Категорія: Голосування

Статті з відкритим голосуванням

Доннi Дарко

Доннi Дарко (Donnie Darko / Донни Дарко). США, 2001. Режисер Рiчард Келлi. У ролях: Джейк Гiлленхаал, Джина Мелоун, Дрю Беррiмор, Джеймс Дюваль, Бет Срат, Кетрiн Росс, Меггi Гiлленхаал, Мерi Макдоннелл, Холлiс Осборн, Патрiк Свейз, Ноа Уайл, Девi Чейз.

ENTER-фiльм, недiля 28 серпня, 22.50

Коли родина Дарко спостерiгаe по телевiзору за виборчою кампанiю Джорджа Буша-старшого, на ii будинок падаe двигун лiтака. Син Доннi залишаeться у живих, але його починають переслiдувати дивнi видiння: вночi до нього приходить кролик-монстр Френк i наказуe йому, наприклад, затопити школу або пiдпалити будинок мiсцевого проповiдника… “Доннi Дарко” e сумiшшю гумору, мiстики, драми, любовноi iсторii та науковоi фантастики i водночас надзвичайно реалiстичним кiнотвором. Дивний сюжет, в якому знайшлося мiсце для подорожей у часi та загадкового посланця, що повiдомляe про кiнець свiту, розiгруeться у звичайнiй життeвiй обстановцi: сiм’я, школа, обмеженi та прогресивнi вчителi, однокласники, перше кохання. Зустрiчi Доннi з його покровителем-чудовиськом та психоаналiтиком можна сприймати i як елементи мiстичного трилера, i як просто поганий сон, який юний Дарко побачив вранцi 2 жовтня 1988 р. Несподiваний фiнал картини повертаe глядача до ii початку i примушуe знову переосмислити усе побачене. Стрiчка 26-рiчного дебютанта Келлi з’явилась на екранах США ще у сiчнi 2001 р., а у широкий прокат вийшла тiльки восени 2002-го. Успiху у глядачiв вона не мала, проте отримала високi оцiнки критикiв. З-помiж виконавцiв слiд вiдзначити у першу чергу Гiлленхаала. Схоже, образ юнака, який e занадто серйозним для сучасного божевiльного свiту, став постiйним для актора, оскiльки вiн чудово зiграв подiбнi ролi у “Милi мiсячного свiтла” Бреда Сiлберлiнга та “Хорошiй дiвчинцi” Мiгеля Артети.

Доннi Дарко (Donnie Darko / Донни Дарко). США, 2001. Режисер Рiчард Келлi. У ролях: Джейк Гiлленхаал, Джина Мелоун, Дрю Беррiмор, Джеймс Дюваль, Бет Срат, Кетрiн Росс, Меггi Гiлленхаал, Мерi Макдоннелл, Холлiс Осборн, Патрiк Свейз, Ноа Уайл, Девi Чейз.

ENTER-фiльм, недiля 28 серпня, 22.50

Коли родина Дарко спостерiгаe по телевiзору за виборчою кампанiю Джорджа Буша-старшого, на ii будинок падаe двигун лiтака. Син Доннi залишаeться у живих, але його починають переслiдувати дивнi видiння: вночi до нього приходить кролик-монстр Френк i наказуe йому, наприклад, затопити школу або пiдпалити будинок мiсцевого проповiдника…

Продовжити читання “Доннi Дарко”

Обитель зла

Обитель зла (Resident Evil / Обитель зла). США, 2002. Режисер Пол Андерсон. У ролях: Мiла Йовович, Мiшель Родрiгес, Ерiк Мебiус.

ICTV, субота 27 серпня, 21.00

Сюжет фiльму заснований на комп’ютернiй грi, яка стала одним з перших бестселерiв цього рiзновиду розваг i дочекалася чотирьох продовжень, кожне з яких продавалося мiльйонними тиражами, забезпечивши серii популярнiсть на всiх континентах. Головнi героiнi стрiчки, Елiс (Йовович) та Рейн (Родрiгес), очолюють загiн командос, що повинен за три години знищити експериментальний “Т-вiрус”, здатний повертати до життя мертвих, перетворюючи iх на жахливих мутантiв. Завдання виявляeться надзвичайно складним, оскiльки поширенням пекельноi зарази керуe суперкомп’ютер “Червона королева”, а на смiливцiв полюe смертельно небезпечна iстота “Лiкер”. Постановником картини з 67-мiльйонним бюджетом мав бути Джордж Ромеро, великий спецiалiст з фiльмiв про зомбi (“Нiч живих мерцiв”, “День мерцiв”), однак врештi-решт “Постiйне зло” зняв Андерсон, котрому вже доводилось працювати над екранiзацiями комп’ютерних забавок (“Смертельний бiй”). За словами режисера, вiн не збирався наслiдувати похмурий стиль Ромеро, а намагався зробити динамiчну стрiчку на кшталт “Чужих”. До початку зйомок усiх акторiв змусили навчитися користуватись вогнепальною зброeю i оволодiти бойовими мистецтвами. Прем’eра картини у США вiдбулася 15 березня 2002 р.; фiльм протримався у десятцi лiдерiв прокату тiльки два тижнi, зiбравши близько 29 млн. доларiв. Такий результат не можна назвати успiшним (особливо у порiвняннi з 130 млн. доларiв, якi заробила “Лара Крофт”), хоча вiдгуки прихильникiв гри про стрiчку були здебiльшого позитивними. Власне, тiльки цiй категорii глядачiв фiльм i можна рекомендувати.

