Еон Флакс

Час вiдкривати сезон вiдстрiлу клонiв. Просто зашкалюe кiлькiсть слабких, пересiчних чи просто поганих фiльмiв на цю тему. “Еон Флакс” належить саме до останньоi категорii.

Це одна з тих стрiчок, переглядаючи якi, намагаeшся зрозумiти: на що ж вони розраховували? На спецефекти? Для хiтового рiздвяного бойовичка iх тут замало, i вони не дуже вражаючi. У порiвняннi з цieю нудотою “Острiв” може здатись зразком якiсного видовищного фантастичного екшна. На iм’я минулорiчноi лауреатки “Оскара”? Шкода, але роль ляльки-встаньки а-ля Лара Крофт iй пасуe набагато менше, нiж Анжелiнi Джолi. I Айлiн Ворнос з “Монстра”, i Гiльза Бессе з “Голови у хмарах” (ролi, взагалi-то дуже далекi вiд iдеалу) викликають емоцiй в сто разiв бiльше, нiж дерев’яна Еон. Якщо б в фiналi вона отримала цеглиною по лобi, навряд чи хтось засмутився б. Про акторство у даному випадку не йдеться зовсiм, що ж стосуeться iншого… Пiдстрижи волосся i пофарбуйся в чорний колiр – чи не таку пораду давав сатана Аль Пачiно героiнi Шарлiз в “Адвокатi диявола”, щоб змусити ii чоловiка Кiну Рiвза забути про неi? Чомусь згадалось, хоча це, звичайно ж , справа смаку i до художнiх якостей картини не маe жодного вiдношення.

Час вiдкривати сезон вiдстрiлу клонiв. Просто зашкалюe кiлькiсть слабких, пересiчних чи просто поганих фiльмiв на цю тему. “Еон Флакс” належить саме до останньоi категорii.

Продовжити читання “Еон Флакс”

Продавщиця

Ще одна стрiчка, яка дослiджуe тему самотностi людини у великому мiстi, вiдчуження, спроби знайти близьку душу. Не дуже оригiнальна, не дуже глибока, не дуже драматична, але враження загалом позитивне.

Хiба що Мартiн у некомедiйнiй ролi сприймаeться якось незвично. Провини актора у цьому немаe – тiльки в тому, що вiн за свою кар’eру знявся у такiй кiлькостi комедiй. Тому й першi сцени з ним, коли вiн нiяк не всядеться на канапi в квартирi Мiрабель або зi скепсисом нюхаe запропоноване вино (з холодильника) налаштовують на веселий настрiй. Але потiм все змiнюeться – навiть не сам персонаж, ставлення до нього. Якщо в домi i в бiзнесi у нього повний порядок, то в усьому iншому переважаe якась, так би мовити, половинчастiсть – в почуттях, бажаннях, життeвих цiлях. Вiн взагалi не хоче проходити шлях до серця помiченоi у вiддiлi рукавичок унiвермагу дiвчини, але, немовби не помiчаючи цього, проходить пiвшляху, потiм рiзко звертаe убiк, повертаeться назад, робить ще кiлька крокiв i все ж таки зупиняeться на пiвшляху.

Ще одна стрiчка, яка дослiджуe тему самотностi людини у великому мiстi, вiдчуження, спроби знайти близьку душу. Не дуже оригiнальна, не дуже глибока, не дуже драматична, але враження загалом позитивне.

Продовжити читання “Продавщиця”

Домiно

Провал цiei стрiчки в американському прокатi досить показовий – вiн у даному випадку e певною гарантieю якостi. Бо якщо сатира користуeться успiхом у тих, проти кого вона спрямована, з нею не все гаразд. Типовий приклад: Голлiвуд охоче рекламував “Улюбленцiв Америки” як сатиру на Голлiвуд, але яка ж це сатира? Це звичайна романтична комедiя з кiлькома вiдносно гострими жартами. Iнша справа – “Гори, Голлiвуд, гори”: оце вже “фабрика мрiй” проковтнути не може, тому вiдразу ж називаe найгiршим фiльмом року.

