Категорія: Анонси

Невразливий (Intacto / Неуязвимый). Iспанiя, 2001. Мiстичний трилер. Режисер Хуан Карлос Фреснадiйо. У ролях: Макс фон Сюдов, Леонардо Сбаралья, Антонiо Дечент, Монiка Лопез, Еусебiо Пончела, Гiллермо Толедо, Альбер Понте.

Випадок переплiтаe долi чотирьох людей. Сем (фон Сюдов) вижив у пеклi Другоi свiтовоi вiйни, став власником казино i проводить днi, випробовуючи долю. Федерiко, переживши землетрус, отримав унiкальний дар – дотиком долонi позбавляти людину везiння. Томас – молодий злодiй, який eдиний вижив в авiакатастрофi. Сара – жiнка-полiцейський, яка вижила в автокатастрофi, що забрала життя ii рiдних. Федерiко i Томас вирушають у подорож, яка стаe початком низки випробувань на виживання.

Зйомки фiльму почались на початку 2001 р. i проходили у рiзних мiсцях на Канарських островах i в Мадридi. Стрiчка Фреснадiйо мала великий успiх у критикiв i на фестивалях: вона здобула два приза фестивалю в Порто 2003 р., двi премii “Гойя”, за найкращого нового актора и найкращого нового режисера (з 6 номiнацiй) у 2002 р., брала участь у фестивалях в Каннi, Братиславi (номiнацiя на Гран-прi), Торонто й у фестивалi “Санденс” 2002 р., а також у XXV Московському кiнофестивалi. Права на англомовний римейк стрiчки належать голлiвудськiй компанii “Тачстоун”. Багато критикiв бачать певну подiбнiсть у сюжетах та iдеях картини Фреснадiйо та американського фiльму з такою ж назвою, знятого у 2000 р. з Брюсом Вiллiсом та Семюелем Л. Джексоном, де катастрофи також вiдiгравали значну роль в сюжетi.

Якщо свекруха – монстр (Monster-in-Law / Если свекровь – монстр). США, 2005. Комедiя. Режисер Роберт Лукетич. У ролях: Дженнiфер Лопес, Джейн Фонда, Майкл Вартан, Ванда Сайкс.

Шарлотта Кантiллiнi (Лопес), професiйна вигульщиця собак, готова вийти замiж i дуже задоволена своiм майбутнiм чоловiком Кевiном (Вартан), який здаeться iй майже досконалим. Так вона думаe, доки не розумie, що матуся ii нареченого, владна Вiола (Фонда) – найжахливiший монстр, якого можна собi уявити.

За сценарiй Анi Кочофф та Рiчарда Ла Гравенезе боролись вiдразу декiлька студiй; перемогла “Нью Лайн”, запропонувавши 1,3 млн. доларiв. Проект вибудовувався навколо Лопес i почав розроблятись у червнi 2003 р. Саме тодi стало вiдомо, що головнi ролi гратимуть Лопес i Джейн Фонда, представниця славетноi акторськоi династii i дворазова лауреатка “Оскара”, яка не знiмалась в кiно з 1990 р. У вереснi був вибраний режисер – австралieць Роберт Лукетич, який дебютував у Голлiвудi “Блондинкою в законi”. У квiтнi 2004 р. основний акторський ансамбль був остаточно сформований. Зйомки почались у травнi 2004 р. Картина мала вийти на екрани ще в серединi 2004 р., але через певнi труднощi прем’eру зсунули на травень 2005 р.

Фантастична четвiрка (Fantastic Four / Фантастическая четверка). США, 2005. Фантастичний бойовик / кiнокомiкс. Режисер Тiм Сторi. У ролях: Йон Груффуд, Джессiка Альба, Крiс Еванс, Майкл Чiклiс, Джулiан Макмехон.

Рiд Рiчардс (Груффуд) очолюe космiчну експедицiю, яка маe розкрити таeмницi генетичного коду людини. До складу команди також входять астронавт Бен Грiмм (Чiклiс), Сью Шторм (Альба), колишня подруга Рiда, ii брат, пiлот Джоннi (Еванс), а також мiльярдер Вiктор фон Дум (Макмехон). За лiченi секунди космiчну станцiю поглинають хмари радiацii, що змiнюe ДНК команди. Рiд тепер може будь-як змiнювати форму свого тiла, Сью – ставати невидимою, Джоннi – спалахувати вогнем, а Бен перетворюeться на Iстоту – помаранчевого велетня з надлюдською силою. Разом вони використовують своi новi сили у боротьбi з суперлиходieм – Доктором Думом.

