Малюк-каратист

Малюк-каратист (The Karate Kid / Малыш-каратист). США, 1984. Реж. Джон Евiлдсен. У ролях: Ральф Маккiо, Норiукi Пат Морiта, Елiзабет Шу, Мартiн Коув, Рендi Хеллер, Вiльям Забка.

ICTV, суббота 2 липня, 14.40

Пригодницька мелодрама. Школяр Денieл Ларуссо (Маккiо) разом зi своeю матiр’ю Люсiль (Хеллер) переiздить зi штату Нью-Джерсi на захiдне узбережжя – у Лос-Анджелес. Вiн вiдразу стикаeться з образами та утисками з боку своiх однолiткiв, якими керують жорстокий власник мiсцевоi секцii карате Джон Крiз (Коув) та його найкращий учень Джоннi Лоренс (Забка). Старий японець Мiягi (Морiта), неперевершений майстер бойових мистецтв, навчаe Денieла прийомам боротьби, а також особливому способу свiтосприйняття. Для того щоб самоствердитися i набути впевненостi в собi, хлопець наважуeться взяти участь у змаганнях молодих каратистiв… Занадто повчальна i сентиментальна стрiчка, яка iлюструe головний американський мiф про “створення самого себе”, мала великий успiх у США (чистий прибуток вiд прокату становив 43 мiльйони доларiв) i дочекалася появи трьох продовжень.

Малюк-каратист (The Karate Kid / Малыш-каратист). США, 1984. Режисер Джон Евiлдсен. У ролях: Ральф Маккiо, Норiукi Пат Морiта, Елiзабет Шу, Мартiн Коув, Рендi Хеллер, Вiльям Забка.

ICTV, суббота 2 липня, 14.40

Пригодницька мелодрама. Школяр Денieл Ларуссо (Маккiо) разом зi своeю матiр’ю Люсiль (Хеллер) переiздить зi штату Нью-Джерсi на захiдне узбережжя – у Лос-Анджелес. Вiн вiдразу стикаeться з образами та утисками з боку своiх однолiткiв, якими керують жорстокий власник мiсцевоi секцii карате Джон Крiз (Коув) та його найкращий учень Джоннi Лоренс (Забка). Старий японець Мiягi (Морiта), неперевершений майстер бойових мистецтв, навчаe Денieла прийомам боротьби, а також особливому способу свiтосприйняття. Для того щоб самоствердитися i набути впевненостi в собi, хлопець наважуeться взяти участь у змаганнях молодих каратистiв… Занадто повчальна i сентиментальна стрiчка, яка iлюструe головний американський мiф про “створення самого себе”, мала великий успiх у США (чистий прибуток вiд прокату становив 43 мiльйони доларiв) i дочекалася появи трьох продовжень.

Вiйна свiтiв

Це не “фiльм столiття”, як нам обiцяв Спiлберг, але це цiлком тягне на “найяскравiше видовище лiтнього сезону 2005 року”. Хоча лiтнiй сезон ще далекий до завершення, i на нас чекають “Фантастична четвiрка”, “Чарлi i шоколадна фабрика” Бертона, “Брати Грiмм” Гiллiама, “Острiв” Майкла Бея, “Стелс” Роба Коена тощо, тож переможця визначати зарано. I все ж таки здаeться, що ним стане Спiлберг.
Втiм, починаeться картина не з видовища, а зi звичайноi сiмейноi мелодрами. Розлучення батькiв як травма для дитини – це взагалi основна тема творчостi Спiлберга, хоча б тому, що вiн сам пережив це. Мати, яка вдруге, i бiльш вдало, вийшла замiж, низькооплачуваний батько з обличчям Тома Круза i двоe дiтей – старший син, який тата, м’яко кажучи, не поважаe, i 10-рiчна дочка. На нiй варто зупинитись в першу чергу, бо це Дакота Фаннiнг, героiнi якоi мислять вдвiчi логiчнiше, нiж дорослi персонажi, i яка граe вдвiчi професiйнiше, нiж ii дорослi колеги. Спiлберг знав, що робить, коли запрошував цю дитину у свiй фiльм. У неi велике майбутнe, хоча лише у тому випадку, якщо амплуа “дорослоi дитини” не прилипне до неi назавжди, а привiд для цих побоювань e, бо саме такою вона з’являлась на екранi вже кiлька разiв поспiль. Однак у “Вiйнi свiтiв” до неi жодних претензiй немаe: далi по ходу дii вона реагуe, як звичайна дитина, яка боiться i панiкуe. Бiльше того, в якийсь момент фiльму ii гра переходить на якiсно новий рiвень. Незворушний дитячий погляд на тлi кривавого (без жодних перебiльшень) свiтанку – це немовби цiна перемоги людства. I пiсля цього погляду ззовнi щасливий фiнал вже не здаeться зовсiм безхмарним.

