Третя зірка

Зізнаюсь чесно, від історії про хворого хлопця, нічого особливого не чекала. І це добре – думати  про речі трохи гірше, аніж вони виявляються насправді. Більше того – несподівано тебе можуть вразити ті речі й люди, від яких цього не чекаєш. Саме так і трапилося з «Третьою зіркою».

Вона не перевернула кардинально розуміння певних речей, не змінила мою свідомість чи щось на зразок. Не відкрила нових істин – хороші фільми необов’язково мають це робити. Та й життєвих істин не так багато, щоб постійно відкривати нові, але нагадати про них без пафосу й важкого металевого післясмаку вміє тільки справжнє мистецтво. Наймайстерніше вміння – здатність вражати без ран. І саме це робить «Третя зірка». Кіно про речі сумні, складні й суперечливі, але кіно не гірке й тривожне, а якесь очевидне, світле, і ще – з дуже добрим почуттям гумору. Такого гумору, який робить приємнішими й легшими для прочитання навіть найважчі сторінки людського життя.

Тисячу разів висвітлена в кіно тема смертельно хворої людини, її рідних і близьких тут не слізна, не приречено трагічна. «Третя зірка» – комедійна драма, фільм рідкісного жанру. Чудовий гумор без чорноти, справжній і чистий. Глибокі суперечливі проблеми в обрамленні майстерних й добірних жартів, смієшся з яких справді щиро. Адже життя барвисте й прекрасне, навіть якщо дні твої вже пораховані. Особливо, якщо в тебе є друзі, які будуть з тобою кожен з цих порахованих днів.

Четверо друзів «під 30», в кожного з яких свої мрії і свої трагедії. Чотири життя, одне з яких дотліває – головний герой помирає від раку й друзі везуть його в останню спільну мандрівку. В кожного з них різне ставлення до хвороби друга й свої мотиви вирушати в подорож з ним. Чудові картини природи додають фільму відчуття свободи. Чи справді ми з самого початку приречені пройти вділений нам долею шлях? Якщо й так, то чому б не роззирнутись навколо й не помітити багатьох прекрасних речей вздовж цього шляху? Чому б не вирушити наприкінці життя до омріяної затоки? І не має значення, що затока наприкінці виявиться не тією – не назва визначає суть речей. Життя залишається життям до останнього подиху.

Дивно, що часто жити ми починаємо тоді, коли нам чітко вказують часові рамки. Будь-якої миті “часова рамка” будь-кого з нас може стиснутися. Тому треба жити, кожного нового дня жити, пам’ятаючи: цього дня ми живемо й помираємо також. І краще жити й помирати зараз і тут разом з найдорожчими людьми.

Кіно про чоловічу дружбу як вона є – без ідеалізації й пафосної мужності, дружбу людську: зі сварками, конфліктами й готовністю відпустити. Адже мужність героїв «Третьої зірки» – це мужність відпустити друга, якому вже був час іти. Тут і справжня любов: без фанатичного «Я не відпущу тебе ніколи!», зате з готовністю дати іншому можливість вибору й дозволити піти, продовжуючи любити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *