[Мілла->milla-jovovic] проти зомбаків, раунд шостий, кажуть, що останній, можливо, брешуть. А може, й ні, бо цього разу маємо переможця. Або так тільки здається.
Сценаристи подібних картин можуть у разі потреби миттєво переставити все з ніг на голову. Скажімо, попередня частина закінчилась тим, що Вескер у Білому Домі повертає Еліс суперсили, щоб вона стала ідеальною зброєю. У новій стрічці все це відмотали назад – мабуть, Андерсону цей напрямок сюжету не сподобався. Все коротко пояснюють тим, що героїню знову надурили, суперсил у неї немає, і у неї зовсім нова місія. Один з плюсів фільму у тому, що все, що відбулося в попередніх п’яти частинах, пояснюють на початку буквально за дві хвилини. І зробити це дуже легко, оскільки за п’ять фільмів сюжет, фактично, майже не зсунувся з відправної точки: є супергероїня Мілла-Еліс, яка нічого не пам’ятає, є зловісна корпорація “Парасолька”, яка хоче захопити світ і у лідерів якої є клон, клон і ще один клон, і є ще натовп зомбі, який час від часу урізноманітнюють зомбі-собачки та інші потвори. Так було раніше, так і тепер. Тобто глядач, який не бачив попередні частини, все зрозуміє без особливих проблем.
Для фіналу автори приберегли кілька сюрпризів, які фани [“Оселі”->resident-evil] зустріли неоднозначно. Не розкриваючи спойлери, можна сказати лише те, що пов’язані вони з минулим головної героїні і її зв’язком з “Парасолькою”. Чи сильно вони вплинуть на тих глядачів, яких міфологія даного кіносеріалу ніколи особливо не цікавила (до них належить і автор цього відгуку)? Зовсім не вплинуть. Натомість необхідно відзначити, що бойова хореографія у фільмі на належному рівні, Мілла знаходиться у чудовій формі і добре сприймається як екшн-героїня (або ж до неї за п’ять фільмів просто встигаєш звикнути, у першій частині в отій своїй червоній сукні вона не сприймалась зовсім), способи винищення зомбаків можна навіть назвати розумними, і стрічка ніколи не засинає, весь час підкидаючи один атракціон за іншим. Тобто для середньобюджетника “фабрики мрій” картина виглядає в достатній мірі видовищно, особливо якщо переглядати її у форматі IMAX-3D, як у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”. Андерсон трохи перемудрував з монтажем, але навіть до цього швидко звикаєш.
Підсумок: цілком гідне завершення кіносеріалу, який ніколи не хапав зірок з неба. У порівнянні зі снодійним на кшталт [“Assassin’s Creed”->assassins-creed] переглядається навіть майже як непогане кіно. Чи варто знімати далі? Навряд чи, треба зупинятись до того, як все стане зовсім погано.