Земля достатку

Включення цієї картини до програми під назвою “Нове німецьке кіно” може здатися не найкращим кроком – просто тому, що тема і актори у фільмі американські, і мова у фільмі звучить англійська (точніше, її американський різновид). Творчість Вендерса завжди здавалась занадто “американською” багатьом його колегам і критикам. Режисер дійсно зробив американські культуру і спосіб життя однією з провідних тем своєї творчості, що не заважає йому дивитись на чужу країну європейським поглядом (тут можна згадати його “Американського друга”, “Хемметта”, “Готель “Мільйон доларів” тощо). Де Ніро, приїхавши на Московський кінофестиваль 1987 р., казав, що йому подобається, як Форман і Поланський в своїх фільмах знаходять незвичний підхід до добре знайомих американцям тем. З Вендерсом те саме.

Цього разу він створив одне з найбільш серйозних і глибоких досліджень наслідків трагедії 11 вересня. Трагедії американської і загальнолюдської водночас. Для Америки це був момент руйнування ілюзій цілковитої стабільності й всемогутності і створення ілюзій нових, значно більш небезпечних, які підігрівали зростаючі страх і параноя. А для жителів інших країн, особливо тих, які бачили у Сполучених Штатах лише світового жандарма, це був привід подумати над питанням: чи варті співчуття й жалю середньостатистичні жителі такої країни? Відповідь багатьох була швидкою і негуманною. Про все це чесно сказано у “Землі достатку”.

Включення цієї картини до програми під назвою “Нове німецьке кіно” може здатися не найкращим кроком – просто тому, що тема і актори у фільмі американські, і мова у фільмі звучить англійська (точніше, її американський різновид). Творчість Вендерса завжди здавалась занадто “американською” багатьом його колегам і критикам. Режисер дійсно зробив американські культуру і спосіб життя однією з провідних тем своєї творчості, що не заважає йому дивитись на чужу країну європейським поглядом (тут можна згадати його “Американського друга”, “Хемметта”, [“Готель “Мільйон доларів”->million-dollar-hotel] тощо). [Де Ніро->robert-de-niro], приїхавши на Московський кінофестиваль 1987 р., казав, що йому подобається, як Форман і Поланський в своїх фільмах знаходять незвичний підхід до добре знайомих американцям тем. З Вендерсом те саме.

Продовжити читання “Земля достатку”

Тачки – черговий шедевр “Піксару”

Ось і відбувся дебют української мови в парі з американським блокбастером. Хай поки що і анімаційним. Але спочатку про саму стрічку. Дует фірм “Дісней” та “Піксар” виявився мабуть самим продуктивним в історії – як у фінансовому плані, так і по кількості стрічок з рекордними зборами. Відкривши епоху комп’ютерної анімації мультфільмом “Іграшкова історія” в далекому 1995 році, ця парочка й досі встановлює планки для інших конкурентів, хоч ті останнім часом почали все сильніше тиснути на лідерів, часом навіть вириваючись вперед. Не все у цього подружжя було гладко – деякий час тому вони були навіть на межі розриву, але втримались від кроку, що залишив би нас без “Тачок”, чергового шедевру. Як завжди в ньому було змішано сильні сторони обох компаній – “сімейний” сюжет, якими славен “Дісней” та захоплююча графіка “Піксару”.

Про сюжет – гоночний автомобіль Блискавка МакКвін по дорозі на повторні перегони на кубок “Великого поршня”, які він не зміг виграти з першого разу через свою зарозумілість, випадково залишається без свого трейлера і опиняється посеред голого степу вночі. Незабаром він натрапляє на закинуте місто, де доживають в забутті автомобілі шестидесятих років – буксир Сирник, старий великий седан Хадсон “Док” Хорнет, полісмен Шериф, ремонтники-італійці Гвідо та Луїджі (як кожен нормальний італієць – затяті фанати Ferrari), подружжя фарбувальників Фло та Рамон та інші. Шериф покарав міського нахабу, який зіпсував міську дорогу, і Блискавка залишається на тиждень її ремонтувати. І перевиховуватись.

