націленим на суцільне знищення, з деякими несподіваними ходами – він, наприклад, відпускає провидицю, що й спричиняє його поразку.
Коли менше сюжетної “водички” – це майже повтор першого пункту, про екшн. Хоча дещо з цього все ж таки є: ну яке кіно зараз обходиться без мінімального внутрішнього конфлікту головного героя? Навіть Джек Сперроу змушений вирішувати, кинути йому всіх чи не всіх. Для Панди вигадали слабке місце дуже передбачуване, і обігрується воно без іронії, більш-менш серйозно (на рівні розваги для сімейного перегляду). Добре, що цій сюжетній лінії приділили відносно небагато екранного часу.
Ну і коли є натяки на романтику між героями – як показує практика, люди це запам’ятовують. Все ж таки [Джолі->angelina-jolie] є Джолі, навіть в оболонці залізобетонної Тигриці, тому Панду глядачі розуміють. Вже видно один з напрямків, в якому можна рухатись в неодмінній третій частині – а другий вказано в останніх кадрах картини.
а де є фільм панда кун-фу 2