Обитель зла (Resident Evil / Обитель зла). США, 2002. Режисер Пол Андерсон. У ролях: Мiла Йовович, Мiшель Родрiгес, Ерiк Мебiус.

ICTV, субота 27 серпня, 21.00

Сюжет фiльму заснований на комп’ютернiй грi, яка стала одним з перших бестселерiв цього рiзновиду розваг i дочекалася чотирьох продовжень, кожне з яких продавалося мiльйонними тиражами, забезпечивши серii популярнiсть на всiх континентах. Головнi героiнi стрiчки, Елiс (Йовович) та Рейн (Родрiгес), очолюють загiн командос, що повинен за три години знищити експериментальний “Т-вiрус”, здатний повертати до життя мертвих, перетворюючи iх на жахливих мутантiв. Завдання виявляeться надзвичайно складним, оскiльки поширенням пекельноi зарази керуe суперкомп’ютер “Червона королева”, а на смiливцiв полюe смертельно небезпечна iстота “Лiкер”.

Продовжити читання “Обитель зла”

Я мрiяла про Африку

Я мрiяла про Африку (I Dreamed Of Africa / Я мечтала об Африке). США, 2000. Режисер Х’ю Хадсон. У ролях: Кiм Бесiнгер, Венсан Перес, Eва Марiя Сейнт, Лаям Ейкiн, Гарретт Строммен.

ENTER-фiльм, п’ятниця 26 серпня, 20.30

Фiльм лауреата “Оскара” Х’ю Хадсона e екранiзацieю автобiографiчноi книги Кукi Галлманн. Приiхавши разом з сином та новим чоловiком на ранчо у Кенiю, Галлманн зiткнулась не лише з приголомшливою екзотикою, а й з численними небезпеками та повсякденними проблемами африканського життя. Ця стрiчка стала першою появою на екранi Кiм Бесiнгер з часу нагородження ii “Оскаром” за роль другого плану у “Таeмницях Лос-Анджелесу”. Зiрку, яка три роки вiдмовлялась вiд спокусливих пропозицiй продюсерiв, привабила можливiсть створити цiкавий образ у новiй роботi Хадсона. Однак доброi гри актриси та чудових зйомок екзотичноi природи виявилось замало для глядацького успiху досить стандартного бiографiчного фiльму. Затягнена та сентиментальна стрiчка зацiкавила лише найбiльших шанувальникiв мелодрам та прихильникiв Бесiнгер. Картина не змогла конкурувати з хiтами лiтнього кiносезону i швидко зiйшла з екранiв.

Я мрiяла про Африку (I Dreamed Of Africa / Я мечтала об Африке). США, 2000. Режисер Х’ю Хадсон. У ролях: Кiм Бесiнгер, Венсан Перес, Eва Марiя Сейнт, Лаям Ейкiн, Гарретт Строммен.

ENTER-фiльм, п’ятниця 26 серпня, 20.30

Фiльм лауреата “Оскара” Х’ю Хадсона e екранiзацieю автобiографiчноi книги Кукi Галлманн. Приiхавши разом з сином та новим чоловiком на ранчо у Кенiю, Галлманн зiткнулась не лише з приголомшливою екзотикою, а й з численними небезпеками та повсякденними проблемами африканського життя.

Продовжити читання “Я мрiяла про Африку”

Велiант: Пернатий спецназ

Вiйна, юний герой, який поспiшаe захищати вiтчизну, закохана у нього чарiвна медсестра, недолугi, але вiрнi колеги, вiдважний i компетентний командир, грiзний одноокий ворог у чорному, малоймовiрна, але така бажана перемога у немислимих умовах, хеппi-енд. Все це було кiлька сотень разiв. Фiльми такого типу знiмали, знiмають i будуть знiмати пiд час будь-якоi вiйни, хоча зараз це вже не так модно. Власне, це агiтки, щось на кшталт тiei бадьороi “хронiки”, яку дивляться на початку стрiчки голуби-селяни. Кiно, пiсля перегляду якого хочеться самому поспiшити на подвиги, бити ворогiв i завойовувати повагу сусiдiв.