Ось і відбувся дебют української мови в парі з американським блокбастером. Хай поки що і анімаційним. Але спочатку про саму стрічку. Дует фірм “Дісней” та “Піксар” виявився мабуть самим продуктивним в історії – як у фінансовому плані, так і по кількості стрічок з рекордними зборами. Відкривши епоху комп’ютерної анімації мультфільмом “Іграшкова історія” в далекому 1995 році, ця парочка й досі встановлює планки для інших конкурентів, хоч ті останнім часом почали все сильніше тиснути на лідерів, часом навіть вириваючись вперед. Не все у цього подружжя було гладко – деякий час тому вони були навіть на межі розриву, але втримались від кроку, що залишив би нас без “Тачок”, чергового шедевру. Як завжди в ньому було змішано сильні сторони обох компаній – “сімейний” сюжет, якими славен “Дісней” та захоплююча графіка “Піксару”.

Продовжити читання “Тачки – черговий шедевр “Піксару””

Вихователі

Робити революції шкідливо для здоров’я. Сам процес, можливо, для когось і приємний, а от наслідки – не дуже. В кращому випадку тобі відтинають голову. В гіршому – піднімають квартплату в надцять разів.

Інша справа – революції маленькі, “на трьох”. Не в класичному вітчизняному варіанті, звичайно, – після нього зранку болить голова. А, наприклад, в французькому – в “Мрійниках” юна трійця вдосталь пореволюціонувала в кожній кімнаті батьківської квартири, харчуючись їжею, купленою за капіталістичні батьківські гроші. В цьому плані їх німецькі колеги з “Вихователів” набагато чесніші. Молоді, енергійні і незалежні – в тій мірі, в якій це можливо в сучасному світі – вони дійсно виглядають дуже привабливо. Не крадуть, не вдаються до фізичного впливу – просто перевертають дім догори дном, вірячи в те, що це когось може налякати. Безмежна наївність надає їх пригодам особливий присмак невинності.

Робити революції шкідливо для здоров’я. Сам процес, можливо, для когось і приємний, а от наслідки – не дуже. В кращому випадку тобі відтинають голову. В гіршому – піднімають квартплату в надцять разів.

Продовжити читання “Вихователі”

Чудова афера: просто приємний фільм від режисера-перфекціоніста

Рідлі Скотт – один з найвідоміших режисерів Голівуду, незважаючи на дуже невелику фильмографію – всього 18 фільмів за 40 років кар’єри (ще кілька разів брав участь у серіалах і три фільми зараз перебуває на стадії підготовки), але таких, котрі стали стандартами у своїх напрямках – це і фантастичні трилери (“Чужий”), історичні драми (“Гладіатор” і “Царство небесне”), фантастичні бойовики (“Той, що біжить по лезу”), військові фільми (“Падіння чорного яструба”, “Солдат Джейн”) або навіть соціальні драми (“Тельма та Луїза”). Він часто змінював жанри, більшість його фільмів бути визнано публікою, але йому знайомі і провали в кар’єрі – після тієї ж “Солда Джейн” йому довелося на якийсь час навіть залишити “велике” кіно.

[Рідлі Скотт->ridley-scott] – один з найвідоміших режисерів Голівуду, незважаючи на дуже невелику фильмографію – всього 18 фільмів за 40 років кар’єри (ще кілька разів брав участь у серіалах і три фільми зараз перебуває на стадії підготовки), але таких, котрі стали стандартами у своїх напрямках – це і фантастичні трилери (["Чужий"->alien]), історичні драми (["Гладіатор"->gladiator] і ["Царство небесне"->kingdom-of-heaven]), фантастичні бойовики (["Той, що біжить по лезу"->blade-runner]), військові фільми (["Падіння чорного яструба"->black-hawk-dawn], "Солдат Джейн") або навіть соціальні драми ("Тельма та Луїза"). Він часто змінював жанри, більшість його фільмів бути визнано публікою, але йому знайомі і провали в кар’єрі – після тієї ж "Солда Джейн" йому довелося на якийсь час навіть залишити "велике" кіно.