Це не “фiльм столiття”, як нам обiцяв Спiлберг, але це цiлком тягне на “найяскравiше видовище лiтнього сезону 2005 року”. Хоча лiтнiй сезон ще далекий до завершення, i на нас чекають “Фантастична четвiрка”, “Чарлi i шоколадна фабрика” Бертона, “Брати Грiмм” Гiллiама, “Острiв” Майкла Бея, “Стелс” Роба Коена тощо, тож переможця визначати зарано. I все ж таки здаeться, що ним стане Спiлберг.

Втiм, починаeться картина не з видовища, а зi звичайноi сiмейноi мелодрами. Розлучення батькiв як травма для дитини – це взагалi основна тема творчостi Спiлберга, хоча б тому, що вiн сам пережив це. Мати, яка вдруге, i бiльш вдало, вийшла замiж, низькооплачуваний батько з обличчям Тома Круза i двоe дiтей – старший син, який тата, м’яко кажучи, не поважаe, i 10-рiчна дочка. На нiй варто зупинитись в першу чергу, бо це Дакота Фаннiнг, героiнi якоi мислять вдвiчi логiчнiше, нiж дорослi персонажi, i яка граe вдвiчi професiйнiше, нiж ii дорослi колеги. Спiлберг знав, що робить, коли запрошував цю дитину у свiй фiльм. У неi велике майбутнe, хоча лише у тому випадку, якщо амплуа “дорослоi дитини” не прилипне до неi назавжди, а привiд для цих побоювань e, бо саме такою вона з’являлась на екранi вже кiлька разiв поспiль. Однак у “Вiйнi свiтiв” до неi жодних претензiй немаe: далi по ходу дii вона реагуe, як звичайна дитина, яка боiться i панiкуe. Бiльше того, в якийсь момент фiльму ii гра переходить на якiсно новий рiвень. Незворушний дитячий погляд на тлi кривавого (без жодних перебiльшень) свiтанку – це немовби цiна перемоги людства. I пiсля цього погляду ззовнi щасливий фiнал вже не здаeться зовсiм безхмарним.

Що ж стосуeться ii екранного батька (i за сумiсництвом головноi зiрки фiльму), то тут зауваження одне: якщо це дiйсно уособлення “простого американця”, то Спiлберг i його сценаристи трохи переоцiнюють його здатнiсть зберiгати здоровий глузд i тримати себе в руках у подiбнiй ситуацii. Але якщо це не “простий американець”, а один з тих, хто, за дарвiнiвським законом, заслужив своe право на життя, то тодi жодних проблем немаe: саме такого героя граe Круз.

