Кіно, вівторок 9 лютого, 21.30

Нешон виграє позов проти авіакомпанії, отримавши величезну грошову компенсацію. На ці гроші він вирішує створити свою ідеальну авіакомпанію. На його рейсах працюють найпривабливіші стюардеси, є танці і навіть джакузі… Картина зібрала цілу колекцію негативних відгуків через стереотипне зображення афро-американської культури та туалетний гумор.

Бігелоу вивчала живопис в інституті CalArts, потім переїхала в Нью-Йорк і вступила до концептуальної арт-групи Art & Language, а далі по-справжньому зацікавилась кіно. Під час навчання в Колумбійській кіношколі вона стала прихильницею зарубіжних режисерів, таких, як Пазоліні і Фассбіндер. Проте якось за один вечір Кетрін переглянула два американські фільми – “Злі вулиці” Мартіна Скорсезе та “Дику банду” Сема Пекінпа. Раптом вона зрозуміла, що їй набридли розумні деконструктивістські та семіотичні теорії, що кіно можна знімати більш живим та енергійним способом, і це стало її джерелом натхнення.

У фільмографії Бігелоу багато стрічок з типово “чоловічими” сюжетами. Її перша повнометражна робота “Без кохання” (1982) розповідала про банду байкерів. Кетрін також створила фільм жахів “Майже повна темрява” (1987) про вампірську сім’ю, яка тероризує американське селище, трилер “Блакитна сталь” (1989) про протистояння жінки-поліцейського (Джемі Лі Кертіс) та маніяка-вбивці і бойовик “На гребені хвилі” (1991) про двобій між поліцейським (Кіну Рівз) та харизматичним грабіжником (Патрік Свейз), який захоплюється серфінгом. Кожна нова стрічка Бігелоу не схожа на попередню. “Я завжди шукаю щось нове, - каже режисер. - Більш за все мене приваблюють незвичні, оригінальні персонажі, в чиї душі мені хотілося б влізти”. Після того, як “На гребені хвилі” став культовим фільмом, трупа Northwest Film Forum в Сіетлі здійснила унікальний експеримент: поставила виставу “На гребені хвилі – живцем”, яка йшла у місцевому театрі два місяці з аншлагами. Оригінальність постановки полягала у тому, що виконавця ролі Рівза вибирали з глядачів.

Деякі роботи Бігелоу, наприклад, “Дивні дні” (1995) та “К-19” (2002), не мали великого успіху, однак режисер відмовляється обговорювати причини, чому глядачі залишились до них байдужими, - це, на її думку, справа аналітиків. Кетрін не працювала у великому кіно з 2002 р. За сім років, що минули з часу прем’єри драми “К-19”, вона поставила епізод серіалу “Карен Сіско” (2003) та восьмихвилинний рекламний фільм “Місія Зеро” (2007), який прославляє автомобілі марки Lamborghini. Її нова картина “Повелитель бурі”, знята за сценарієм журналіста й кінодраматурга Марка Боула, розповідає про загін саперів, які працюють в Багдаді після вступу до міста американських військ. Перед зйомками фільму Бігелоу зустрічалась з саперами і вивчала їх роботу. Вона спеціально взяла на головні ролі маловідомих акторів (Джеремі Реннер, Браян Джераті, Ентоні Маккі), щоб підвищити градус напруги у кадрі.

1+1, неділя 7 лютого, 00.45

Фантастичний бойовик, дія якого відбувається у третьому тисячолітті. Тюремна система давно стала частиною бізнесу, де використовується рабський труд в’язнів. В колонію, де відбувають життєве ув’язнення, потрапляє колишній солдат, якого за непослух переводять у ще страшніше місце – на острів, де злочинці живуть за звіриними законами... Від традиційних стрічок класу “Б” цей бойовичок відрізняє хіба що трохи більший бюджет і кращі актори (в першу чергу Ліотта, який намагався зробити свого персонажа схожим на героїв Стіва Макквіна з “Великої втечі” та “Метелика”).