Продовжити читання “Чудова афера: просто приємний фільм від режисера-перфекціоніста”

Шайтан

До перегляду цього фільму я знав про нього лише одне – у нього була одна з найгучніших рекламних кампаній останнього часу. Я майже не зустрічав сайтів, хоч якось пов’язаних з кіно, де не було б баннера із засторожуючим жестом Касселя. Після перегляду додалося ще одне знання – якщо творці фільму не померли від такої дози ЛСД, яку вони її прийняли, його створюючи, те це просто чудо. Невигадливий, давно не один раз використаний сюжет про групу підлітків, що лізуть у глухомань наживати собі проблем, тут поданий у такому виді, що виходячи з залу відчуваєш себе дуже сильно надуреним.

Найголовніший обман полягає в тім, що фільм, котрий у всіх проспектах був заявлений як трилер, ним не є. Ні, там є моторошнуваті моменти, але їх мізер. А інше – це якась нездорова спроба спародіювати всі основні штампи трилерів останнього часу. Тут є ляльки, як у “Ляльках” і “Будинку з воску”. Ляльок складають з частин людей, як у “Мовчанні ягнят”, і практично всі мешканці будинку , куди приїхали головні герої, що їх заманила до себе додому красуня Ів, несуть на собі печатку розумової неповноцінності – як у “Техаській різанині”. Навіть пограбований працівник бензоколонки дивиться старий чорно-білий фільм про вампірів.

До перегляду цього фільму я знав про нього лише одне – у нього була одна з найгучніших рекламних кампаній останнього часу. Я майже не зустрічав сайтів, хоч якось пов’язаних з кіно, де не було б баннера із засторожуючим жестом Касселя. Після перегляду додалося ще одне знання – якщо творці фільму не померли від такої дози ЛСД, яку вони її прийняли, його створюючи, то це просто диво. Невигадливий, давно не один раз використаний сюжет про групу підлітків, що лізуть у глухомань наживати собі проблем, тут поданий у такому виді, що, виходячи з залу, відчуваєш себе дуже сильно надуреним.

Продовжити читання “Шайтан”

Омен

Головне питання, яке виникає під час перегляду, можна віднести до більшості сучасних римейків – а чи варто було це робити? Чи варто було знову витягати на світ це чортеня зі страшними оченятками? Адже фраза “Його матір’ю була самиця шакала” нині звучить зовсім не так моторошно, як тридцять років тому.

Для тих, хто бачив стару стрічку, в новій немає нічого особливо цікавого. Хіба що вони отримують шанс ще раз переконатись в тому, що зараз вибухи і відтинання голів вміють знімати ефектніше, ніж три десятиліття тому. Ті декілька “жахливих” (насправді кумедних) пик, які додали в кошмари головних героїв, швидше смішать, ніж лякають. Краще було повністю обмежитись реалістичними жахами. Режисер Мур, як великий прихильник першоджерела, просто скопіював його, побоявшись додати щось від себе, а тим паче щось змінити. Навіть омолодження головних героїв особливого впливу на сюжет не мало. По-справжньому цікаві тільки перші п’ять хвилин, в яких дається сучасне тлумачення пророцтв про ознаки апокаліпсису.

Головне питання, яке виникає під час перегляду, можна віднести до більшості сучасних римейків – а чи варто було це робити? Чи варто було знову витягати на світ це чортеня зі страшними оченятками? Адже фраза “Його матір’ю була самиця шакала” нині звучить зовсім не так моторошно, як тридцять років тому.

Продовжити читання “Омен”

Тоні Такітані

Не зовсім традиційний, але вельми життєвий любовний трикутник: він любить її, а вона любить шмотки. Так можна було б описати цей фільм, якби режисер Ітікава не зробив з нього неквапливу і тиху драму про жах під назвою самотність.

Тоні Такітані до неї звик з дитинства. Звик настільки, що вже й не помічає її. Не потрібно йому галасливе товариство, друзі, та й з жінками якось не складається. Йому навіть нма про що поговорити з батьком. Режисер не боїться знову й знову повертатися до однієї й тієї ж сцени – Тоні сам вечеряє. Змінюються інтер’єр та вік персонажа – сутність залишається такою ж: шляху до повноцінних людських стосунків він вже не знайде.