Щодо видовищноi сторони картини – майже бездоганно. Спiлберг “Щелеп”, молодий i енергiйний майстер саспенсу, нарештi зустрiвся з Спiлбергом “Врятувати рядового Раяна”, досвiдченим суворим реалiстом, i в результатi маeмо найвеличнiшу сцену iнопланетного нападу в iсторii кiно. “День Незалежностi” вiдпочиваe, незважаючи на епiзод знищення Бiлого Дому, який неможливо не любити. Нiмець Еммерiх показував вторгнення широкими мазками – великi вибухи, в яких гинуть мiльйони, яких ми не бачимо. А Спiлберг зблизька показуe, як промiнь з iнопланетноi “триногi” зрiзаe чоловiка, з яким секунду тому розмовляв герой, спопеляe перехожих на вулицi. Режисер хотiв, щоб його глядач вiдчув себе комахою, безсилою перед могутнiстю Всесвiту, – вiн цього досяг. Вiн хотiв довести, що може перевертати пасажирськi кораблi не гiрше, нiж Кемерон, – вiн це довiв. Що ж тодi казати про абсолютно апокалiптичнi кривавi свiтанки, якi здатнi майже вбити надiю на перемогу? Або про екстремальний епiзод, коли героiня Дакоти бачить справжню рiку трупiв? Спiлберг всерйоз ризикуe своeю репутацieю “сiмейного кiнематографiста”, але це того варте.

Eдиний момент, до якого можуть виникнути питання, – поява самих прибульцiв. Як вiдомо, монстра боiшся, доки не побачиш його обличчя (зайве пiдтвердження – останнi недурнi жахи на кшталт “Бугiмена”). Ще складнiше показати сучасному глядачу iнопланетянина, який його б не те щоб налякав, а не розсмiшив. Здаeться, Спiлберг i не намагаeться це зробити. Що ж це – режисерський прорахунок? Елемент ненав’язливоi самопародii? Чи щось iнше?

В США e два по-справжньому видатних кiноказкаря – Лукас i Спiлберг. Два десятирiччя тому Лукас закiнчив трилогiю, в якiй розповiв про перемогу добрих повстанцiв, сил демократii, над абсолютною владою – Галактичною Iмперieю. Два десятирiччя тому Спiлберг зняв iсторiю про доброго iнопланетянина, довiвши можливiсть компромiсу з чужим та потворним i перекресливши всю попередню багаторiчну кiнотрадицiю зi злими прибульцями-загарбниками. Цього року Лукас завершив трилогiю про те, що Галактичною Iмперieю стала, як виявляeться, Галактична Республiка, уособлення демократii Всесвiту. I цього року Спiлберг створив свiй епос про те, що за великими очима iнопланетянина, чужого, несхожого, ховаeться не спiвчуття, бажання пiзнати iншого, а натуральна жага кровi.

Мабуть, всi чотири факти – просто спiвпадiння. I виходити з залу треба з бадьорим настроeм, оскiльки не страшнi нам жоднi прибульцi, бо людство – така зараза, з якою не треба зв’язуватись. Останню тезу фiльм доводить якнайкраще.

Пiдсумки XXVII Московського кiнофестивалю

Головний приз XXVII Московського кiнофестивалю “Золотий Георгiй” дiстався eдинiй росiйськiй конкурснiй картинi – “Космос як передчуття” Олексiя Учителя. Другий рiк поспiль журi найбiльшого росiйського кiнофестивалю обираe вiтчизняну картину.

Приз Станiславського за досягнення вершини акторськоi майстерностi отримала Жанна Моро. “Срiбний Георгiй” за перемогу в конкурсi молодих режисерiв дiстався американцi Джорджинi Мерi Рiдл за стрiчку “Як дiвчата Гарсiя провели лiто”. Годинник i приз за найкращу жiночу роль в картинi “Вкраденi очi” отримала болгарська актриса Весела Казакова. Найкращим актором фестивалю визнали iранця Хамiда Фаранеджада. Томас Вiнтернберг був вiдзначений за режисуру фiльму “Дорога Вендi”, а спецприз журi дiстався фiнськiй “Вiчнiй ожеледi”.

Головний приз XXVII Московського кiнофестивалю “Золотий Георгiй” дiстався eдинiй росiйськiй конкурснiй картинi – “Космос як передчуття” Олексiя Учителя. Другий рiк поспiль журi найбiльшого росiйського кiнофестивалю обираe росiйську картину.