Нi, “Велiант” – це зовсiм не агiтка, але вiн точно дотримуeться цiei жанровоi форми. Причому не так, як “Зоряний десант” Верховена – жорстока сатира на такi стрiчки. Автори “Велiанта” поглядають на це минуле кiнематографу (минуле, оскiльки йдеться про агiтки Другоi свiтовоi) з посмiшкою поблажливою i трохи ностальгiчною, можна навiть сказати, з повагою. Вони смiються над деякими штампами i типажами цих картин, але це добродушний смiх. Тому “Велiанта” навiть важко назвати пародieю. Це просто добре кiно для сiмейного перегляду.

Вiйна, юний герой, який поспiшаe захищати вiтчизну, закохана у нього чарiвна медсестра, недолугi, але вiрнi колеги, вiдважний i компетентний командир, грiзний одноокий ворог у чорному, малоймовiрна, але така бажана перемога у немислимих умовах, хеппi-енд. Все це було кiлька сотень разiв. Фiльми такого типу знiмали, знiмають i будуть знiмати пiд час будь-якоi вiйни, хоча зараз це вже не так модно. Власне, це агiтки, щось на кшталт тiei бадьороi “хронiки”, яку дивляться на початку стрiчки голуби-селяни. Кiно, пiсля перегляду якого хочеться самому поспiшити на подвиги, бити ворогiв i завойовувати повагу сусiдiв.

Продовжити читання “Велiант: Пернатий спецназ”

Роксанна

Роксанна (Roxanne / Роксанна). США, 1986. Режисер Фред Скепiсi. У ролях: Стiв Мартiн, Дерiл Ханна, Рiк Россович, Шеллi Дювалл, Майкл Дж. Поллард.

ENTER-фiльм, середа 24 серпня, 20.30

Носатий пожежник з маленького мiстечка (Мартiн) безнадiйно закоханий у жiнку-астронома (Ханна), проте погоджуeться допомогти своeму вродливому, але дурнуватому напарнику (Россович) завоювати ii серце… Дуже вдала романтична комедiя, яка e осучасненою адаптацieю “Сiрано де Бержерака”. Стiв Мартiн сам написав для неi сценарiй, пiдтвердивши (у той час) репутацiю одного з провiдних голлiвудських комiкiв. У 90-х вiн вiдiйшов на другий план, але нещодавно знявся вiдразу у кiлькох хiтових комедiях (“Будинок догори дном”, “Гуртом дешевше”), тому, цiлком можливо, незабаром поверне свiй зоряний статус.

Роксанна (Roxanne / Роксанна). США, 1986. Режисер Фред Скепiсi. У ролях: Стiв Мартiн, Дерiл Ханна, Рiк Россович, Шеллi Дювалл, Майкл Дж. Поллард.

ENTER-фiльм, середа 24 серпня, 20.30

Носатий пожежник з маленького мiстечка (Мартiн) безнадiйно закоханий у жiнку-астронома (Ханна), проте погоджуeться допомогти своeму вродливому, але дурнуватому напарнику (Россович) завоювати ii серце… Дуже вдала романтична комедiя, яка e осучасненою адаптацieю “Сiрано де Бержерака”. Стiв Мартiн сам написав для неi сценарiй, пiдтвердивши (у той час) репутацiю одного з провiдних голлiвудських комiкiв. У 90-х вiн вiдiйшов на другий план, але нещодавно знявся вiдразу у кiлькох хiтових комедiях (“Будинок догори дном”, “Гуртом дешевше”), тому, цiлком можливо, незабаром поверне свiй зоряний статус.

Шаленi гонки

Це кiно для сiмейного перегляду вiд студii Дiснея, здаeться, було зняте у 50-60-х i часом взагалi нагадуe мультфiльми цього перiоду. Чарiвний автомобiльчик, який мигаe фарами-оченятами i бризкаe на злих людей мастилом, – привiт з тих часiв, коли кiно було простим i наiвним. Але хто казав, що на старiй залiзяцi Голлiвуд не зможе заробити трохи грошенят? Особливо коли вона маe довгу й славну телевiзiйну iсторiю. Непогану iдею нам видають вже на початку: хронiка злетiв i падiнь “Хербi”, нiби вiн насправдi e зiркою шоу-бiзнесу, створюe потрiбний настрiй. Вiдразу ж будь-кому стаe зрозумiло, що “Хербi” не герой нашого часу, а спроба зiграти на ностальгii, а те, що до ностальгii за “Хербi” ми маeмо таке ж вiдношення, як Ейнштейн до Барбi, – це вже нашi проблеми. Але будуть, будуть ще люди з веселоi машинки – звичайно, якщо ii пофарбувати, вiдлатати, просаундтречити, заспецефечити i посадити кого треба за кермо. Тодi i такi дитячi жарти, як кохання мiж автомобiльчиками, на ура пiдуть – сам свiдок життeрадiсноi глядацькоi реакцii в залi.