Iдея комiксу “Фантастична четвiрка” прийшла в голову видавцю Marvel Мартiну Гудмену 44 роки тому пiсля партii в гольф. Втiлили його задум автори комiксiв Стен Лi та Джек Кiрбi. “Менi хотiлося, щоб цi героi були справжнiми людьми, що живуть навколо нас в реальному свiтi i волею випадку надiленi незвичними здiбностями, – каже Лi. – Вони – перша сiм’я супергероiв, четверо людей, якi живуть i працюють разом. До “Фантастичноi четвiрки” у комiксах не було подiбних стосункiв, тому ця серiя настiльки унiкальна й популярна”.

Кiнокомпанiя “ХХ сторiччя – Фокс” майже десять рокiв чекала, поки буде написано пiдходящий сценарiй. Повнiстю задовольнити продюсерiв змiг тiльки Майкл Френс (“Халк”), однак i його варiант довелось допрацьовувати письменнику Марку Фросту (“Твiн Пiкс”). Режисер Тiм Сторi (претендентами на мiсце постановника “Четвiрки” також називали Раджу Госнелла, Браяна Хелгеленда, Пейтона Рiда) вважав, що необхiдно олюднити усiх головних персонажiв, особливо Доктора Дума – його характер у попереднiх версiях сценарiю було виписано не так добре, як героiчноi четвiрки. В рiзний час претендентами на головнi ролi називали Джорджа Клунi, Пола Вокера, Крiстiну Мiлiан, Рене Зельвегер, Раяна Гослiнга, Терi Поло, Джеймса Гендольфiнi. Врештi-решт студiя вiддала перевагу маловiдомим, але багатообiцяючим молодим акторам. Однак головна причина затримки роботи над проектом була пов’язана з технiчними можливостями кiнематографу: лише два роки тому розвиток комп’ютерноi графiки дозволив розпочати роботу над “Фантастичною четвiркою”.

Для зйомок картини знадобилось в кiлька разiв бiльше спецефектiв, нiж для попереднiх кiнокомiксiв, навiть таких, як “Люди Iкс” та “Людина-павук”. Майстер вiзуальних ефектiв Курт Вiльямс поeднав гру акторiв з понад 800 кадрами зi спецефектами. “Ми створили для кожного героя набiр певних фiзичних якостей, – розповiдаe Вiльямс. – причому не звичайних людських, а таких, що зумовленi iх дивовижними здiбностями. Наприклад, у Рiчардса, Мiстера Фантастiка, згинаються i скручуються кiстки i м’язи, а не тiльки шкiра, i ми хотiли, щоб це виглядало природно i не вiдволiкало глядачiв вiд дii”. У випадку з Джоннi Штормом було використано сумiш реальних кадрiв з вогнем i комп’ютерних образiв. Майклу Чiклiсу його персонаж принiс напад клаустрофобii: для ролi Iстоти йому довелось носити величезний костюм i накладки. Процес перетворення актора на Iстоту тривав три години. Режисер Сторi та продюсери у випадку з Iстотою свiдомо вiдмовились вiд повнiстю комп’ютерного образу героя, як з Халком. В створеннi костюму брали участь художник по костюмах Майк Елiзальде, Курт Вiльямс i велика кiлькiсть художникiв, скульпторiв, дизайнерiв i технiкiв компанii Spectral Motion, а також гримери Барт Мiксон та Джейн Денкоуз. Костюм Iстоти було створено з латексу; в деяких мiсцях його товщина сягала 15 см. Знiматись у костюмi було дуже спекотно, i щоб охолоджувати Чiклiса, команда спецiалiстiв вигадала для нього брюки з кондицiонером i спецiальний механiзм, який дозволяв актору вiдкидатись назад на 45 градусiв (у звичайне крiсло вiн просто не влiз би).

Фiльм знiмали протягом чотирьох мiсяцiв восени 2004 р. у Ванкуверi та його передмiстях. Найбiльшою декорацieю був iнтер’eр хмарочосу Бекстера, де знаходиться лабораторiя Рiчардса i де живуть героi. Одна з головних сцен розгортаeться на Бруклiнському мосту, i кiнематографiстам довелось побудувати його частину на пiвнiчному узбережжi Ванкувера – секцiю з розмiрами 200 на 34 фути з усiма деталями.