“Вище неба” з Клуні водночас і пощастило, і не дуже. Без нього зірковий потенціал проекту знизився б мало не до нуля, а шанси побачити його, наприклад, в нашій країні на великому екрані – ще нижче. Джордж добре робить те, що робили зірки “золотої доби” Голлівуду, на яких він, як не крути, схожий (не випадково його часто звуть до себе Коени на відповідні ролі), - грає себе у запропонованих обставинах. Це допомагає, коли картину треба проштовхнути на екран, а от під час перегляду починаються невеликі проблеми – у даному випадку принаймні. Просто тому, що на прописану в сценарії обмежену людину, яка добре знає людей лише з одного боку (реакція в момент звільнення), але майже не знає з інших, і яка рахує милі авіаперельотів, харизматичний Клуні не схожий ніяк. Проблеми у тому, щоб побудувати – не зберегти на довгі роки, а просто побудувати – особисте життя, для індивідуума з настільки по-голлівудськи доброю посмішкою сприймаються як нонсенс. Справжня сутність актора зраджує його у сцені, де діалогів немає, – тоді, коли все налагодилось і він розважається на весіллі у сестри. Для персонажа це люди фактично чужі, і це підкреслюється у попередніх діалогах. Клуні ж поводиться, ніби на типовій голлівудській вечірці – він як риба у воді, бар’єрів між ним та оточуючими немає.

Ця дистанція між персонажем і виконавцем залишається протягом усього перегляду. Роль більше підходить комусь з тих, кого називають акторами другого плану, хоча їх імена теж регулярно з’являються у списках номінантів і лауреатів, – Полу Гіаматі чи Філіпу Сеймуру Хоффману. Спробуємо уявити на місці Клуні актора з буденною, середньостатистичною зовнішністю. При тому, що персонаж – людина, яка звільняє, руйнуючи за хвилину мрії, життя і психіку іншого. Типаж, з яким за останній рік мали несподіваний і небажаний контакт мільйони. Це був би інший фільм – більш реалістичний, більш зрозумілий, значно менш приємний, і, напевно, про нього зараз би знали одиниці.

З виконавцями жіночих ролей жодних проблем немає. І Анна Кендрік у ролі дебютантки в корпоративному світі, яка намагається зберегти своє “я”, і Вєра Фарміга у ролі жінки без ілюзій чудові, номінації зароблені чесно. Щоправда, ще більше заробили номінації (неіснуючі) виконавці ролей звільнених – от справжні зірки фільму. Тим паче, що чимало з них “грають” себе – звільнених. Кожен з них сам по собі – лише маленький епізод стрічки, але саме їх колективний ансамбль зробив фільм чимось більшим, ніж просто історія про людину, яка звільняє і сумує.

Згідно з ірландською легендою, раз на чотири роки, у високосний рік, 29 лютого, дівчина, яка опинилась в Ірландії з коханим, котрий ніяк не наважиться освідчитись їй, може сама запропонувати йому руку й серце. Саме це вирішує зробити декоратор квартир Анна Бреді (Адамс), яка їде за коханим з Бостона в Дублін...

Сценаристи Дебора Каплан та Геррі Ельфонт прочитали про ірландську традицію на одному з веб-сайтів новин і відразу вирішили, що з цього можна зробити сюжет для стрічки. Вони вигадали свою історію за два тижні, а ще через два тижні запропонували проект студії “Спайглас”. Режисером картини став таїландець за походженням Ананде Такере (“Хіларі і Джекі”). Постановник так каже про сценарій “Високосного року”: “Він нагадав мені ті класичні романтичні комедії, де абсолютно різні люди, які спочатку були готові вбити одне одного, під час подорожі закохуються. В таких комедіях завжди дуже багато добрих, позитивних емоцій і яскравої дії, яка так подобається глядачам”. Такере зацікавив не лише сценарій, а й можливість попрацювати з дворазовою номінанткою на “Оскар” Адамс.

Як тільки стрічку вирішили знімати в Ірландії, студія звернулась до ірландського продюсера Моргана О’Саллівана, з яким працювала раніше над картинами “Граф Монте-Крісто” та “Влада вогню”. Дизайнер Марк Гераті каже, що найскладнішим було знайти приміщення, в якому б знайшлося достатньо місця для 12 знімальних майданчиків. Врешті-решт вдалося знайти під Дубліном складське приміщення неймовірних розмірів. Навіть квартиру Анни й Джеремі, яка за сюжетом знаходиться у Бостоні, знімали в Дубліні.

Шон закінчив школу у 16 років з двома відмінними оцінками – з мистецтва та англійської мови. Наступні три роки він пробував себе у різних професіях: продавав сир у супермаркеті, прибирав сніг, досить довго працював зварювальником у майстерні батька. Однак йому весь час хотілося чогось іншого. “У моїй сім’ї у всіх є художні таланти, - розповідає Бін. - Моя мама – чудовий оповідач, а дід добре малював, тому я, можливо, щось успадкував від них”. Шону хотілося стати поетом, художником або музикантом з популярної групи. Найкраще виходило малювати, тому юнак вирішив вчитися на художника. Він встиг кинути два коледжі, перш ніж у третьому, в Роттерхемі, знайшов театральний факультет.