У випадку з “Домiно”, яку можна сприймати як трилер чи кримiнальну драму лише через непорозумiння, мiшенi сатири – i виробник, i споживач, центральна ж тема – сучасна теле-кiно-поп-культура, де абсолютно органiчно змiшуються насилля i релiгiя, порно i полiтика, суспiльна критика i промивання мiзкiв, трагедiя i “мильна опера”, брехня i фантазiя. За стилiстикою “Домiно” трохи нагадуe попередню роботу Скотта “Гнiв”, але там була сильна прив’язка до конкретного жанру. В новiй стрiчцi режисер, здаeться, насолоджуeться “перемиканням каналiв”, в мить змiнюючи жанр, стиль i настрiй стрiчки.

Провал цiei стрiчки в американському прокатi досить показовий – вiн у даному випадку e певною гарантieю якостi. Бо якщо сатира користуeться успiхом у тих, проти кого вона спрямована, з нею не все гаразд. Типовий приклад: Голлiвуд охоче рекламував “Улюбленцiв Америки” як сатиру на Голлiвуд, але яка ж це сатира? Це звичайна романтична комедiя з кiлькома вiдносно гострими жартами. Iнша справа – “Гори, Голлiвуд, гори”: оце вже “фабрика мрiй” проковтнути не може, тому вiдразу ж називаe найгiршим фiльмом року.

Продовжити читання “Домiно”

Елiзабеттаун

Нову стрiчку Кроу, попри ряд недолiкiв, все ж таки можна зарахувати до його успiхiв, хоча й часткових. Тому що, фiльм, який мав багато шансiв звернути на знайомi рейки голлiвудських штамповок, все ж таки змiг зберегти бiльш-менш оригiнальний стиль i дух.

“Елiзабеттаун” мiг стати, наприклад, черговим повчальним опусом про те, скiльки переваг маe життя в провiнцii, де тебе знаe i любить кожна собака, перед кам’яними джунглями великих мiст – на кшталт “Сiм’янина” чи навiть гiрше. Або мелодрамкою про безкiнечний телефонний роман, який поступово набираe бiльш традицiйнi риси. Чи просто iсторieю про кохання зовсiм-зовсiм рiзних молодих людей. Все це в картинi e, але, на щастя, e й ще дещо.

Кроу вдаeться вирватись за межi звичайного голлiвудського кiночтива тодi, коли вiн починаe, часом досить ризиковано, змiшувати фарби трагiчнi з комiчними. Найяскравiшi приклади – провокацiйнi любовнi iгри “в присутностi” урни з прахом батька i промова героiнi Сюзан Сарандон. Цей персонаж, до речi, впродовж фiльму нiяк не здаeться важливим чи хоча б в якiйсь мiрi цiкавим – ii короткi появи, навпаки, виглядають демонстративно ексцентричними, майже карикатурними. Однак сцена промови актрисi вдалась на вiдмiнно: ii героiня практично свiтиться людянiстю i життeвим розумом.

Нову стрiчку Кроу, попри ряд недолiкiв, все ж таки можна зарахувати до його успiхiв, хоча й часткових. Тому що, фiльм, який мав багато шансiв звернути на знайомi рейки голлiвудських штамповок, все ж таки змiг зберегти бiльш-менш оригiнальний стиль i дух.

Продовжити читання “Елiзабеттаун”

Примхлива хмара

З усiх фiльмiв цьогорiчноi “Азii” – найбiльш естетський, малозрозумiлий i далекий вiд глядача. Хоча й не вiд всякого, принаймнi на перший погляд, – любителi “полунички” отримують те, на що розраховували. Однак у фiльмi це не головне.

Головне для режисера – побудувати в майже повнiстю мовчазнiй атмосферi сатиричну картину сiчасного свiту, яка часом здаeться майже апокалiптичною (згадуeться навiть “Шалений Макс-2”, де головною цiннiстю була вода). Охарактеризувати цей свiт як такий, де вся культура крутиться навколо порно, що насправдi e досить далеким вiд iстини. Розповiсти iсторiю про невдале i нiкому не потрiбне кохання з явним натяком на те, що iншого зараз i не може бути – що теж, на щастя, не e правдою. Продемонструвати, наскiльки далеко вiн може пiти – для цього потрiбен не талант, лише звичайна людська смiливiсть i розкутiсть. Нарештi, повеселити глядачiв кiлькома пародiйними мюзикл-епiзодами – це дiйсно зроблено добре i зi смаком.