Другий пропущений дзвiнок (Chakushin ari 2 / Второй пропущенный звонок). Фiльм жахiв. Японiя, 2004. Режисер Ремпей Цукамото. У ролях: Мiмура, Ю Йосiдзава, Рендзi Iсiбасi, Харуко Ванiбучi, Асака Сето, Пiтер Хо.

Кiоко (Мiмура) працюe вихователькою в дитячому садку, вночi вивчаe дитячу терапiю, i у неi зовсiм не залишаeться часу для свого хлопця – честолюбного фотографа Наото (Ю Йосiдзава). Одного разу Кiото забiгаe в китайський ресторан, де пiдробляe Наото. На порозi з ii мобiльника лунаe жахливий дзвiнок. Героi впiзнають цей звук – вiн передував дзвiнкам з прогнозом смертi, що лунали минулого року. Смерть приходить у свiт Кiото та Наото, i вони розумiють, що прокляття ще не зняте…

Чергова варiацiя “Дзвiнка” Хiдео Накати. Попередник цього фiльму, “Один пропущений дзвiнок” Такасi Мiiке, вийшов у сiчнi 2004 р., мав в Японii великий успiх, зiбрав 1,2 млн. глядачiв i 15 млн. доларiв i став найбiльш комерцiйно успiшним фiльмом режисера. Критики називали його “постмодернiстським пародiйним хоррором”. Постановник продовження Цукамото, дебютант у режисурi повнометражних картин i автор численних рекламних роликiв, вирiшив пiти трохи iншим шляхом. “Стиль режисера Мiiке дуже пристрастний, якщо не сказати шалений – його неможливо iмiтувати чи наслiдувати, – каже вiн. – До того ж у нашому фiльмi e й любовна лiнiя, якою режисер Мiiке навряд чи пишався б”. Зйомки “Другого пропущеного дзвiнка”, якi почались у серпнi 2004 р., проходили в Токiо, Тайванi i на островi Хоккайдо. Бюджет фiльму склав 3 млн. доларiв.

Невловимий (Anthony Zimmer / Неуловимый). Бойовик / мелодрама. Францiя, 2005. Режисер Жером Саль. У ролях: Iван Атталь, Софi Марсо, Самi Фрей, Данiель Ольбрихський, Жиль Лелуш, Самiр Гесмi, Арно Дюлерi.

Iнтерпол переслiдуe невловимого шахрая Ентонi Циммера, який спецiалiзуeться на вiдмиваннi грошей для росiйськоi мафii. Нещодавно Циммер зробив пластичну операцiю, яка повнiстю змiнила його зовнiшнiсть. Eдина ниточка, яка залишилась у охоронцiв закону, – коханка Ентонi, К’яра. Красуня розумie, що за нею стежитимуть, i напоказ заводить роман з Франсуа, випадковим знайомим, який того ж вiку i росту, що й Циммер. Для спецслужб i мафii цього вистачаe, щоб розпочати полювання на “Циммера”…

Цей фiльм e другою роботою Жерома Саля (“День милосердя”). Вiн бiльше вiдомий як сценарист, бо працював у цiй якостi з 1997 р., написавши сценарii до 6 картин. Сценарiй до “Невловимого” (справжня назва – “Ентонi Циммер”) Саль теж написав сам. Головну чоловiчу роль виконав Атталь, який у Францii за популярнiстю не поступаeться Жерару Депардьe i Данiелю Отею (на його рахунку понад 30 повнометражних стрiчок). Ольбрихський зiграв головного росiйського мафiозi на прiзвище Носаeв. Частина дii фiльму вiдбуваeться у Каннах, в готелi Carlton, де пiд час фестивалю зупиняються зiрки першоi величини, а також в Нiццi, в iншому “кiнематографiчному” готелi Negresco. Зйомки також проходили в Парижi, на островi Iбiца i в швидкiсному потязi лiнii Париж-Нiцца. Франко-бельгiйська прем’eра стрiчки вiдбулась 27 квiтня 2005 р.

Вiйна свiтiв (War Of The Worlds / Война миров). Фантастичний трилер. Режисер Стiвен Спiлберг. У ролях: Том Круз, Дакота Фаннiнг, Тiм Роббiнс, Мiранда Отто.

Сюжет знаменитого роману Герберта Веллса перенесено в нашi днi. Одного звичайного дня на Землю прибувають марсiани, проти надсучасноi зброi яких людство виявляeться безсилим…

Першi читачi книги Веллса, надрукованоi у 1898 р., були настiльки наляканi, що починали всерйоз запасатись iжею i шукати сховище. Багато галасу наробила радiопостановка, створена у 1938 р. Орсоном Веллсом, майбутнiм режисером “Громадянина Кейна”. Екранiзацiя роману, знята у 1953 р., отримала “Оскар” за спецефекти.