Бін захотів стати актором під впливом прочитаних книг – Брехта, роману Оруелла “1984” і п’єси Шекспіра “Макбет”. Закінчивши коледж, він у 1981 р. подав документи у лондонську Королівську академію драматичного мистецтва. Тоді Шон був упевнений, що це єдиний вищий учбовий заклад, де навчають акторству. Того року на 30 місць в академії претендували 11 тисяч бажаючих, проте Біна, який мав лише досвід гри на сцені коледжу і в міському театрі Роттерхему, все ж таки прийняли, що здивувало його близьких, друзів і колишніх шкільних вчителів, які ніколи не помічали у хлопця схильності до акторства.

У 1983 р. Шон закінчив академію зі срібною медаллю за роль у дипломній виставі “В очікуванні Годо”. Його професійний дебют відбувся у травні того ж року у Watermill Theatre в “Ромео і Джульєтті”. Незабаром актор вперше з’явився на телебаченні – в рекламі безалкогольного пива. Першою роботою Біна у кіно була роль Рануччо у фільмі відомого авангардиста Дерека Джармена “Караваджо” (1985). У 1987 р. він знявся у картині “Бурхливий понеділок” з Мелані Гріффіт та Томмі Лі Джонсом, а у 1992-му став партнером Гаррісона Форда в “Іграх патріотів”. Після ролі Мелорса у телесеріалі “Леді Чаттерлей” Шона визнали найсексуальнішим актором Британії. Однак справжню славу йому приніс серіал про Річарда Шарпа, лейтенанта королівських стрільців і учасника наполеонівських війн, героя історичних романів Бернарда Корнвелла. Після цього Бін виконав такі ролі, як Одіссей з “Трої”, агент-зрадник Алек Тревелян із “Золотого Ока” і, звичайно ж, Боромір з “Володаря перснів”. У стрічці “фентезі” “Персі Джексон та викрадач блискавок”, яка незабаром вийде в український прокат, актор зіграв могутнього бог Зевса.

Україна, понеділок 1 лютого, 23.45

Телекоментатор Філ Коннорс (Мюррей) щороку приїздить на святкування Дня байбака у містечко Панксатоні в штаті Пенсільванія. Але цього разу йому не щастить: він потрапляє у “часову петлю” і змушений переживати один і той самий день – 2 лютого – знову й знову. Спочатку він впадає у відчай, однак потім починає користуватись своїми знаннями про день, щоб впливати на його події… Одна з найкращих американських комедій 90-х з недурними жартами і чудовою грою Мюррея.

Кендрік співала на Бродвеї у шоу “Провідні леді”, працювала з режисером Скоттом Еллісом та хореографом Сюзан Строман в оперному театрі Нью-Йорка, виконувала роль Фредіки у мюзиклі “Трохи нічної музики”. У її доробку також ролі Джейн Ейр і Маленької принцеси на Бродвеї. В кіно Анна дебютувала у 2003 р. у музичному фільмі “Табір”. Картина отримала приз великого журі на фестивалі “Санденс”, а акторку у 2004 р. номінували на премію “Незалежний погляд” за найкращу роль другого плану. Вдруге на цю нагороду, цього разу за головну жіночу роль, Кендрік претендувала за гру у комедійній драмі Джеффрі Блітца “Граніт науки” (2007), яка отримала високі оцінки критиків.

У кримінальному трилері “Десь” Натана Хоупа актриса зіграла дівчину, у якої несподівано без вісті зникає найкраща подруга (Таня Реймонд). У хіті 2008 р. “Сутінки” та у його продовженні “Молодий місяць” (2009) Анна виконала роль подруги Белли, Джессіки Стенлі. Минулого року Кендрік знялась у стрічці “Скотт Пілігрім проти людства” з Майклом Сера і в комедії Тодда Луїса “Знайомство з Марком” з Беном Стіллером та Джейсоном Шварцманом, але справжнім проривом для неї став фільм “Вище неба” з Джорджем Клуні.

