Любителі кіно звикли до того, що студія “Піксар” найчастіше робить незвичний вибір в плані сюжету і головних персонажів, який перетворюється на чергову творчу перемогу. Були й окремі випадки, коли студія дарувала просто якісну видовищну розвагу з великою кількістю жартів і пригод – це стосується, наприклад, обох частин [“Тачок”->cars]. До якого ж з цих двох варіантів слід віднести “Відважну”?
Навряд чи хтось з тих, хто переглянув картину, не погодиться з твердженням, що вона сильно поступається таким дивам “Піксару”, як [“ВАЛЛ-І”->vall-i] та [“Вперед і вгору”->up]. Складається враження, що сценаристи вигадали чудову героїню – рудоволосу юну лучницю, яка рветься на волю, до пригод, – і не знали, що з нею далі робити. Назва і кадри з трейлерів наводили на думку про шотландський варіант “Мулан”, але з фільму в цілому вийшло дещо зовсім інше. Автори, наче батьки Меріди, не побажали відпускати її далеко від дому, лише трохи подразнивши глядача чудовими деталізованими краєвидами дикої природи, і замкнули її в сюжеті, основна думка якого – урок для молоді: батьки теж люди, з ними треба пом’якше. У казці, де немає ні романтичної лінії, ні виразного лиходія, сценаристам довелось блукати колами, весь час повторюючи одні й ті самі елементи: пошуки будинку відьми, спроби Меріди сховати в замку свого “спільника”, напади страшного ведмедя тощо. На жаль, щойно фільм видає свій головний поворот, у нього майже не залишається козирів.
Можливо, це занадто критичне ставлення до продуманої, доброї, якісно анімованої казки, якою “Відважна”, безперечно, є. Але що ж поробиш, коли “Піксар” привчив нас або до див (до цього звання “Відважній” далеко), або до швидких, карколомних атракціонів (потрапити у цю категорію стрічці завадили дещо повільний темп і невелика кількість дії). Насправді ж у картині багато чого зроблено як слід. Є головна героїня, чия боротьба за право вибору власної долі викликає симпатію. Є складні стосунки між двома центральними персонажами, які шукають спільну мову. Є кумедні епізодичні персонажі (брати Меріди, відьма), які оживлюють екран з кожною своєю появою. Є несподівано похмура для сімейного мультфільму атмосфера в сценах у лісі. Є навіть досить жорстокий двобій між хижаками, який може налякати наймолодших.
Підсумок: бездоганно (як завжди у “Піксару”) анімована стрічка про стосунки батьків і дітей, яка непогано розважає, але не дотягує до рівня кращих робіт студії. Великий плюс – короткометражка цієї ж студії La Luna, яку показують у кінозалах перед основним фільмом.