Нову “Вiйну свiтiв” планували знiмати ще наприкiнцi 2001 р., але через трагедiю 11 вересня проект вiдклали до кращих часiв. У травнi 2002 р. стало вiдомо, що справою займуться наймогутнiшi люди в Голлiвудi – Спiлберг та Круз. За словами Круза, iдея належала Спiлбергу, а вiн охоче ii пiдтримав, хоча ранiше не працював в жанрi науковоi фантастики. Проект почав рухатись вперед у березнi 2004 р. 12 серпня було пiдписано всi необхiднi папери. Згiдно з контрактом, Крузу дiстанеться 10% касових зборiв фiльму, а також доля прибуткiв вiд продажу DVD, вiдеоiгор та iграшок з логотипом картини. Експерти прогнозують, що в результатi актор заробить 520 млн. доларiв.

“Вiйну свiтiв” рекламували як найдорожчий фiльм в iсторii. Спiлберг заявив, що збираeться зняти “стрiчку десятирiччя”, тому не буде економити нi на чому. Бюджет картини точно перевищив 100 млн. доларiв, а деякi джерела взагалi називають цифру 350 мiльйонiв. Спiлберг заради “Вiйни” вiдклав роботу над стрiчкою про Мюнхенську олiмпiаду, а Круз – зйомки третьоi частини “Неможливоi мiсii”. Сценарiй за романом Веллса написав Джош Фрiдман, а потiм його переробив Дейвiд Коепп, який разом зi Спiлбергом працював над двома першими “Юрськими парками”. У вереснi 2004 р. до знiмальноi групи приeдналась Дакота Фаннiнг, якiй дiсталась роль дочки героя Круза, а через мiсяць – Тiм Роббiнс (Огiлвi) та Мiранда Отто (дружина головного героя). У вереснi оголосили i дату прем’eри – 29 червня 2005 р. Зйомки почались у листопадi 2004 р., хоча спочатку вважали, що це трапиться не ранiше другоi половини 2005 р.

“Марсiани в книзi Веллса злi i потворнi, вони нiчим не нагадують спiлбергiвських чутливих iнопланетян з великими очима, – розповiдаe Круз. – У фiльмах Стiвена завжди e мiсце людяностi. Але, незважаючи на це, “Вiйна свiтiв” – це буде щось захоплююче, щось дiйсно страшне i те, що цiлком вiдповiдаe духу книги Веллса”.

Пiджак (The Jacket / Пиджак). Мiстичний трилер / мелодрама. США, 2005. Режисер Джон Мейберi. У ролях: Едрiан Бродi, Кiра Найтлi, Крiс Крiстофферсон, Денieл Крейг, Дженнiфер Джейсон Лi, Келлi Лiнч, Бред Ренфро.

Поранений у голову американський солдат повертаeться додому. На шосе вiн допомагаe жiнцi з шестирiчною дочкою завести машину, сiдаe в попутку, втрачаe свiдомiсть, а коли приходить до тями, його звинувачують у вбивствi. Герой потрапляe до божевiльнi, де його лiкують за допомогою <пiджака>: накачують експериментальними лiками, зв’язують i кладуть у ящик для трупiв у моргу. Пiд час цих тортур солдат щоразу подорожуe в недалеке майбутнe. Вiн дiзнаeться, як i коли загине, i намагаeться запобiгти власнiй смертi. Допомагаe йому та сама шестирiчна дiвчинка, яка в майбутньому перетвориться на чарiвну дiвчину.

Сценарiй цiei картини режисер Марк Рокко написав для себе у 1998 р., але проект почав рухатись вперед через рiк, коли ним зацiкавились Джордж Клунi та Стiвен Содерберг, якi виступили в якостi продюсерiв. Режисером спочатку мав бути Антуан Фукуа (<Тренувальний день>), а головним виконавцем – Колiн Фаррелл (з 8,5-мiльйонним гонораром). Перший з них вiдмовився вiд <Пiджака> заради <Короля Артура>, другий – заради <Александра> Олiвера Стоуна. Iхнi мiсця зайняли вiдповiдно британець Джон Мейберi i зiрка <Планети мавп> Марк Валберг, а майбутню стрiчку почали рекламувати як елiтну психологiчну драму. Коли ж Валберг теж вибув з проекту (для нього нiяк не могли пiдiбрати партнерку), на головну роль запросили лауреата <Оскара> Едрiана Бродi (<Пiанiст>).

