Фердинанд (Ferdinand / Фердинанд). Анімація / пригоди / комедія. США, 2017. Режисер Карлус Салданья. Ролі озвучують: Джон Сіна, Боббі Каннавале, Джина Родрігес, Джеррод Кармайкл, Рауль Еспарза, Кейт Маккіннон, Борис Коджо, Карла Мартінес, Флула Борг.
З 21 грудня стрічку “Фердинанд” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
З дитинства бик Фердинанд любить квіти і є надзвичайно мирною істотою. Коли ж він виростає, то стає великим звіром і в результаті опиняється на ранчо, де биків готують до участі в кориді. Тепер на нього чекає арена, а звідти жоден бик не повернувся живим…
Спочатку була популярна казка Манро Ліфа, потім знята за нею чудова диснеївська короткометражка. Тепер от – повнометражний анімаційний фільм, відверто розрахований на чималі доходи. Що ж, свого глядача він знайшов.
У першу чергу це типовий приклад того, що буває, коли коротенький простий сюжет намагаються розтягнути на повноцінну стрічку. У хід пішли усі можливі штампи мультфільмів останніх років тридцяти. Є кумедний другорядний персонаж – коза, яка вважає себе великим тренером биків-чемпіонів. Є ще більш кумедні епізодичні герої-жарти у стилі білки Скрета та пінгвінів з Мадагаскару – тріо винахідливих їжачків. Є зворушливі герої-люди в особі доброго фермера та його доньки – тобто автори вважали, що вони вийдуть зворушливими. Є справжній лиходій – кровожерливий хвалькуватий матадор. Є дуже швидкі перегони на усьому, що рухається, в останній третині картини. І все це не дуже вражає, смішить чи захоплює, оскільки було вже неодноразово. Оригінальні ідеї, цікаві повороти – за цим не сюди, а до “Піксару” (але теж не завжди).
Цікава річ у тому, наскільки похмурішим вийшов новий “Фердинанд” у порівнянні зі своїм попередником, незважаючи на начебто гуманістичне центральне послання. У старенькому мультику спроби примусити головного героя битися однозначно смішили, а про те, що його можуть всерйоз вбити, навіть не йшлося. У новому не залишається сумнівів, що у бика можливі тільки дві долі – смерть на арені або короткий шлях до м’ясних крамниць (і його навіть частково показують, у веселому стилі і тим не менш). Мати-корова перетворилась на могутнього батька-бика, якого герой втрачає у юні роки, – без дитячої травми у сучасному кіно ніяк. Його ровесники стали злими забіяками, що конкурують один з одним, а виключно кумедний матадор – жорстоким самозакоханим маніяком.
Анімація далека від ідеалу: якщо бики виглядають чудово, то люди майже відразливі. І все ж таки гуманістичне послання “Фердинанда” звучить переконливо, кульмінацію на арені переосмислено дуже вдало, і величезний та мирний герой неодмінно полонить серця не одного покоління дітей.