Приз Станiславського за досягнення вершини акторськоi майстерностi отримала Жанна Моро. “Срiбний Георгiй” за перемогу в конкурсi молодих режисерiв дiстався американцi Джорджинi Мерi Рiдл за стрiчку “Як дiвчата Гарсiя провели лiто”. Годинник i приз за найкращу жiночу роль в картинi “Вкраденi очi” отримала болгарська актриса Весела Казакова. Найкращим актором фестивалю визнали iранця Хамiда Фаранеджада. Томас Вiнтернберг був вiдзначений за режисуру фiльму “Дорога Вендi”, а спецприз журi дiстався фiнськiй “Вiчнiй ожеледi”.

Великий

Великий (Big / Большой). США, 1988. Режисер Пеннi Маршалл. У ролях: Том Хенкс, Елiзабет Перкiнс, Роберт Лоджа, Джон Херд, Джаред Раштон, Дейвiд Москоу, Мерседес Рул.

ICTV, п’ятниця 1 липня, 21.00

12-рiчний хлопчик мрie якнайшвидше стати дорослим, i одного ранку його бажання здiйснюeться: вiн прокидаeться i бачить, що став 30-рiчним чоловiком (Хенкс). Однак свiт дорослих виявляeться не таким простим, як здавалось хлопчинi… Фантастична комедiя, яка експлуатуe тему, що стала популярною пiсля успiху “Назад у майбутнe”, – рiзноманiтнi неймовiрнi пригоди дiтей та пiдлiткiв, якi подорожують у часi, змiнюють свiй вiк або зустрiчаються з матерiалiзацieю своiх фантазiй. “Великий” теж мав великий успiх в прокатi, ставши одним з головних хiтiв 1988 р. Гумор у стрiчцi в порiвняннi з сучасними комедiями може видатися майже iнтелектуальним, i Хенкс чудово зiграв головну роль, за що отримав свою першу номiнацiю на “Оскар”.

Великий (Big / Большой). США, 1988. Режисер Пеннi Маршалл. У ролях: Том Хенкс, Елiзабет Перкiнс, Роберт Лоджа, Джон Херд, Джаред Раштон, Дейвiд Москоу, Мерседес Рул.

ICTV, п’ятниця 1 липня, 21.00

12-рiчний хлопчик мрie якнайшвидше стати дорослим, i одного ранку його бажання здiйснюeться: вiн прокидаeться i бачить, що став 30-рiчним чоловiком (Хенкс). Однак свiт дорослих виявляeться не таким простим, як здавалось хлопчинi… Фантастична комедiя, яка експлуатуe тему, що стала популярною пiсля успiху “Назад у майбутнe”, – рiзноманiтнi неймовiрнi пригоди дiтей та пiдлiткiв, якi подорожують у часi, змiнюють свiй вiк або зустрiчаються з матерiалiзацieю своiх фантазiй. “Великий” теж мав великий успiх в прокатi, ставши одним з головних хiтiв 1988 р. Гумор у стрiчцi в порiвняннi з сучасними комедiями може видатися майже iнтелектуальним, i Хенкс чудово зiграв головну роль, за що отримав свою першу номiнацiю на “Оскар”.

Зображуючи Бога

Зображуючи Бога (Playing God / Изображая Бога). США, 1997. Режисер Ендрю Вiлсон. У ролях: Дейвiд Духовни, Тiмотi Хаттон, Анжелiна Джолi, Петер Стормар.

ENTER-фiльм, п’ятниця 1 липня, 21.00

Позбавлений лiцензii хiрург (Духовни) рятуe гангстера (Хаттон), який, вирiшивши пограти в мефистофеля-благодiйника, пропонуe йому роботу. Лiкарю дуже подобаeться подружка мафiозi (Джолi), i вiн втягуeться у небезпечний свiт… Одна з кiлькох (невдалих) спроб агента Малдера затвердитись на великому екранi. Пересiчний трилер без особливого саспенсу i тим паче змiсту – як кажуть, нi уму, нi серцю. Джолi розповiдала, що для цiei картини знялась у двох еротичних сценах – з Духовни i з Хаттоном, i обидвi залишились на пiдлозi монтажноi. Шкода – було б хоч на щось подивитись.