За кермом – Лiндсей Лохан, яка за два роки примудрилась перетворитись з дiвчинки iз телесерiалiв на нову голлiвудську надiю. Але якщо, наприклад, в “Поганих дiвчатах” iй явно було що грати (там ii героiня вчиться виживати у “шкiльних джунглях”), а тим паче в “Чумовiй п’ятницi” (де у неi фактично два рiзнi персонажi), то тут завдання юноi акторки обмежуeться переляканими криками за кермом (перше знайомство з “Хербi”) i переможним виглядом за кермом тiei самоi таратайки. Втiм, прихильники Лохан все одно будуть задоволенi, бо вона, власне, eдине, що може зацiкавити у цiй стрiчцi тих, кому бiльше 12-ти.

Iншi персонажi цiлком вкладаються в схему мультфiльму, особливо карикатурний самозакоханий “лиходiй” у виконаннi Метта Дiллона. Як i демонстративно фантастичнi гонки. А сюжет… Можна було б копати його за те, що вiн, як старанний учень, нуднуватим тоном повторюe те, що було надцять раз сказано до нього, але яким вiн ще може бути у подiбнiй стрiчцi? Друзi знайомляться, друзi сваряться, друзi миряться, один одному допомагаe, гонки, фiнальна перемога сiмейних цiнностей, жарт перед завiсою, хеппi-енд. Не бийте лежачого. Дiти будуть задоволенi i неодмiнно захочуть купити таку машинку – хоча б у виглядi iграшки. На що й було розраховано. Фабрика працюe, люди платять.

Це кiно для сiмейного перегляду вiд студii Дiснея, здаeться, було зняте у 50-60-х i часом взагалi нагадуe мультфiльми цього перiоду. Чарiвний автомобiльчик, який мигаe фарами-оченятами i бризкаe на злих людей мастилом, – привiт з тих часiв, коли кiно було простим i наiвним. Але хто казав, що на старiй залiзяцi Голлiвуд не зможе заробити трохи грошенят? Особливо коли вона маe довгу й славну телевiзiйну iсторiю. Непогану iдею нам видають вже на початку: хронiка злетiв i падiнь “Хербi”, нiби вiн насправдi e зiркою шоу-бiзнесу, створюe потрiбний настрiй. Вiдразу ж будь-кому стаe зрозумiло, що “Хербi” не герой нашого часу, а спроба зiграти на ностальгii, а те, що до ностальгii за “Хербi” ми маeмо таке ж вiдношення, як Ейнштейн до Барбi, – це вже нашi проблеми. Але будуть, будуть ще люди з веселоi машинки – звичайно, якщо ii пофарбувати, вiдлатати, просаундтречити, заспецефечити i посадити кого треба за кермо. Тодi i такi дитячi жарти, як кохання мiж автомобiльчиками, на ура пiдуть – сам свiдок життeрадiсноi глядацькоi реакцii в залi.

Продовжити читання “Шаленi гонки”

Потяг з грошима

Потяг з грошима (Money Train / Поезд с деньгами). США, 1995. Режисер Джозеф Рубен. У ролях: Веслi Снайпс, Вудi Харрелсон, Дженнiфер Лопес. (ENTER-фiльм, вiвторок 23 серпня, 20.30)
Снайпс та Харрелсон грають незвичну пару полiцейських – зведених братiв: вправний темношкiрий супермен i бiлий невдаха, котрий по вуха в боргах. Саме останнiй фактор примушуe його подумати про пограбування грошового потяга. Герой Снайпса намагаeться врятувати недолугого брата, але врештi-решт приeднуeться до нього… Ще один хiтовий бойовичок зi Снайпсом, який, як i в комедii “Бiлi не вмiють стрибати”, склав добрий дует з Харрелсоном. Режисер Рубен бiльше вiдомий своiми трилерами (“Вiтчим”, “У лiжку з ворогом”, “Хороший син”), але й цього разу демонструe неабиякий професiоналiзм. Саме у цiй стрiчцi зiграла свою першу бiльш-менш помiтну роль Дженнiфер Лопес.

Потяг з грошима (Money Train / Поезд с деньгами). США, 1995. Режисер Джозеф Рубен. У ролях: Веслi Снайпс, Вудi Харрелсон, Дженнiфер Лопес.