Не дивно, що “Срiбного Ведмедя” Цай Мiн-Лянь отримав саме за сценарiй – фiльм цiкавий саме за концепцieю, але ii втiлення все ж таки далеке вiд iдеалу. Сама драма часом губиться у надмiрi епiзодiв зйомок порно, мовчазних пейзажах, незчислених гарбузах…

З усiх фiльмiв цьогорiчноi “Азii” – найбiльш естетський, малозрозумiлий i далекий вiд глядача. Хоча й не вiд всякого, принаймнi на перший погляд, – любителi “полунички” отримують те, на що розраховували. Однак у фiльмi це не головне.

Продовжити читання “Примхлива хмара”

Iлюзiя польоту

Нещодавно прихильники “Дума” переконували мене в тому, що рецензiю на цей фiльм маe право писати тiльки той, хто бавився в цю гру. Мовляв, тiльки ця категорiя глядачiв може об’eктивно оцiнити стиль, дух i неповторну атмосферу безкiнечних думських коридорiв. Якщо мiркувати у цьому ж напрямку, рецензiю на “Iлюзiю польоту” маe право писати тiльки бортпровiдник або бортiнженер або колега головноi героiнi або ж принаймнi людина, яка просидiла кiлька дiб у багажному вiдсiку. Звичайно ж, тiльки такi люди можуть як слiд оцiнити переданий у картинi стиль, дух i неповторну атмосферу лiтака. На превеликий жаль, рецензiю знову довелось писати менi – людинi, яка останнiй раз лiтала лiтаком рокiв п’ятнадцять тому. Але не хвилюйтесь, люди, наступного разу ми виправимось. Ми обов’язково злiтаeмо в Киiв i арендуeмо в зоопарку мавпу для написання рецензii на “Кiнг-Конга”, оскiльки лише мавпа може оцiнити стиль, дух i неповторну атмосферу джунглiв у новому шедеврi Пiтера Джексона.

Тепер повернемось до “Iлюзii польоту” (прокатники обрали невдалий варiант перекладу, який нiяк не в’яжеться з сюжетом). Якби в життi терористи мислили так вигадливо, як голлiвудськi сценаристи, жити було б набагато цiкавiше й складнiше. Якщо сприймати це як належне, отримуeмо стрiчку, цiлком варту грошей, витрачених на квиток. Причина проста – Джодi Фостер.

Нещодавно прихильники “Дума” переконували мене в тому, що рецензiю на цей фiльм маe право писати тiльки той, хто бавився в цю гру. Мовляв, тiльки ця категорiя глядачiв може об’eктивно оцiнити стиль, дух i неповторну атмосферу безкiнечних думських коридорiв. Якщо мiркувати у цьому ж напрямку, рецензiю на “Iлюзiю польоту” маe право писати тiльки бортпровiдник або бортiнженер або колега головноi героiнi або ж принаймнi людина, яка просидiла кiлька дiб у багажному вiдсiку. Звичайно ж, тiльки такi люди можуть як слiд оцiнити переданий у картинi стиль, дух i неповторну атмосферу лiтака. На превеликий жаль, рецензiю знову довелось писати менi – людинi, яка останнiй раз лiтала лiтаком рокiв п’ятнадцять тому. Але не хвилюйтесь, люди, наступного разу ми виправимось. Ми обов’язково злiтаeмо в Киiв i орендуeмо в зоопарку мавпу для написання рецензii на “Кiнг-Конга”, оскiльки лише мавпа може оцiнити стиль, дух i неповторну атмосферу джунглiв у новому шедеврi Пiтера Джексона.

Продовжити читання “Iлюзiя польоту”

Якби у мене була дружина

Якщо в самiй сюжетнiй схемi iсторii про те, як двоe самотнiх людей знаходять одне одного, нiчого оригiнального немаe, то вибiр авторами двох центральних персонажiв традицiйним назвати важко.

Знято дуже багато фiльмiв, наприклад, про перше кохання, де героi – пiдлiтки або молодi люди. Або про сучасних запрацьованих мiських професiоналiв, якi зазнали певних розчарувань в особистому життi, але тим не менш без особливих проблем знаходять свою половинку. Або про старших людей, яким бурхливе почуття даe можливiсть нiби пережити другу молодiсть. Або про людей сiмейних, але тим не менш незадоволених своiм життям, якi знаходять щастя за межами родини. Однак про людей молодих, але самотнiх, якi вiдчувають певнi труднощi у спiлкуваннi i яким не так легко налагодити особисте життя, зараз знiмають фiльмiв зовсiм не багато. В першу чергу це стосуeться Голлiвуду – погано вписуються вони в штамп, таких не доручиш грати суперзiркам. Подiбнi типажi зазвичай тримають на другому планi – “фабрика мрiй” вважаe, що над ними легше смiятись, нiж себе з ними ототожнювати. Якщо один з двох головних героiв такий – це ще припустимо, а от двоe – випадок досить рiдкiсний.

