Тор: Рагнарок (Thor: Ragnarok / Тор: Рагнарек). Кінокомікс / фантастичний бойовик / комедія. США, 2017. Режисер Тайка Вайтіті. У ролях: Кріс Хемсворт, Том Хіддлстон, Марк Руффало, Кейт Бланшетт, Ентоні Хопкінс, Ідріс Ельба, Джеф Голдблум, Тесса Томпсон, Карл Урбан.
З 2 листопада стрічку “Тор: Рагнарок” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Повернувшись до Асгарду, Тор дізнається про те, що Локі відібрав владу у Одіна, і вирушає на пошуки батька. В результаті він зустрічає дійсно серйозну загрозу – свою набагато сильнішу за нього старшу сестру Хелу, яка легко захоплює королівство…
Другий “Тор” вийшов значно веселішим, ніж нуднуватий “шекспірівський” перший, однак третій однозначно його перевершив: це комедія у тій самій мірі, що й фантастичний бойовик-кінокомікс. Або навіть у більшій.
Один великий плюс у тому, що автори позбулися мертвого вантажу – коханої головного героя у виконанні Портман. Цього разу у Тора зовсім немає любовного інтересу – і нічого поганого не сталося. Інтонація картини теж суттєво змінилася, наблизившись до межі майже самопародії. Жартує не лише хитрун Локі, від якого цього слід було очікувати, – у нього, до речі, цього разу роль значно слабша, ніж у попередніх “марвелівських” фільмах, він повністю позбавлений зловісного ореолу, аж ніяк не є серйозною загрозою, тому спостерігати за ним тут зовсім не так цікаво, як раніше. Хемсворт у ролі Тора демонструє неабиякий комедійний талант, практично увесь матеріал Халка Руффало – чиста комедія, а Хопкінс відверто розважається, коли отримує шанс зіграти Локі, який грає роль Одіна. Нові гравці теж від душі веселяться: Голдблум грає підступного Гросмайстера у своїй звичній саркастичній манері, і у алкоголічки Валькірії Тесси Томпсон теж є декілька хороших гумористичних моментів, поки вона не стає однозначно позитивною і не перетворюється таким чином на значно менш цікавий персонаж. Навіть камео Стрейнджа обігрується як комедія, не кажучи вже про сцену, де двоє дуже відомих акторів показують свої варіації Тора та Локі.
Здавалося б, запрошення на роль лиходійки акторки рівня Бланшетт є правильним ходом, проте сценарний матеріал не дозволив навіть її таланту створити образ, який дійсно запам’ятовується. Хела виглядає достатньо ефектно, однак при цьому вона, як і більшість негідників з “марвелівської” серії, одновимірна, монотонна і для настільки могутньої істоти використовує свої сили дещо непослідовно. Спосіб, який герої обирають у фіналі, щоб знищити її, відверто розчаровує. Те саме, власне, можна сказати про всю останню третину стрічки, яка зводиться до видовищної, але вкрай стандартної спецефектної вистави з безкінечними битвами і руйнуваннями. Не можна заперечити, що виглядає все це дуже красиво, особливо у форматі IMAX-3D (як у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”), однак “марвелівцям” слід вигадати свіжі ходи, бо з кожним роком їх опуси стають все більш схожими один на один.
Підсумок: вдала як для третьої частини картина, яка помітно перевершує попередників майже в усьому (помітний виняток – роль Локі). Завдяки обраній гумористичній інтонації фільм відрізняється від більшості кінокоміксів, і при цьому він цілком може задовольнити прихильників жанру, Хемсворта та Хіддлстона.