Головна жiноча роль дiсталась Кiрi Найтлi (<Пiрати Карибського моря>). Цiкавий збiг: вiдпрошуватись на проби до Мейберi в Лондон акторцi довелось саме у Фукуа, оскiльки у той час вона знiмалась в Iрландii у <Королi Артурi>. Проби проходили нелегко: ще вночi Кiра зрозумiла, що у неi харчове отруeння. Режисер заявив, що вона не пiдходить на роль, проте потiм передумав. На зйомках англiйцi Найтлi довелось iмiтувати американський акцент. Найкраще ж iй вдалось знайти спiльну мову зi своiм партнером: газети багато писали про роман мiж Бродi та Найтлi, який розпочався пiд час роботи над <Пiджаком>.

Коли вибирали мiсце зйомок, розглядались наступнi варiанти: Лондон, Уельс i Румунiя. Однак, за словами британського продюсера стрiчки, <Шотландiя взяла проект за горло i заявила, що забираe його до себе>. Двомiсячнi зйомки фiльму з 30-мiльйонним бюджетом проходили в Глазго та у примiщеннi колишньоi психiатричноi лiкарнi бiля Единбургу. Вони <пiдняли> мiсцеву економiку на 10 млн. доларiв, забезпечили роботою мiсцевих кiнематографiстiв i заповнили мiсця у готелях та ресторанах. На американськi екрани <Пiджак> вийшов 4 березня цього року i за перший вiкенд прокату зiбрав 2,6 млн. доларiв.

Розборки у стилi кунг-фу (Gong fu / Разборки в стиле кунг-фу). Комедiя / кунг-фу / пародiя. Китай, 2004. Режисер Стiвен Чоу. У ролях: Стiвен Чоу, Квок Куeн Чан, Сяоганг Фенг, Донг Жи Хуа, Чi Чунг Лам, Сю Лунг Леунг, Сяо Лянг, Чiу Чi Лiнг.

Дiя вiдбуваeться в Шанхаi у 40-х роках. Дрiбний злодюжка Сiнг мрie стати членом найбезжалiснiшоi банди в окрузi, яка називаeться “Сокири”. Для цього йому потрiбно обкласти даниною бiдний квартал пiд красномовною назвою Свинарник i подарувати його гангстерам. Однак усi жителi кварталу виявляються майстрами кунг-фу.

Молодий режисер та актор Стiвен Чоу вiдомий за картиною “Убивчий футбол”, яка непогано пройшла навiть у США. Над своeю новою стрiчкою вiн працював три роки. Зйомки фiльму з 20-мiльйонним бюджетом почались у червнi 2003 р. i проходили в Шанхаi. В “Розборках” використанi найсучаснiшi спецефекти, а фантастичнi двобоi поставив знаменитий Юень Ву Пiн (“Вбити Бiлла”).

Свiтова прем’eра картини вiдбулась у вереснi 2004 р. на кiнофестивалi в Торонто. Вона також брала участь у фестивалi “Санденс” i в Токiйському кiнофорумi. Фiльм було висунуто на премiю Hong Kong Film Awards у 16 номiнацiях, з яких вiн перемiг у шести (найкращий фiльм, актор другого плану, монтаж, звук, вiзуальнi ефекти та хореографiя бойових сцен). “Розборки” також побили рекорд касових зборiв в Гонконгу, встановлений “Убивчим футболом”, що забезпечило iм найширший для англомовного фiльму прокат у США за всю iсторiю.

Вгадай, хто? (Guess Who / Угадай, кто?). Романтична комедiя. США, 2005. Режисер Кевiн Роднi Саллiван. У ролях: Бернi Мак, Ештон Катчер, Зоi Салдана, Джудiт Скотт, Шеррi Шеферд.

Афро-американець Персi Джонс вважаe, що руки його дочки гiдний лише найкращий хлопець у свiтi. Тому коли дiвчина закохуeться i справа йде до весiлля, Персi проводить розслiдування щодо майбутнього зятя, Саймона Грiна, i бачить, що цей юнак – перспективний бiржовий службовець без плям у бiографii. Але, познайомившись з Саймоном, Персi дiзнаeться жахливу правду: наречений його дочки… бiлий.

