Той факт, що екранізацію твору Джона Ле Карре демонструють на наших екранах одночасно з четвертою “Неможливою місією”, утворює цікавий контраст. Нібито обидві стрічки – шпигунської тематики, але при цьому відрізняються абсолютно всім. Тим, у кого шпигунський жанр асоціюється у першу чергу з Джеймсом Бондом, буде цікавішим, швидше за все, бойовик з [Томом Крузом->tom-cruise]. Але ті, кого цікавить у першу чергу кіно, а не лише розвага, отримають набагато більше задоволення від “Шпигуна”.
Насправді ж картину Альфредсона не можна назвати елітарною – вона жанрова, проте зроблена на дуже високому рівні, з незворушно серйозним обличчям, увагою до деталей і точними психологічними портретами персонажів. Вона створює свій унікальний світ, де люди внаслідок професійної звички говорять вголос мало і лише той мінімум, що дозволяє залишатись зрозумілим, де всі мають таємниці, а більшість – ще й кількох господарів, але майже ніхто не має нормального особистого життя. В цьому світі у людей майже немає друзів, натомість вороги використовують будь-які методи, від зради до шантажу, а начальство нагадує тераріум. Зберегти в такій атмосфері людське обличчя і гідність вдається мало кому.
Тим не менш, саме це зміг зробити головний герой Джордж Смайлі у блискучому виконанні [Олдмена->gary-oldman], який після стількох років, змарнованих на лиходіїв і другорядні ролі у голлівудських блокбастерах, нарешті отримав свій великий шанс. Смайлі – один з тих, кого професія трохи покалічила, але ще більше загартувала – жодного зайвого слова, жодного зайвого руху, жодного легковажного кроку. Про Хемфрі Богарта писали, що у нього в руках пістолет перетворюється на інтелектуальну зброю – в цьому фільмі таке можна сказати про Олдмена.
Слідом за Олдменом у першу чергу слід відзначити [Джона Херта->john-hurt] – його Хазяїн зліплений з такого самого тіста, що й Смайлі, тому акторів цілком можна уявити на місці одне одного. [Том Харді->tom-hardi] яскраво зіграв молодого закоханого вбивцю, який перетворився на важливу карту у грі розвідок. У [Марка Стронга->mark-strong] сильна роль, яка доводить, що голлівудські ролі лиходіїв зовсім не дають уявлення про його справжні здібності. Запам’ятовується епізодичний персонаж Кеті Берк. Непогано проявили себе і кілька запрошених російських акторів. Цікаво, що, незважаючи на те, що головний противник Смайлі, представник радянської розвідки, у кадрі, фактично, не з’являється, він є повноцінним персонажем фільму – настільки багато ми про нього дізнаємось і настільки його дії впливають на усіх інших героїв.
Підсумок: один з найкращих фільмів року, принаймні англомовних, з продуманою атмосферою, напруженим сюжетом і цілим букетом чудових акторських робіт. Особливо рекомендується любителям інтелектуальних шпигунських кіноігр – але саме інтелектуальних.