ENTER-фiльм, вiвторок 23 серпня, 20.30

Снайпс та Харрелсон грають незвичну пару полiцейських – зведених братiв: вправний темношкiрий супермен i бiлий невдаха, котрий по вуха в боргах. Саме останнiй фактор примушуe його подумати про пограбування грошового потяга. Герой Снайпса намагаeться врятувати недолугого брата, але врештi-решт приeднуeться до нього… Ще один хiтовий бойовичок зi Снайпсом, який, як i в комедii “Бiлi не вмiють стрибати”, склав добрий дует з Харрелсоном. Режисер Рубен бiльше вiдомий своiми трилерами (“Вiтчим”, “У лiжку з ворогом”, “Хороший син”), але й цього разу демонструe неабиякий професiоналiзм. Саме у цiй стрiчцi зiграла свою першу бiльш-менш помiтну роль Дженнiфер Лопес.

Ганнiбал

Ганнiбал (Hannibal / Ганнибал). США-Великобританiя, 2001. Режисер Рiдлi Скотт. У ролях: Ентонi Хопкiнс, Джулiанн Мур, Гарi Олдмен, Рей Лiотта, Джанкарло Джаннiнi, Франческа Нерi, Френкi Фейсон.

ICTV, недiля 21 серпня, 23.30

Агент ФБР Клариса Старлiнг (Мур) пiсля багатьох рокiв безплiдних пошукiв натрапляe на слiд свого давнього знайомого – доктора Ганнiбала Лектера (Хопкiнс), манiяка-канiбала, який переховуeться у Флоренцii. Проте у Лектера e ще один переслiдувач – його колишня жертва на iм’я Мейсон Верджер (Олдмен), пiдступний мiльйонер-садист, готовий на все заради помсти.

Людожер-iнтелектуал Ганнiбал Лектер – витвiр фантазii Томаса Харрiса, котрий присвятив дивному персонажу три книги: “Червоний дракон”, “Мовчання ягнят” i “Ганнiбал”. Цей письменник e дуже таeмничою особистiстю: колись вiн був кримiнальним репортером, а зараз намагаeться уникати будь-яких контактiв. Сер Ентонi Хопкiнс, якому роль Лектера принесла шалену популярнiсть та купу премiй (зокрема приз нью-йоркських кiнокритикiв та “Оскар”), розповiдаe про зустрiч з Харрiсом наступне: “Вiн сказав менi, що, коли вiн писав першу книгу, в кiмнату до нього несподiвано увiйшов Ганнiбал i почав диктувати йому текст. З героями це iнколи трапляeться…”

Екранiзацiя першого роману трилогii, вiдома пiд назвою “Мисливець на людей” (1986, реж. Майкл Манн; роль Лектера виконував британський актор Браян Кокс), пройшла непомiченою. Натомiсть “Мовчання ягнят” Джонатана Демме потрапило до десятки касових лiдерiв 1991 р. i вибороло 5 основних “Оскарiв”: за режисуру, сценарiй, головну жiночу (Джодi Фостер) i чоловiчу (Ентонi Хопкiнс) ролi та як найкращий фiльм року. Однак на “Ганнiбала” довелося чекати ще цiле десятирiччя.

Iталieць Дiно Де Лаурентiс, який виплатив за право на екранiзацiю чергового твору Харрiса 9 млн. доларiв, зiткнувся з численними проблемами. Джодi Фостер, котра зiграла Кларису, та режисер Демме вiдмовились вiд роботи над новою стрiчкою; сценарiй виявився занадто жорстоким i вимагав доопрацювання; мешканцi Флоренцii протестували проти того, щоб iхнe мiсто стало тлом для кривавих подiй “Ганнiбала”.

Ганнiбал (Hannibal / Ганнибал). США-Великобританiя, 2001. Режисер Рiдлi Скотт. У ролях: Ентонi Хопкiнс, Джулiанн Мур, Гарi Олдмен, Рей Лiотта, Джанкарло Джаннiнi, Франческа Нерi, Френкi Фейсон.

ICTV, недiля 21 серпня, 23.30

Агент ФБР Клариса Старлiнг (Мур) пiсля багатьох рокiв безплiдних пошукiв натрапляe на слiд свого давнього знайомого – доктора Ганнiбала Лектера (Хопкiнс), манiяка-канiбала, який переховуeться у Флоренцii. Проте у Лектера e ще один переслiдувач – його колишня жертва на iм’я Мейсон Верджер (Олдмен), пiдступний мiльйонер-садист, готовий на все заради помсти.