Вiльний римейк класичноi комедii 1967 р. “Вгадай, хто прийде на обiд?” Стенлi Крамера, де бiлий батько (Спенсер Тресi) знайомився з темношкiрим нареченим його дочки (Сiднi Пуатьe). За гру у цiй картинi Тресi був номiнований (посмертно) на “Оскар”, а його партнерка Кетрiн Хепберн отримала академiчну премiю за роль дружини головного героя. Робоча назва новоi стрiчки була “Званий вечiр”. Про залучення до проекту Мака i Катчера стало вiдомо наприкiнцi червня 2003 р. Зйомки почались весною 2004 р. Катчер не лише зiграв одну з головних ролей, а й виступив продюсером стрiчки. У прокатi США фiльм зiбрав понад 65 млн. доларiв.

Мiсто грiхiв (Sin City / Город грехов). США, 2005. Режисери
Роберт Родрiгес, Френк Мiллер. У ролях: Мiккi Рурк, Брюс Вiллiс, Джош
Хартнетт, Майкл Медсен, Джеймi Кiнг, Нiк Стал, Росарiо Доусон, Майкл
Кларк Данкан, Iлайджа Вуд, Джессiка Альба, Марiя Белло, Карла Гуджiно,
Клайв Овен, Девон Аокi, Бенiцiо Дель Торо, Брiттанi Мерфi.

У
картинi поeднуються сюжети трьох новел графiчного серiалу Френка
Мiллера, дiя яких вiдбуваeться у мiстi, де пануe злочиннiсть. У центрi
однiei з них – Марв (Рурк), крутий хлопець, котрий намагаeться
помститись за красуню Голдi (Кiнг), яку вбили прямо у нього в лiжку.
Герой другоi iсторii – колишнiй фотограф Дуайт (Овен), змушений ховати
кiнцi в воду пiсля випадкового вбивства полiцейського (Дель Торо). У
третiй йдеться про 60-рiчного полiцейського з хворим серцем (Вiллiс),
звинуваченого у злочинах, якi вiн не скоював.

Вiдомий
автор графiчних романiв (тобто комiксiв) Френк Мiллер на початку 90-х у
своiх творах розповiдав iсторii про вигадане мiсто з брудними вулицями
i корумпованими полiцейськими; його роботи вирiзнялись високим рiвнем
насильства i незвичним контрастним графiчним рядом. Автор не поспiшав
продавати своi сюжети Голлiвуду, оскiльки його попереднi роботи на
“фабрицi мрiй” – другий та третiй “Робокопи” – не були вдалими.
Переконати Мiллера мiг тiльки такий неординарний постановник, як
Родрiгес. Режисер “Вiдчайдушного” та “Дiтей шпигунiв” кiлька рокiв
мрiяв екранiзувати “Мiсто грiхiв”. Вiн показав Мiллеру 10-хвилинний
чорно-бiлий фiльм з Джошем Хартнеттом i Марлi Шелтон, знятий за
мотивами одного з сюжетiв серii. Цей ролик переконав автора, що
Родрiгес досконало вловив стиль i дух його творiнь.

Режисер
запропонував Мiллеру стати рiвноправним постановником стрiчки, тобто
здiйснювати постiйний авторський нагляд i допомагати з вiзуальним
рядом. Коли ж Гiльдiя режисерiв США виступила проти цього (згiдно з ii
правилами, у титрах може стояти лише одне прiзвище постановника),
Родрiгес, не роздумуючи довго, залишив цю органiзацiю. Це рiшення
коштувало йому вже пiдписаного контракту на екранiзацiю “Принцеси
Марса”, оскiльки студiя “Парамаунт” працюe тiльки з членами Гiльдii.
Квентiн Тарантiно виступив як “спецiально запрошений режисер”: таким
чином вiн вiддав борг Родрiгесу, який написав музику для другоi частини
“Вбити Бiлла” усього за один долар. “Мiсто” e повнiстю обробленим
цифровим фiльмом, створеним за допомогою тiei ж технологii, що й
“Небесний капiтан та свiт майбутнього”. Актори грали на тлi зеленого
екрану, пiсля чого у кадри додавали намальований на комп’ютерi свiт
мiста; eдиною реальною декорацieю був бар, куди навiдуються майже всi
героi Мiллера. У “Мiстi грiхiв” дуже багато персонажiв, на ролi яких
пробувалась бiльша частина голлiвудських знаменитостей. Серед тих, хто
з тiei чи iншоi причини не змiг взяти участь у проектi, – Крiстофер
Вокен, Стiв Бушемi, Джоннi Депп, Леонардо Дi Капрiо, Майкл Даглас i
Кейт Босворт; але i без них зiрок з головою вистачило б на пiв-дюжини
мейнстрiм фiльмiв.