На фестивалі у Палм Спрінгс Анну визнали зіркою, що сходить. “Золотий глобус” їй не дістався, однак вона отримала кілька цінних порад від досвідченої Гелен Міррен. “Чесно кажучи, бути тут сьогодні увечері – це честь для мене, - заявила актриса на червоній килимовій доріжці. - Гелен Міррен насправді сказала правильно про те, що перемогла ти чи ні в номінації, усе це закінчиться сьогодні вночі або узавтра. Тому я щаслива просто бути тут і насолоджуватись цим часом”. Кендрік зізналася, що все ще хвилюється, зустрічаючи зірок на кшталт Міррен та Моргана Фрімена, і у розмові з ними навіть не може закінчити речення.

Анна каже, що її надихають безстрашні героїні комедій. Серед її фаворитів – Паркер Поузі, Моллі Шеннон, Емі Полер. Улюблена героїня Кендрік – Сильвія Фоулер у виконанні Розалінд Рассел у стрічці “Жінки” (1939). Коли її (у зв’язку з участю у “Сутінках”) запитали, ким вона хотіла б бути – перевертнем чи вампіром, акторка обрала перший варіант, бо вважає себе недостатньо спокійною.

ICTV, п'ятниця 29 січня, 20.55

Сором’язливий дантист Нік Озеранський (Перрі) змушений знову звернутись по допомогу до давнього знайомого - кілера Джиммі «Тюльпана» (Вілліс). Мафія переслідує Ніка через те, що він свого часу допоміг Джиммі сховатися, і викрадає його дружину...

Перша стрічка про пригоди кілера та дантиста вийшла на екрани на початку 2000 р. і зібрала в американському прокаті 57 млн. доларів, хоча її зйомки коштували лише 24 мільйони. Вочевидь, продюсери вирішили, що для того, щоб повторити або навіть перевершити цей успіх, достатньо просто знову звести на екрані цих персонажів, і не переймалися такими дрібницями, як сценарій, режисура чи акторська гра. Повною відсутністю сюжету картина Дойча нагадує останні серії «Смертельної зброї»: це такий самий фарс з пострілами, вибухами й блазнюванням головних виконавців. Подробиці сімейного життя кілерів могли б стати основою для непоганої комедії, якби не виглядали настільки безглуздо. У США фільм провалився, зібравши тільки 7 млн. доларів.

Корпоративний спеціаліст із скорочення штатів Раян Бінгем (Клуні) постійно подорожує, усе його життя проходить у готелях, літаках і взятих напрокат автомобілях. Герой налітав майже 10 мільйонів миль і все частіше думає про те, що на нього чекає у майбутньому, адже він вже не молодий.

Клуні каже, що між ним і черговим персонажем багато спільного: їм обом доводилось багато працювати і менше уваги приділяти особистому життю. “Довгі роки я був безробітним актором, і тому, коли мені почали пропонувати ролі, у мене не було сил відмовлятися, - згадує Джордж. - П’ятнадцять років тому я одночасно працював і в кіно, і на телебаченні, 14-16 годин на добу, без вихідних, тому що мені весь час здавалось, що я повинен надолужити втрачене”. Багатьох персонажів, яких звільняє Бінгем, зіграли люди, які дійсно опинились без роботи через кризу: стрічку знімали у Детройті, де всюди помітні наслідки економічної депресії.

Ті, хто знає інші вдалі кінематографічні інтерпретації – Безіла Ретбоуна, Пітера Кашинга та ще кількох – і тому більш готові до сприйняття “нерадянського” Шерлока, мають набагато шансів отримати задоволення від фільму. Як і ті, хто пам’ятає першоджерело не гірше, ніж екранізації, і знає, що навіть Холмс Ліванова був не зовсім таким, яким персонаж описаний в оповіданнях та повістях.

Шерлок Дауні-молодшого вийшов настільки яскравим і суперечливим, що спершу важко визначити навіть для себе, як саме ти до нього ставишся. Джентльменом його назвати важко, він більше схожий на сучасного шукача пригод, який не вирізняється вишуканістю. Є також відчутний комедійний присмак, який сподобається не всім. Натомість на місці інші необхідні риси – гострий розум, вміння миттєво перевтілюватися і певна відірваність від реальності, яка допомагає миттєво помічати і правильно аналізувати її найменші деталі. Холмс Дауні – переможець у найбезнадійнішій ситуації, який не розкриває усі свої карти до останнього моменту, але водночас він по-людськи і по-чоловічому вразливий. Якщо не ставитись упереджено, плюсів у ньому можна знайти більше, ніж мінусів, і він явно заслуговує не одного фільму.