Людожер-iнтелектуал Ганнiбал Лектер – витвiр фантазii Томаса Харрiса, котрий присвятив дивному персонажу три книги: “Червоний дракон”, “Мовчання ягнят” i “Ганнiбал”. Цей письменник e дуже таeмничою особистiстю: колись вiн був кримiнальним репортером, а зараз намагаeться уникати будь-яких контактiв. Сер Ентонi Хопкiнс, якому роль Лектера принесла шалену популярнiсть та купу премiй (зокрема приз нью-йоркських кiнокритикiв та “Оскар”), розповiдаe про зустрiч з Харрiсом наступне: “Вiн сказав менi, що, коли вiн писав першу книгу, в кiмнату до нього несподiвано увiйшов Ганнiбал i почав диктувати йому текст. З героями це iнколи трапляeться…”

Екранiзацiя першого роману трилогii, вiдома пiд назвою “Мисливець на людей” (1986, реж. Майкл Манн; роль Лектера виконував британський актор Браян Кокс), пройшла непомiченою. Натомiсть “Мовчання ягнят” Джонатана Демме потрапило до десятки касових лiдерiв 1991 р. i вибороло 5 основних “Оскарiв”: за режисуру, сценарiй, головну жiночу (Джодi Фостер) i чоловiчу (Ентонi Хопкiнс) ролi та як найкращий фiльм року. Однак на “Ганнiбала” довелося чекати ще цiле десятирiччя.

Iталieць Дiно Де Лаурентiс, який виплатив за право на екранiзацiю чергового твору Харрiса 9 млн. доларiв, зiткнувся з численними проблемами. Джодi Фостер, котра зiграла Кларису, та режисер Демме вiдмовились вiд роботи над новою стрiчкою; сценарiй виявився занадто жорстоким i вимагав доопрацювання; мешканцi Флоренцii протестували проти того, щоб iхнe мiсто стало тлом для кривавих подiй “Ганнiбала”.

Досвiдчений продюсер швидко подолав усi перешкоди. Моторошний фiнал майбутньоi картини було термiново перероблено. Зайвий мiльйон допомiг отримати дозвiл на зйомки у Флоренцii. На роль Клариси Старлiнг претендували мало не всi голлiвудськi акторки вiдповiдного вiку (Хелен Хант, Джиллiан Андерсон, Хiларi Свонк, Анжелiна Джолi, Кейт Бланшетт та iншi); врештi-решт перемогла талановита Джулiанн Мур, яка двiчi номiнувалася на премiю Кiноакадемii. Ставити фiльм погодився англieць Рiдлi Скотт – випускник Британського Королiвського коледжу, ас режисури, знаний за стрiчками “Дуелянти”, “Чужий”, “Блейд-раннер”, “Гладiатор”.

Завдяки майстерностi постановника i високому професiоналiзму акторського ансамблю “Ганнiбал” змiг видiлитися серед великоi кiлькостi трилерiв про серiйних вбивць. Критики писали про рiзнi недолiки картини, проте бiльшiсть з них досить високо оцiнили режисуру Рiдлi Скотта та гру Ентонi Хопкiнса. Фiльм виправдав свiй 87-мiльйонний бюджет, зiбравши тiльки у прокатi США понад 150 млн. доларiв.

Моральний бiк картини викликав певне занепокоeння. Ще у “Мовчаннi ягнят” Лектер, хоча й вважався втiленням зла, не викликав у публiки вiдрази та ненавистi, оскiльки допомагав Кларисi врятувати жертву iншого манiяка. У “Ганнiбалi” акценти ще бiльше змiстилися завдяки появi нового персонажа – Мейсона Верджера. Англieць Гарi Олдмен, котрий за роки працi в Голлiвудi встиг зiграти усiх можливих лиходiiв (вiд Дракули до Понтiя Пiлата), сягнув вершини негативного амплуа. Його Верджер – жахливо спотворений i прикутий до iнвалiдного вiзка збоченець, який легко купуe сенаторiв та урядових агентiв, утримуe власний штат найманих вбивць, а для розваги згодовуe живих людей свиням-канiбалам. У порiвняннi з цим нелюдом iнтелiгентний i витончений доктор Лектер видаeться мало не позитивним героeм. Частина критикiв стривожилася: добрий людожер – це вже занадто навiть для американського кiно. Втiм, дехто, можливо, роздiлить точку зору виконавця головноi ролi, який стверджуe: “Я не вважаю, що симпатii до Ганнiбала роблять нас психами або манiяками. Принаймнi менi не доводилось ходити через фiльми до психоаналiтикiв”.

Мiст короля Людовика Святого

Професiйна i досить дорога постановка, оздоблена добрими костюмами, декорацiями i чудовими акторами. Чому ж вона навiваe смертельну нудьгу? Мабуть, екранiзацiя класичного лiтературного твору з правильною iдеeю – це дiйсно той мiсток, який справжнiй талант перескочить, не помiтивши, а посереднiсть впаде i пiде на дно.