Зображуючи Бога (Playing God / Изображая Бога). США, 1997. Режисер Ендрю Вiлсон. У ролях: Дейвiд Духовни, Тiмотi Хаттон, Анжелiна Джолi, Петер Стормар.

ENTER-фiльм, п’ятниця 1 липня, 21.00

Позбавлений лiцензii хiрург (Духовни) рятуe гангстера (Хаттон), який, вирiшивши пограти в мефистофеля-благодiйника, пропонуe йому роботу. Лiкарю дуже подобаeться подружка мафiозi (Джолi), i вiн втягуeться у небезпечний свiт… Одна з кiлькох (невдалих) спроб агента Малдера затвердитись на великому екранi. Пересiчний трилер без особливого саспенсу i тим паче змiсту – як кажуть, нi уму, нi серцю. Джолi розповiдала, що для цiei картини знялась у двох еротичних сценах – з Духовни i з Хаттоном, i обидвi залишились на пiдлозi монтажноi. Шкода – було б хоч на щось подивитись.

Вiйна свiтiв

Вiйна свiтiв (War Of The Worlds / Война миров). Фантастичний трилер. Режисер Стiвен Спiлберг. У ролях: Том Круз, Дакота Фаннiнг, Тiм Роббiнс, Мiранда Отто.
Сюжет знаменитого роману Герберта Веллса перенесено в нашi днi. Одного звичайного дня на Землю прибувають марсiани, проти надсучасноi зброi яких людство виявляeться безсилим…
Першi читачi книги Веллса, надрукованоi у 1898 р., були настiльки наляканi, що починали всерйоз запасатись iжею i шукати сховище. Багато галасу наробила радiопостановка, створена у 1938 р. Орсоном Веллсом, майбутнiм режисером “Громадянина Кейна”. Екранiзацiя роману, знята у 1953 р., отримала “Оскар” за спецефекти.

Вiйна свiтiв (War Of The Worlds / Война миров). Фантастичний трилер. Режисер Стiвен Спiлберг. У ролях: Том Круз, Дакота Фаннiнг, Тiм Роббiнс, Мiранда Отто.

Сюжет знаменитого роману Герберта Веллса перенесено в нашi днi. Одного звичайного дня на Землю прибувають марсiани, проти надсучасноi зброi яких людство виявляeться безсилим…

Першi читачi книги Веллса, надрукованоi у 1898 р., були настiльки наляканi, що починали всерйоз запасатись iжею i шукати сховище. Багато галасу наробила радiопостановка, створена у 1938 р. Орсоном Веллсом, майбутнiм режисером “Громадянина Кейна”. Екранiзацiя роману, знята у 1953 р., отримала “Оскар” за спецефекти.

Нову “Вiйну свiтiв” планували знiмати ще наприкiнцi 2001 р., але через трагедiю 11 вересня проект вiдклали до кращих часiв. У травнi 2002 р. стало вiдомо, що справою займуться наймогутнiшi люди в Голлiвудi – Спiлберг та Круз. За словами Круза, iдея належала Спiлбергу, а вiн охоче ii пiдтримав, хоча ранiше не працював в жанрi науковоi фантастики. Проект почав рухатись вперед у березнi 2004 р. 12 серпня було пiдписано всi необхiднi папери. Згiдно з контрактом, Крузу дiстанеться 10% касових зборiв фiльму, а також доля прибуткiв вiд продажу DVD, вiдеоiгор та iграшок з логотипом картини. Експерти прогнозують, що в результатi актор заробить 520 млн. доларiв.