З радянською версією цю картину зближує один принциповий момент – характери героїв в обох випадках важливіші за сюжет. Автори обох стрічок розуміють, що про дедуктивний метод цікаво читати, але кіногенічним його назвати важко – в додаток потрібна динаміка між персонажами. В радянських телефільмах ядром були стосунки між героями, і це ж можна сказати про “Шерлока Холмса” Гая Річі. Ватсон Джуда Лоу незвичний вже тому, що його вирішили не робити стандартним добрим бовдуром: він зовсім не тупий і за роки співпраці з Холмсом призвичаївся до дедуктивного методу, хоча до самого маестро йому далеко. У нього в сюжеті завдання саме допомагати Шерлоку, не відтіняти його геніальність.

Найбільш суперечливе питання – чи варто було використовувати в сюжеті Ірен Адлер. Логіка мислення людей, які професійно займаються розважальним кіно, підказує їм, що без романтичної лінії у будь-якому екшні – ну ніяк, і Адлер, безперечно, найвідоміший і, фактично, єдиний жіночий персонаж, тісно пов’язаний з великим детективом (не кажучи вже про те, що за минуле століття фантазія численних кіносценаристів не залишила від їх почуттів нічого платонічного). Але чи варто її було вводити у якості персонажа майже другорядного і для сучасного кіно відверто стереотипного – чергової “бой-баби”, яка б’ється, стріляє, стрибає тощо? Рейчел Макадамс – вдалий вибір на роль, вона робить з матеріалом, що їй дістався, усе можливе, і у неї дійсно добра “хімія” з Дауні, однак не можна звільнитися від думки, що хотілося б побачити персонаж більш розумний, самостійний і важливий для сюжету (не тільки як пішак для мастермайнда, якого сценаристи приберегли для сіквелу, – вгадали, це він), та й більш жіночний.

Лиходій у виконанні Марка Стронга – непоганий, але великою знахідкою не здається, надто мало у ньому чогось схожого на характер, не стереотип. Мабуть, керувались принципом “Ніхто не повинен затьмарити Холмса”. Важко назвати це кіно і “фільмом Гая Річі” – у режисурі зовсім небагато моментів, які нагадують про попередні роботи постановника, і це правильно: у цій картині головний не Річі, а Холмс. Містика (так би мовити), яку підкинули в сюжет, відштовхне лише тих, хто погано знає кінематографічну “холмсіаду”: до детективних сюжетів режисери зарубіжних некомедійних екранізацій майже завжди намагались додати якийсь більш видовищний елемент – жахи, містику чи шпигунські пристрасті.

Підсумок: вдалий старт нової франчізи, черговий успіх “грішного янгола Голлівуду” Дауні-молодшого – схоже, для “фабрики мрій” він компенсує свої старі гріхи ще не однією сотнею мільйонів доларів. Рекомендується тим любителям творів Конан Дойла, які готові сприймати незвичну, більш сучасну версію улюбленого персонажа.

Україна, вівторок 26 січня, 00.15

Голлівудський сценарист Стівен Філліпс (Брукс), якого залишило натхнення, у відчаї приходить за порадою до свого більш успішного друга Джека. Від нього герой дізнається, що в Голлівуді живе справжня Муза (Стоун), яка може вирішувати такі проблеми… Не видатна, але кумедна сатира на Голлівуд. Найбільший сюрприз – вдала комедійна роль Стоун (номінація на “Золотий глобус”), також добре вийшли камео Кемерона та Скорсезе.

У 1980 р. актриса досягла справжнього визнання, отримавши “Оскар” та “Золотий глобус” за роль другого плану у картині Джонатана Демме “Мелвін і Говард”. Стінберген зіграла дружину робітника Ле Мата, який випадково познайомився і подружився з ексцентричним мільярдером Говардом Х’юзом, який пізніше відписав йому 156 мільйонів доларів у своєму заповіті. Того ж року акторка вийшла заміж за знаменитого англійського актора Малколма Макдавелла. У 1981 р. у сімейної пари народилась дочка Лілі, а у 1983-му з’явився на світ син Чарлз. У 1990 р. Макдавелл та Стінберген розлучилися.

Серед фільмів, у яких знялась Мері: “Епоха за епохою”, “Сексуальна комедія влітку вночі”, “Романтична комедія”, “Одне магічне Різдво”, “Смерть взимку”, “Міс Феєрверк”, “Назад у майбутнє-3”, “Що непокоїть Гілберта Грейпа”, “Кліффорд”, “Місяць-понтіак”, “Передати у спадок”, “Трав’яна арфа”, “Мертва дівчина”, “Елвіс та Анабель”, “Внутрішня імперія”, “Хоробра”, “Зведені брати”, “Відкритий шлях”, “Чотири Різдва”, “Освідчення”. Вона також зіграла у кількох високо оцінених критикою телевізійних стрічках і в численних театральних п’єсах.

