Найвеличніший шоумен (The Greatest Showman / Величайший шоумен). Мюзикл / драма. США, 2017. Режисер Майкл Грейсі. У ролях: Х’ю Джекмен, Зак Ефрон, Мішель Вільямс, Ребекка Фергюсон, Зендая, Кіла Сеттл, Сем Хамфрі, Остін Джонсон, Пол Спаркс.
З 4 січня стрічку “Найвеличніший шоумен” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Фінеас Тейлор Барнум (Джекмен), втративши за роботу, за останні кошти купує музей. Коли ж справа виявляється збитковою, він починає ставити вистави за участю карликів, сіамських близнюків та інших дивовижних людей і швидко досягає успіху…
Мюзикл – класичний голлівудський жанр, і він далеко не вперше розповідає про життя реальних відомих людей. Звичайно, спрощення у таких випадках неминучі, однак у даному випадку кіно вийшло занадто спрощеним.
Барнум, засновник сучасного цирку, – особистість складна, у жодному разі не святий і не альтруїст, а також точно не мрійник з широкою посмішкою, зіграний Джекменом. Він був бізнесменом і шоуменом, який йшов до мети за будь-яку ціну, – і фільм це нібито розуміє. Головного героя дуже багато разів називають шахраєм, хоча на екрані шахрайства у ньому помічено мінімум. Навпаки, він виступає як людина, що випереджає свій час у плані політкоректності, даючи роботу ізгоям, яких суспільство сприймає як чудовиськ. Звичайно, він буде ховати їх від очей вищого світу, куди прагне потрапити, але неодмінно виправиться у фіналі. Непростий образ зведено до стандартного мрійника, який досягає омріяного успіху, далі прагне залізти ще вище і в результаті майже втрачає те найголовніше, що в нього вже було, – скільки таких вже з’являлось на екрані, скільки ще буде? Робити Барнума одним з них – це найпростіший шлях, і, на жаль, автори картини обрали саме його.
Акторські роботи у стрічці вкрай нерівні. Джекмен, попри одновимірність свого персонажу, залишається першокласним актором для мюзиклів і як співак, і як танцюрист, до того ж грає він з помітним ентузіазмом. Вільямс, акторка першокласна взагалі, тут грає виключно вірну дружину, ідеальну жінку і матір – оце й усе, можна було не запрошувати саме її. Ефрон, який теж чудово пасує саме мюзиклу, видає вдвох з Джекменом один з найкращих музичних номерів у фільмі, проте застрягає в жахливо штампованій сюжетній лінії з коханням до темношкірої гімнастки і батьками-расистами з пекла. Фергюсон опинилась в особливо незручному становищі, оскільки її запросили виключно через зовнішність – надзвичайний вокал за неї демонструє інша, а в світі сучасних мюзиклів це, м’яко кажучи, не ціниться.
Підсумок: дорогий і місцями досить ефектний мюзикл, але не з тих, що завойовують “Оскари”. Втім, любителі жанру можуть отримати задоволення, тим паче що високобюджетних мюзиклів зараз виходить зовсім небагато.