Що ж вiдрiзняe старанну iлюстрацiю вiд повноцiнного художнього твору? Це може бути одна акторська робота, навiть одна сцена, але така, що примушуe спiвчувати i замислюватись. У “Мостi” цього, на жаль, немаe. Складаeться враження, що найцiкавiше залишилось на тих сторiнках книги, якi не були перенесенi на екран.

Добре, що цього разу Де Нiро не ламаe комедiю. Добре, що ця його робота взагалi не зв’язана з комерцiйним кiнематографом. Погано, що потенцiал його персонажу у фiльмi майже не використовуeться. Владолюбство, бажання догодити вiце-королю, iронiчна зневага до мешканцiв жiночого монастиря та iх наставницi – лише кiлька штрихiв там, де мав бути повноцiнний характер. Це не провина актора, цього просто немаe в сценарii. Не тягне його архieпископ на серйозного, iдейного противника в суперечцi, яка нiбито e центром драматургiчноi концепцii картини.

Професiйна i досить дорога постановка, оздоблена добрими костюмами, декорацiями i чудовими акторами. Чому ж вона навiваe смертельну нудьгу? Мабуть, екранiзацiя класичного лiтературного твору з правильною iдеeю – це дiйсно той мiсток, який справжнiй талант перескочить, не помiтивши, а посереднiсть впаде i пiде на дно.

Що ж вiдрiзняe старанну iлюстрацiю вiд повноцiнного художнього твору? Це може бути одна акторська робота, навiть одна сцена, але така, що примушуe спiвчувати i замислюватись. У “Мостi” цього, на жаль, немаe. Складаeться враження, що найцiкавiше залишилось на тих сторiнках книги, якi не були перенесенi на екран.

Добре, що цього разу Де Нiро не ламаe комедiю. Добре, що ця його робота взагалi не зв’язана з комерцiйним кiнематографом. Погано, що потенцiал його персонажу у фiльмi майже не використовуeться. Владолюбство, бажання догодити вiце-королю, iронiчна зневага до мешканцiв жiночого монастиря та iх наставницi – лише кiлька штрихiв там, де мав бути повноцiнний характер. Це не провина актора, цього просто немаe в сценарii. Не тягне його архieпископ на серйозного, iдейного противника в суперечцi, яка нiбито e центром драматургiчноi концепцii картини.

Те саме з братом Юнiпером у виконаннi Габрiела Бiрна. Цьому персонажу теж слiд було придiлити бiльше екранного часу. Не вiдчуваeться у ньому одержимостi, яка вела його тим шляхом, який вiн обрав. Немаe антагонiстiв – немаe конфлiкту – немаe iнтриги. Там, де мало бути зiткнення свiтоглядiв, – стомлююча балаканина.

Залишаeться п’ятiрка тих, хто зробив крок у безодню, тобто четвiрка, дитину не рахуeмо. З них найцiкавiшi, безумовно, Кетi Бейтс i Харвi Кейтел. У них i персонажi багатшi на нюанси – маркiза Де Монтамайор, яка присвячуe життя написанню листiв до невдячноi дочки, i дядечко Пiо, який намагаeться влаштувати кар’eру красунi-актриси тiльки для того, щоб бути зрадженим нею. Вони здаeться, найкраще виражають iдею твору, поступово i болiсно навчаючись любити не заради себе, а заради тих, кого люблять. Але й iм не вдаeться оживити екран.

Твiр Уайлдера маe бентежити свiдомiсть, примушувати шукати вiдповiдi не тiльки разом з героeм, а й пiсля того, як процес ознайомлення з твором пiдiйшов до кiнця. Вiн ставить питання, на яке кожен маe вiдповiсти сам. Фiльм пропонуe яскравий опис стилю життя рiзних верств населення XVIII столiття, кiлька виразних характерiв, але iз завданням примусити глядача мислити вiн, на жаль, не впорався.

Дiм лiтаючих кинджалiв

Дiм лiтаючих кинджалiв (House of Flying Daggers / Дом летающих кинжалов). Китай, 2004. Режисер Чжан Iмоу. У ролях: Жанг Зiюi, Ендi Лау, Такешi Канешiро.