У 1995 р. Стінберген знову вирішила спробувати знайти щастя у сімейному житті. Вона зв’язала себе вузами шлюбу з актором Тедом Денсоном. У 2006 р. Мері отримала ступінь доктора у галузі гуманітарних наук від Ліонського коледжу у Батесвілі. Акторка є близькою подругою колишньої першої леді США, Хіларі Клінтон. У 2008-му вона разом зі своїм чоловіком активно брала участь у президентській кампанії Клінтон.

Незабаром Стінберген можна буде побачити у романтичній комедії Марка Лоренса “Подружжя Морган”.

Новий канал, субота 23 січня, 20.25

Телепродюсер Чейз Рензі (Руссо) створює чергове «шоу реального часу», героями якого є справжні поліцейські. Зірки нової програми - досвідчений детектив Мітч Престон (Де Ніро) та балакучий патрульний Трей Селларс (Мерфі) - відразу стають знаменитостями. Камера переслідує їх всюди, ускладнюючи життя і виконання службових обов’язків...

Можливості, закладені у сюжеті про напарників-протилежностей (чорний - білий, старий - молодий, серйозний - пустун і т. п.), Голлівуд вичерпав ще на початку 90-х. Ця тема не є новою ні для режисера Дея («Шанхайський полудень»), ні для сценаристів Кейс Шерон та Джорджа Саралегі («Смертельна зброя-4»). Студія «Ворнер Бразерс» зробила ставку на дует Де Ніро та Мерфі і була настільки впевнена в успіху, що планувала випустити фільм на екрани влітку 2002 р., щоб конкурувати з «Людиною-павуком» та «Атакою клонів». Коли ж продюсери переглянули відзнятий матеріал, вони вирішили не ризикувати і призначили прем’єру на 15 березня, але стрічка все одно не стала хітом: її касові збори були доволі скромними (38 млн. доларів у США). Головні виконавці не змогли звільнитися з полону повного штампів сценарію, і навіть використання у сюжеті теми «шоу реального часу», які тоді були надзвичайно популярними, не викликало інтересу у глядачів.

Джейн (Стріп) десять років розлучена з колишнім чоловіком, адвокатом Джейком (Болдуїн), але у них несподівано знову прокидаються романтичні почуття одне до одного. Завадою для відновлення їх союзу стає архітектор Адам (Мартін), якого запросили переробити кухню Джейн…

Ненсі Маєрс зняла цю стрічку за власним сценарієм і стала її продюсером разом зі Скоттом Рудіном (“Старим тут не місце”). Зйомки проходили з лютого 2009 р. у Санта-Барбарі та Нью-Йорку.

Стріп в останні роки часто виконує ролі, які можна зарахувати до комедійних (“Диявол носить “Прада”, “Мамма Міа!”, “Юлія та Джулія” тощо). Однак актриса запевняє, що це не свідомий вибір, причому жодний з цих образів вона стовідсотково комедійним не вважає. На питання, чи схожа вона на Джейн, Меріл відповідає, що передала героїні свій життєвий досвід, але останнє слово залишає за глядачем.

У 1972 р. Земекіс зняв невелику стрічку “Ліфт” і того ж року отримав студентську премію за короткометражку “Поле честі”. Його дебют у великому кіно відбувся завдяки Стівену Спілбергу, який звернув увагу на молодий талант і запросив його та Гейла працювати над молодіжною картиною “Я хочу тримати тебе за руку” (1978). Спілберг тоді сам був початківцем, однак зміг суттєво вплинути на творчість молодого Земекіса та Гейла, давши поштовх їх кар’єрі. У 1979 р. Стівен екранізував їх сценарій воєнної комедії “1941”. Наступна робота Роберта, комедія “Старі автомобілі” (1980), не мала успіху у прокаті, але про цей провал змусив забути пригодницький “Роман з каменем” (1984) з чудовим дуетом Майкла Дагласа та Кетлін Тернер.

