Те, що для третьої картини DC Extended Universe була вибрана саме ця тематика, може здатися частково дивним: до недавнього часу Загін самогубців практично не вибирався за межі світу коміксів. Проте все легко пояснюється тим, що в своїх одвічних спробах наздогнати і перегнати Marvel DC прагне підбирати свіжі ходи, вишукуючи слабкі сторони супротивника. Не рахуючи Локі, кіновсесвіт Marvel вкрай бідний вражаючими негативними персонажами – і тут у DC з’явився шанс блиснути, явивши широкій публіці свою найвідомішу команду поганців, що примусово творять благо.
В кіношний DCU вперше проникла магія: якщо Зак Снайдер ретельно будував фантастично-реалістичний світ, то тут міжнародну кризу влаштовує відьма, суперсили якої ніяк не пояснюються. В урбаністичних сценах Ейр може підтримувати видимість реалізму, та варто в кадрі з’явитися Чародійці, як виникає дивне ностальгічне відчуття. Так сюжетно просто і візуально красиво вміли закрутити кульмінацію в рідкісних блокбастерах 80-х, потім в 90-х. Інший плюс Ейра як режисера – його робота з акторами: майбутні члени Загону разом репетирували, читали сценарій, навіть влаштовували щось подібне до сеансів групової терапії – і на екрані це видно. Сцена в барі тому яскравий приклад, і еволюція групи зовсім не здається поспішною. Сумісне розпивання міцних напоїв можна порівняти з епізодом “Титаніка”, коли джентльмени, знаючи, що для них не знайдеться місця в шлюпках, відчайдушно наливаються в корабельному барі – все за рахунок закладу. Тільки ці джентльмени – і леді, – трохи заправившись, відправляються на бій зі злом. Просто тому, що напередодні кінця світу немає якого-небудь іншого цікавого заняття, – приблизно так коментує це Харлі.
В Дедшоті [Сміта->will-smith], не рахуючи влучної стрілянини, немає нічого від, власне, Дедшота коміксів. Це типовий персонаж Вілла, привабливий і нахабний пройдисвіт-антигерой з гострим язиком (досить пригадати, як він висловлює свої умови Воллер і Флегу під час першої зустрічі). [Роббі->margot-robbie] вдалося підкреслити і життєрадісний садизм Харлі Квінн, і, в рідкісні хвилини, її зворушливу вразливість, і у неї хороша “хімія” і зі Смітом, з яким вона раніше знімалася в “Фокусі”, і з [Лето->jared-leto].
Як і у випадку з [Леджером->heth-ledger], ми є свідками якнайглибшого занурення в образ: у фільмі немає Джареда Лето, там є тільки Джокер, живий і дихаючий, але при цьому абсолютно інший. Багатий і могутній гангстер, садист і гедоніст, який знає, чого він хоче, і чудово уміє цього добиватися, так само далекий від ідейного “агента хаосу” Леджера, як той був свого часу далекий від “художника смерті” [Ніколсона->jack-nicholson], і це просто чудово: найгірше було б, якби новий виконавець спробував копіювати кого-небудь з них. Хвала небесам і студії, що знайшовся актор, що не побоявся піти в новому і дуже перспективному напрямі.
“Загін самогубців” – абсолютно не бездоганне кіно, але при цьому воно добре розважає і цілком підходить для ознайомлення глядача саме з цією групою персонажів. Як бонус воно включає нову, оригінальну і життєздатну варіацію найстрашнішого лиходія всіх часів. Це серйозний крок вперед для DC Extended Universe і рано чи пізно він буде гідно оцінений.