Якщо в самiй сюжетнiй схемi iсторii про те, як двоe самотнiх людей знаходять одне одного, нiчого оригiнального немаe, то вибiр авторами двох центральних персонажiв традицiйним назвати важко.

Знято дуже багато фiльмiв, наприклад, про перше кохання, де героi – пiдлiтки або молодi люди. Або про сучасних запрацьованих мiських професiоналiв, якi зазнали певних розчарувань в особистому життi, але тим не менш без особливих проблем знаходять свою половинку. Або про старших людей, яким бурхливе почуття даe можливiсть нiби пережити другу молодiсть. Або про людей сiмейних, але тим не менш незадоволених своiм життям, якi знаходять щастя за межами родини. Однак про людей молодих, але самотнiх, якi вiдчувають певнi труднощi у спiлкуваннi i яким не так легко налагодити особисте життя, зараз знiмають фiльмiв зовсiм не багато. В першу чергу це стосуeться Голлiвуду – погано вписуються вони в штамп, таких не доручиш грати суперзiркам. Подiбнi типажi зазвичай тримають на другому планi – “фабрика мрiй” вважаe, що над ними легше смiятись, нiж себе з ними ототожнювати. Якщо один з двох головних героiв такий – це ще припустимо, а от двоe – випадок досить рiдкiсний.

Продовжити читання “Якби у мене була дружина”

День

Якщо коротко – стрiчка про те, як людина може робити з життя того, хто ii кохаe, як пекло, так i рай.

Сеок-Юн та Жин-вон – подружня пара, яку можна впевнено назвати щасливою: вони, без сумнiвiв, кохають одне одного, не вiдчувають тиску з боку рiдних, не знають матерiальних труднощiв. Eдина проблема – Жин-вон дуже хоче мати дитину, однак кожна спроба подружжя закiнчуeться нiчим. Сеок-Юн з повагою ставиться до цiei мрii, намагаeться пiдтримувати дружину, але його терпiння не безкiнечне. Неможливо жити з людиною, весь час зацикленою на одному бажаннi. I якщо спочатку автори стрiчки подають це в комедiйних тонах (Жин-вон навiть у вiдрядженнi переслiдуe чоловiка, щоб спробувати ще раз), то далi до оповiдання додаeться сильний присмак гiркоти.

Подружнe життя – баланс мiж егоiзмом i самопожертвою заради коханоi людини. Цю тезу фiльм доводить блискуче.

Якщо коротко – стрiчка про те, як людина може робити з життя того, хто ii кохаe, як пекло, так i рай.

Сеок-Юн та Жин-вон – подружня пара, яку можна впевнено назвати щасливою: вони, без сумнiвiв, кохають одне одного, не вiдчувають тиску з боку рiдних, не знають матерiальних труднощiв. Eдина проблема – Жин-вон дуже хоче мати дитину, однак кожна спроба подружжя закiнчуeться нiчим. Сеок-Юн з повагою ставиться до цiei мрii, намагаeться пiдтримувати дружину, але його терпiння не безкiнечне. Неможливо жити з людиною, весь час зацикленою на одному бажаннi. I якщо спочатку автори стрiчки подають це в комедiйних тонах (Жин-вон навiть у вiдрядженнi переслiдуe чоловiка, щоб спробувати ще раз), то далi до оповiдання додаeться сильний присмак гiркоти.

Продовжити читання “День”

Зроби це!

Прикладiв сатири на тему влади грошей в iсторii кiно можна знайти чимало, але останнiм часом гiдних уваги зразкiв цього пiджанру практично й немаe – можливо, тому, що бiй з цieю владою людство програло давно i остаточно. Тим приeмнiше знайомитись з корейською стрiчкою, яка продовжуe традицii колись гострокритичного кiнематографу.