По-справжньому знаменитим Земекіс став у 1985-му, коли зняв фантастичну комедію “Назад у майбутнє”. Стрічка завоювала любов глядачів усіх вікових категорій, і було створено два її продовження – “Назад у майбутнє-2” (1989) про пригоди головного героя Марті Макфлая (Майкл Дж. Фокс) у недалекому майбутньому та “Назад у майбутнє-3” (1990) про його подорож на Дикий Захід минулого. У перерві між зйомками цієї трилогії режисер встиг зняти картину “Хто підставив кролика Роджера?” (1988), де поєднав живих акторів з анімацією, створивши один з найкращих розважальних фільмів 80-х. “Чорна комедія” “Смерть їй личить” (1992) з Брюсом Віллісом, Меріл Стріп та Голді Хоун отримала “Оскар” за спецефекти, проте великим хітом не стала. Натомість “Форест Гамп” (1994) з Томом Хенксом перетворився на справжнє явище в американському кінематографі, зібравши шість “Оскарів” (за найкращий фільм, режисуру, сценарій, чоловічу роль, монтаж та спецефекти) і побивши чимало касових рекордів.

У 1997 р. Земекіс зняв “Контакт” з Джоді Фостер, а у 2000-му запропонував публіці відразу дві стрічки різних жанрів – містичний трилер “За завісою таємниці” з Гаррісоном Фордом і Мішель Пфайффер та пригодницьку драму про сучасного Робінзона “Ізгой” з Хенксом. В останні роки постановник зацікавився технологією “захоплення руху”, яка дозволяє трансформувати в анімацію гру акторів, і створив за її допомогою казку “Полярний експрес” (2004), героїчний епос “Беовульф” (2007) та екранізацію класичного твору Діккенса “Різдвяна історія” (2009).

К1, вівторок 19 січня, 22.00

Героєм стрічки стала реальна особа, відомий комік 80-х Енді Кауфман. Справжній реформатор у своїй галузі, він викликав у публіки неоднозначні відгуки, що заважало йому завоювати справжню популярність за життя.

Мілош Форман продовжив тему своїх останніх фільмів - зіткнення бунтівника зі стереотипами мислення суспільства. Фільм є зовсім не спекуляцією на скандальній темі, а серйозною спробою аналізу складної особистості. Саме це оцінили на Берлінському кінофестивалі, присудивши Форману приз за режисуру. Кіноакадемія ж проігнорувала картину, не відмітивши номінаціями ані режисерську майстерність, ані цікаву роботу Джима Керрі. Відсутність Керрі у списках номінантів другий рік поспіль викликало скандал, бо за свої останні ролі він отримав не лише добрі відгуки критиків, а й «Золоті глобуси» (у 1999 році - як кращий драматичний актор за «Шоу Трумена» Пітера Уїра, у 2000-му - як кращий комедійний). Напевно, той факт, що комік-суперзірка завоював популярність завдяки стрічкам, які, м’яко кажучи, не вирізнялись інтелектом, багатьом заважав об’єктивно оцінювати його серйозніші роботи.

РЕН-ТВ, неділя 17 сiчня, 21.20

Шеф полiцiї флоридського мiстечка Матiас (Вошингтон) дiзнається, що його коханка (Латан) смертельно хвора. Для того щоб вилiкувати її, потрiбна велика сума, i герой вирiшує "позичити" зi свого вiддiлку сумку з грошима - речовий доказ у справi вiдомого мафiозi. Щойно дiвчина отримує грошi, її будинок вибухає, i Матiас стає пiдозрюваним у вбивствi...

Стрiчку Франклiна ("Особливо тяжкий злочин") вважали одним з найбiльш перспективних проектiв компанiї "Метро-Голдвiн-Маeр" 2003 р. Головну роль пропонували австралiйцю Х'ю Джекмену ("Кейт та Лео"), однак актор був зайнятий на зйомках "Людей Iкс-2", i студiя звернулась до Вошингтона. Дворазовий лауреат "Оскара" не вперше грає охоронця закону, проте цього разу отримав рекордний для себе 20-мiльйонний гонорар. Втiм, картина, в якiй поєднуються трилер та мелодрама, не виправдала сподiвань, зiбравши у прокатi США тiльки 35 млн. доларiв: забагато "дiр" у неоригiнальному сюжетi, та й Вошингтон не запропонував нiчого нового, лише старанно копiюючи своi попереднi "полiцейськi" ролi. Як трилер фiльм ще бiльш-менш сприймається (все ж таки пiдтримувати напругу голлiвудськi режисери-ремiсники вмiють), але як мелодрама вiн заслуговує оцiнки "незадовiльно".

