Розуміючи, що не перенесених на екран персонажів коміксів скоро не залишиться, голлівудські сценаристи в останній час все частіше беруться за героїв відомих казок, перетворюючи їх на воїнів та суперменів. Цього разу подібне зробили з Ганзелем і Гретель: діти, що вижили після зустрічі з відьмою, стали знаменитими мисливцями за нечистю.
Найкращий підхід буде не сприймати те, що відбувається на екрані, всерйоз. Зовсім. Не треба думати про історію, розвиток техніки, і навіть звичайну логіку краще не вмикати. Тоді спостерігати за, наприклад, тим, як у фіналі добра відьма косить злих зі, скажемо відверто, кулемета, буде дуже весело. Фільм знає, чим він є, і сам з себе розважається, тому рекомендується приєднатись до нього.
Головні герої вийшли… середніми. Не відверто слабкі, але й не такі, яких хочеться побачити знову. У них є непогані моменти (наприклад, коли Гретель бодає негідника), але нічого такого, завдяки чому у них могли б з’явитись натовпи прихильників, не спостерігається. Про виконавців, [Реннера->jeremy-renner] та [Артертон->gemma-arterton], нічого поганого сказати не можна – працюють з тим, що є, але персонажі страждають “синдромом [Ван Хелсінга->van-helsing]”: відьму вони кожен раз примудряються вбити тільки після того, як вона їх хвилин десять поваляє по землі. Це незважаючи на те, що їм допомагає невелика команда, до якої потрапив навіть місцевий фанбой (вони і тоді були).
З лиходіями справи традиційно кращі, хоча й не набагато. З [Янсен->famke-janssen], як і очікувалося, вийшла ефектна головна відьма, але її обличчя весь час спотворюють спецефектами – і не найкращими. Краще взагалі б на ній графіку зекономили. [Стормаре->peter-stormare] у ролі негідника переконливий завжди, однак цього разу у нього обмежений екранний час.
Підсумок: кіно недовге і достатньо динамічне, тому для одноразового перегляду підходить. Тільки, як вже було сказано, не слід сприймати його всерйоз.