Новий канал, субота 20 серпня, 19.25

859 рiк. Династiя Тан починаe занепадати. Корумпований уряд змушений протистояти численним армiям повстанцiв. Найсильнiша i найнебезпечнiша з них називаeться “Дiм лiтаючих кинджалiв”. Щодня армiя збiльшуeться i пiднiмаe новi бунти проти влади. Коли ватажка повстанцiв вбивають, у “лiтаючих кинджалiв” з’являeться новий загадковий лiдер. Наказ знайти i знищити його отримують воiни iмператора Ляо (Лау) та Цзинь (Канешiро). Вони допитують красуню-танцiвницю Мей (Зiюi), дочку вбитого ватажка бунтiвникiв, однак дiвчина не даe iм жодноi iнформацii. Тодi героi розробляють хитромудрий план: Цзинь вдаe з себе самотнього воiна на прiзвисько Вiтер i звiльняe Мей з в’язницi…

Чжан Iмоу, один з найвiдомiших азiатських кiнематографiстiв, останнiм часом захопився специфiчним жанром “фiльмiв кунг-фу”. “Я не хотiв робити картину про боi та бiйки, – пояснюe режисер. – Я хотiв розповiсти про пристрастi, про цiкавi характери. У мене свiй пiдхiд до цього жанру”. Стрiчки Iмоу зовсiм не схожi на традицiйнi бойовики про бойовi мистецтва: його попереднiй фiльм “Герой” здобув декiлька призiв на кiнофестивалях i був номiнований на “Оскар”. “Дiм лiтаючих кинджалiв” постановник замислював як нiжну романтичну казку, де головним e динамiка стосункiв трьох зовсiм рiзних за характерами та свiтосприйняттям героiв, кожен з яких e зовсiм не тим, за кого себе видаe.

Дiм лiтаючих кинджалiв (House of Flying Daggers / Дом летающих кинжалов). Китай, 2004. Режисер Чжан Iмоу. У ролях: [Чжан Цзиi->ziyi-zhang], Ендi Лау, Такешi Канешiро.

Новий канал, субота 20 серпня, 19.25

859 рiк. Династiя Тан починаe занепадати. Корумпований уряд змушений протистояти численним армiям повстанцiв. Найсильнiша i найнебезпечнiша з них називаeться “Дiм лiтаючих кинджалiв”. Щодня армiя збiльшуeться i пiднiмаe новi бунти проти влади. Коли ватажка повстанцiв вбивають, у “лiтаючих кинджалiв” з’являeться новий загадковий лiдер. Наказ знайти i знищити його отримують воiни iмператора Ляо (Лау) та Цзинь (Канешiро). Вони допитують красуню-танцiвницю Мей (Цзиi), дочку вбитого ватажка бунтiвникiв, однак дiвчина не даe iм жодноi iнформацii. Тодi героi розробляють хитромудрий план: Цзинь вдаe з себе самотнього воiна на прiзвисько Вiтер i звiльняe Мей з в’язницi…

Чжан Iмоу, один з найвiдомiших азiатських кiнематографiстiв, останнiм часом захопився специфiчним жанром “фiльмiв кунг-фу”. “Я не хотiв робити картину про боi та бiйки, – пояснюe режисер. – Я хотiв розповiсти про пристрастi, про цiкавi характери. У мене свiй пiдхiд до цього жанру”. Стрiчки Iмоу зовсiм не схожi на традицiйнi бойовики про бойовi мистецтва: його попереднiй фiльм “Герой” здобув декiлька призiв на кiнофестивалях i був номiнований на “Оскар”. “Дiм лiтаючих кинджалiв” постановник замислював як нiжну романтичну казку, де головним e динамiка стосункiв трьох зовсiм рiзних за характерами та свiтосприйняттям героiв, кожен з яких e зовсiм не тим, за кого себе видаe.

Зйомки проходили в Украiнi. “Того року снiг випав у жовтнi, i я захвилювався: чи не зiрве погода нам усю послiдовнiсть епiзодичних сцен? – розповiдаe Iмоу. – Але раптом я вирiшив знiмати у снiгову погоду. Наявнiсть у кадрi снiгу, на мiй погляд, зробила картину ще витонченiшою”. Режисер не забув i про традицiйнi для “фiльмiв кунг-фу” сцени двобоiв у бамбуковому лiсi, однак намагався зробити iх вiдмiнними вiд тих, якi знiмали його попередники.

Троe головних виконавцiв – зiрки азiатського кiно. Чжан Цзиi, якiй робота у “Домi” принесла номiнацiю на премiю Британськоi кiноакадемii, вiдома в усьому свiтi завдяки стрiчцi Анга Лi “Тигр скрадаeться, дракон ховаeться”. Такешi Канешiро часто знiмаeться у стрiчках “екшн”, спiвпрацюючи з такими вiдомими представниками жанру, як Само Ханг, Юень Бяо, Джет Лi. Ендi Лау – лауреат премii кiнофестивалю у Гонконгу (“Час вичерпано”, “Продовжуючи карму”) та спецiального призу кiнофестивалю у Локарно (“Зроблено у Гонконгу”).