Знаменитий детектив Шерлок Холмс і його друг доктор Ватсон ведуть чергове розслідування – намагаються відвернути загрозу для всієї Англії.

Студія “Коламбія” готувала до запуску комедію з Сашею Барон-Коеном у ролі Холмса та Віллом Ферреллом у ролі Ватсона. Однак “Коламбію” випередили продюсер Лайонел Вілгрем та режисер Гай Річі, які вирішили піти іншим шляхом.

Вілгрем більше десяти років обдумував концепцію переосмислення образу Шерлока Холмса. “Я дуже люблю оповідання про його пригоди, - каже продюсер. - Але коли я їх читаю, перед моїми очима встають зовсім інші картини, ніж ті, які я бачу на кіноекрані. Я завжди уявляв собі більш сучасного, більш богемного Шерлока Холмса, який одягається, як художник або поет”. У 2006 р. Вілгрем та художник Джон Воткіс створили 25-сторінковий комікс про пригоди Холмса і використали його як наживку для студій. Комікс дозволив їм не тільки розповісти, а й показати студійному начальству, якою вони бачать сучасну історію про Шерлока Холмса.

Вілгрем зробив противником головного героя зловісного лорда Блеквуда, голову демонічного культу. Англійський уряд відправляє його на шибеницю, і лорд клянеться повстати з мертвих і помститися тим, хто вбив його. Продюсер каже, що змалював цього лиходія зі знаменитого спеціаліста з окультних наук Алістера Кроулі (1875-1947) – письменника, шпигуна, астролога, наркомана, альпініста та йога. Вілгрем додав у сюжет дію та любовну інтригу.

Влітку 2008 р. постановником фільму став Гай Річі. Прихильники великого детектива були здивовані, коли на роль Холмса взяли не англійця, а американця – Роберта Дауні-мол., який після успіху “Залізної людини” став одним з найбільш модних акторів Голлівуду. На роль Ватсона хотіли запросити Рассела Кроу, але потім її віддали Джуду Лоу.

На думку багатьох, найкращою роботою юної актриси поки що є роль у драмі Джо Райта “Спокута” (2007), яка була, власне кажучи, її першою серйозною роллю у великому кіно. Ронан зіграла дівчинку-підлітка Брайоні Толіс, майбутню письменницю, яка уважно стежить за усім, що відбувається навколо. Незважаючи на свою добросердечність, вона не завжди правильно розуміє оточуючих, приймаючи жорстокий світ дорослих занадто близько до серця. Брайоні намагається “робити, як треба”, і в результаті повністю руйнує життя старшої сестри (Кіра Найтлі) та її коханого (Джеймс Макевой). Кінокритики Фенікса назвали Сіршу найкращою юною актрисою року, а Американська кіноакадемія відзначила її номінацією за найкращу жіночу роль другого плану.

Серед інших робіт Ронан – комедія “Я ніколи не буду твоєю” (2007) та стрічка “Місто Ембер: втеча” (2008). У “Милих кістках” (2009) Пітера Джексона акторка-вундеркінд блискуче виконала роль дівчинки, яка стала жертвою маніяка-вбивці. Її душа не знаходить спокою після смерті – вона занадто молода, щоб спокійно покинути земне життя, хоче любити і бажає, щоб її мучителя покарали за скоєний злочин. Ця роль дісталась Сірші завдяки тому, як вона проявила себе у “Спокуті”: Джексон вирішив запросити Ронан, як тільки побачив її проби до фільму Райта.

Юна актриса зіграє головну роль у новій картині Джо Райта “Ганна”. У центрі сюжету трилера, сценарій якого написали Сет Локхед та Дейвід Фарр, - 14-річна дівчинка зі Східної Європи, батько якої виховав її як холоднокровну машину смерті. Одного разу вона знайомиться з французькою сім’єю, дружить з їх дочкою і переживає усі нюанси дорослішання, як будь-який підліток, поки знову не потрапляє у світ батька. Дівчина дізнається про те, що її навчили вбивати у таборі ЦРУ для військовополонених, а попереду її чекає зовсім інше життя, якого вона не хоче. Тепер їй треба боротися за свою свободу.

Зараз Сірша Ронан живе у графстві Карлоу в Ірландії і навчається у звичайній ірландській школі. Вона мріє стати актрисою зі світовим іменем і працювати з найвідомішими зірками “фабрики мрій”. Незважаючи на те, що в кінематографі Ронан опинилась переважно завдяки батьківським зв’язкам, зараз вже ніхто не сумнівається в її таланті.