Друга “Білосніжка” цього року робить спробу відійти від чистої казки і перебратися на територію епічного фентезі, будуючи власний всесвіт з розрахунком на не одне продовження. Як і [“Помста гномів”->mirror-mirror], це не найкраща версія усім відомого сюжету, але оригінальна трактовка, що заслуговує на увагу.
Знову в центрі сюжету опиняється не стільки Білосніжка, скільки відьма-мачуха. Якщо у грі Робертс переважали комедійні фарби, то [Шарліз Терон->charlize-theron] створила образ відверто зловісний, який комбінує відразу кілька форм зла. Це і жертва чоловічої жорстокості, готова помститися усьому світу за те, що пережила в дитинстві. І владолюбний тиран, що знущається з усіх навколо. І чаклунка, яка просто змушена забирати молодість або життя взагалі у інших людей, інакше сама старіє на очах. Незважаючи на чималу кількість сцен, де королева показана справжнім монстром, Терон грає її як живу людину з почуттями і слабкостями, а не чисто казковий персонаж. Це один з найцікавіших голлівудських “чорних характерів” цього року.
Поруч з Терон [Крістен Стюарт->kristen-stewart] відчутно програє – і як “найпрекрасніша на світі” (у фанатів “Сутінків”, напевно, з цього приводу буде зовсім інша думка), і як актриса. Фактично, гама емоцій у Білосніжки тут точно така ж бідна, як у Белли. Це сумний факт, оскільки він свідчить про обмежені можливості акторки. Якщо в спокійних сценах Стюарт ще сприймається більш-менш, то в бойових виглядає непереконливо. Білосніжка [Лілі Коллінз->lily-collins] була значно цікавішою.
[Хемсворт->chris-hamsworth] в ролі мисливця виглядає занадто бадьорим і здоровим як на хронічного пияка, але в усьому іншому цей образ йому пасує, бо потребує приблизно те саме, що актор демонстрував у ролі Тора. У порівнянні з ним дуже блідо виглядає Сем Клафлін в ролі Вільяма, проте, схоже, що це частина задуму. Як і в “Помсті гномів”, маленькі помічники головних героїв відразу роблять фільм веселішим (шкода, що вони з’являються лише в другій половині картини); особливо запам’ятовуються Макшейн та Хоскінс.
Стрічка явно не розрахована на наймолодших глядачів, яких можуть налякати сцени в лісі і жорстокі діяння королеви. У фільмі вистачає похмурих епізодів, тривожних образів і трупів у кадрі, тому “жіночим” його не назвеш, незважаючи на те, що у його центрі – саме протистояння двох жінок. Останнє підкреслюється навіть під час фінальної битви, яка швидко перетворюється на двобій Білосніжки з мачухою, тоді як усі інші персонажі досить-таки безпорадно метушаться.
Підсумок: недитяча, нестандартна, але при цьому достатньо передбачувана версія популярної казки, подана як екшн-фентезі. Сильно виграє завдяки акторській роботі Терон, яка затьмарює у цьому фільмі всіх. Якщо автори хочуть робити продовження, їм доведеться добре подумати, щоб знайти їй гідну заміну.