Не зовсім традиційний, але вельми життєвий любовний трикутник: він любить її, а вона любить шмотки. Так можна було б описати цей фільм, якби режисер Ітікава не зробив з нього неквапливу і тиху драму про жах під назвою самотність.

Тоні Такітані до неї звик з дитинства. Звик настільки, що вже й не помічає її. Не потрібно йому галасливе товариство, друзі, та й з жінками якось не складається. Йому навіть нема про що поговорити з батьком. Режисер не боїться знову й знову повертатися до однієї й тієї ж сцени – Тоні сам вечеряє. Змінюються інтер’єр та вік персонажа – сутність залишається такою ж: шляху до повноцінних людських стосунків він вже не знайде.

Продовжити читання “Тоні Такітані”

Лісова братва

Народне прислів’я каже, що раз у житті стріляє навіть гілляка. Не знаю, як щодо гілляки, а от черговий витвір “Дрімворкс” стрельнув сильно – не так, як свого часу “Аврора”, але на роздачі “Оскарів” через рік цілком може відгукнутися не одною статуеткою, оскільки видимих конкурентів у нього в цій категорії поки що нема, і невідомо, чи з’являться.

Об’єднання зусиль двох невисокого рівня режисерів – Тіма Джонсона, відповідального за “Мураху Анца” і “Синдбада: Легенду семи морів”, та Карея Кілпатрика, що дебютував у цій ролі (до цього він був сценаристом і написав їх для “Втечі з курника” та “Автостопом по Галактиці”), а також трьох сценаристів (Леон Блюм – “Рожева пантера”, Лорні Камерон та Девід Хоселтон – “Братик ведмідь”) дало результат, який можна порівнювати по вражаючому ефекту з першим “Шреком”, а багато в чому його навіть переважаючий.

Народне прислів’я каже, що раз у житті стріляє навіть гіляка. Не знаю, як щодо гіляки, а от черговий витвір "Дрімворкс" стрельнув сильно – не так, як свого часу "Аврора", але на роздачі “Оскарів” через рік цілком може відгукнутися не одною статуеткою, оскільки видимих конкурентів у нього в цій категорії поки що нема, і невідомо, чи з’являться.

Продовжити читання “Лісова братва”

Залишитись в живих

Дуже пізнавальне кіно. Знайомить з особливим “екстремальним” різновидом геймерів – тих, що догрались всерйоз і надовго.

Це жарт, звичайно ж. Було б наївно сприймати цю стрічку як спроби створити щось на кшталт сатири або повчального опусу про те, що комп’ютерній забавці не варто присвячувати більшу частину свого життя. Так само наївно було б вірити, що картина когось налякає настільки, що він перестане грати, – швидше навпаки. Єдиним наміром авторів фільму було трохи підзаробити на чужих ідеях та образах.

Дуже пізнавальне кіно. Знайомить з особливим “екстремальним” різновидом геймерів – тих, що догрались всерйоз і надовго.

Продовжити читання “Залишитись в живих”

Люди Ікс: Остання битва

Багато хто не вірив, що це саме “Остання битва”, але факт є факт: людей Ікс такими, якими ми їх звикли бачити, більше не існує.

Замість того, щоб зберегти нейтралітет до глядача і персонажів, автори останньої частини трилогії починають нагнітати екстрим з перших кадрів. З дошки широким рухом змахуються як фігури, які особливої цінності для сюжету ніколи не мали (наприклад, Циклоп), так і ті, хто встиг завоювати симпатії публіки (Містік), і навіть дехто з головних персонажів. Причому всі ці смерті або “виходи з гри” написані дуже добре, не випадкові і важливі для проявлення характерів інших персонажів.

Багато хто не вірив, що це саме “Остання битва”, але факт є факт: людей Ікс такими, якими ми їх звикли бачити, більше не існує.

Продовжити читання “Люди Ікс: Остання битва”