Приваблюe по-перше чiткiсть задуму i твердий намiр авторiв не вiдволiкатись вiд центральноi теми. Щоб було бiльш зрозумiло, треба навести кiлька американських прикладiв. У Крамера в “Цьому шаленому, шаленому, шаленому свiтi”, близькому за тематикою, головне все ж таки не висмiяння жадiбностi, а спроба вiдтворити стиль “нiмих комiчних” 20-х, зiбрати зоряний ансамбль комедiантiв усiх часiв й народiв i подати це як великий атракцiон. У Де Вiто в “Скинь маму з поiзда” (де подiбна не тематика, а стихiя “чорноi комедii”) головне – пародii на Хiчкока i пошуки режисером власних художнiх рiшень. Брати Коени в “Нестерпнiй жорстокостi” нiби й висмiюють бажання головних персонажiв досягти успiху за будь-яку цiну, але наступають на граблi голлiвудськоi зiрковоi влади: центральнi персонажi настiльки “бiлi i пухнастi”, що будь-який натяк на сатиру миттeво випаровуeться. У той час як позбавлений гучних iмен скромний корейський фiльм робить свою справу, не вiдволiкаючись нi на що, чiтко i ефективно.

Прикладiв сатири на тему влади грошей в iсторii кiно можна знайти чимало, але останнiм часом гiдних уваги зразкiв цього пiджанру практично й немаe – можливо, тому, що бiй з цieю владою людство програло давно i остаточно. Тим приeмнiше знайомитись з корейською стрiчкою, яка продовжуe традицii колись гострокритичного кiнематографу.

Приваблюe по-перше чiткiсть задуму i твердий намiр авторiв не вiдволiкатись вiд центральноi теми. Щоб було бiльш зрозумiло, треба навести кiлька американських прикладiв. У Крамера в “Цьому шаленому, шаленому, шаленому свiтi”, близькому за тематикою, головне все ж таки не висмiяння жадiбностi, а спроба вiдтворити стиль “нiмих комiчних” 20-х, зiбрати зоряний ансамбль комедiантiв усiх часiв й народiв i подати це як великий атракцiон. У Де Вiто в “Скинь маму з поiзда” (де подiбна не тематика, а стихiя “чорноi комедii”) головне – пародii на Хiчкока i пошуки режисером власних художнiх рiшень. Брати Коени в “Нестерпнiй жорстокостi” нiби й висмiюють бажання головних персонажiв досягти успiху за будь-яку цiну, але наступають на граблi голлiвудськоi зiрковоi влади: центральнi персонажi настiльки “бiлi i пухнастi”, що будь-який натяк на сатиру миттeво випаровуeться. У той час як позбавлений гучних iмен скромний корейський фiльм робить свою справу, не вiдволiкаючись нi на що, чiтко i ефективно.

Продовжити читання “Зроби це!”

38-а паралель

Цю стрiчку можна визнати зразковою воeнною драмою, якщо вiдкинути трохи надуманi i малоймовiрнi повороти в долях братiв-солдатiв. З iншого боку, саме цi повороти e емоцiйним ядром стрiчки, виводять ii за межi баченого не один десяток разiв. Iх краще сприймати як реалiстичну метафору, нiж як просто реалiзм.

Як i кожен неординарний антивоeнний твiр, ця картина багаторiвнева. Це i особиста драма, трагедiя двох братiв, Джин Те i Джин Сока, несподiвано кинутих у пекло вiйни, змушених вчитись виживати i рятувати один одному не тiльки тiло, а й душу. Старший, який не довчився i робить чоботи, виявляe якостi мало не суперменськi. Бойовi епiзоди з його участю знято так, що не будуть нудьгувати навiть прихильники бойовикiв. А от як змiнюeться його мотивацiя – це зацiкавить трохи iнше коло глядачiв. Спочатку його хвилюe тiльки життя брата, якого вiн ростив, наче батько. Джин Сок на вiйнi – наче дитина, вiн нiколи не тримав в руках зброю, мало не втрачаe бажання жити пiсля першого ж бою. I Джин Те береться за найнебезпечнiшi завдання, аби швидше отримати медаль, бо, як пообiцяв командир, це дасть йому можливiсть вiдправити молодшого додому. Вiн стаe супербiйцем дуже швидко – природжений лiдер та воiн, якому потрiбна була саме вiйна для того, щоб повнiстю розкрити якостi, що дрiмали в ньому.

Цю стрiчку можна визнати зразковою воeнною драмою, якщо вiдкинути трохи надуманi i малоймовiрнi повороти в долях братiв-солдатiв. З iншого боку, саме цi повороти e емоцiйним ядром стрiчки, виводять ii за межi баченого не один десяток разiв. Iх краще сприймати як реалiстичну метафору, нiж як просто реалiзм.

Продовжити читання “38-а паралель”