“Вiйну свiтiв” рекламували як найдорожчий фiльм в iсторii. Спiлберг заявив, що збираeться зняти “стрiчку десятирiччя”, тому не буде економити нi на чому. Бюджет картини точно перевищив 100 млн. доларiв, а деякi джерела взагалi називають цифру 350 мiльйонiв. Спiлберг заради “Вiйни” вiдклав роботу над стрiчкою про Мюнхенську олiмпiаду, а Круз – зйомки третьоi частини “Неможливоi мiсii”. Сценарiй за романом Веллса написав Джош Фрiдман, а потiм його переробив Дейвiд Коепп, який разом зi Спiлбергом працював над двома першими “Юрськими парками”. У вереснi 2004 р. до знiмальноi групи приeдналась Дакота Фаннiнг, якiй дiсталась роль дочки героя Круза, а через мiсяць – Тiм Роббiнс (Огiлвi) та Мiранда Отто (дружина головного героя). У вереснi оголосили i дату прем’eри – 29 червня 2005 р. Зйомки почались у листопадi 2004 р., хоча спочатку вважали, що це трапиться не ранiше другоi половини 2005 р.

“Марсiани в книзi Веллса злi i потворнi, вони нiчим не нагадують спiлбергiвських чутливих iнопланетян з великими очима, – розповiдаe Круз. – У фiльмах Стiвена завжди e мiсце людяностi. Але, незважаючи на це, “Вiйна свiтiв” – це буде щось захоплююче, щось дiйсно страшне i те, що цiлком вiдповiдаe духу книги Веллса”.

Я люблю неприeмностi

Я люблю неприeмностi (I Love Trouble / Я люблю неприятности). США, 1994. Режисер Чарльз Шаeр. У ролях: Джулiя Робертс, Нiк Нолт, Сол Рубiнек, Роберт Лоджа, Джеймс Ребхорн, Чарльз Мартiн Смiт.

“1+1”, четвер 30 червня, 23.50

Пiтер Брекетт (Нолт) – поважний оглядач новин у чиказькiй газетi. Сабрiна Пiтерсон (Робертс) – репортер-початкiвець з конкуруючоi газети. Вперше вони стикаються, розслiдуючи залiзничну катастрофу, i вiдразу ставляться одне до одного вороже. Кожен з них намагаeться обiйти конкурента, розкопуючи новi подробицi справи, i в результатi виходять на дiйсно небезпечний матерiал, що викриваe незаконну дiяльнiсть великоi хiмiчноi компанii. Небезпека змушуe героiв об’eднатись, i мiж ними виникають почуття… Для того, щоб зараз працювати з таким демонстративно старомодним матерiалом у стилi комедiй “золотоi доби Голлiвуду”, потрiбен, по-перше, по-справжньому кумедний i розумний сценарiй, а по-друге, дiйсно привабливий, зiграний дует зiрок. “Я люблю неприeмностi” програe за обома пунктами. Дiалоги та ситуацii вкрай штампованi. Робертс сама вибрала Нолта собi в партнери, однак особливоi “алхiмii” мiж iхнiми персонажами не спостерiгаeться.

Я люблю неприeмностi (I Love Trouble / Я люблю неприятности). США, 1994. Режисер Чарльз Шаeр. У ролях: Джулiя Робертс, Нiк Нолт, Сол Рубiнек, Роберт Лоджа, Джеймс Ребхорн, Чарльз Мартiн Смiт.

“1+1”, четвер 30 червня, 23.50

Пiтер Брекетт (Нолт) – поважний оглядач новин у чиказькiй газетi. Сабрiна Пiтерсон (Робертс) – репортер-початкiвець з конкуруючоi газети. Вперше вони стикаються, розслiдуючи залiзничну катастрофу, i вiдразу ставляться одне до одного вороже. Кожен з них намагаeться обiйти конкурента, розкопуючи новi подробицi справи, i в результатi виходять на дiйсно небезпечний матерiал, що викриваe незаконну дiяльнiсть великоi хiмiчноi компанii. Небезпека змушуe героiв об’eднатись, i мiж ними виникають почуття… Для того, щоб зараз працювати з таким демонстративно старомодним матерiалом у стилi комедiй “золотоi доби Голлiвуду”, потрiбен, по-перше, по-справжньому кумедний i розумний сценарiй, а по-друге, дiйсно привабливий, зiграний дует зiрок. “Я люблю неприeмностi” програe за обома пунктами. Дiалоги та ситуацii вкрай штампованi. Робертс сама вибрала Нолта собi в партнери, однак особливоi “алхiмii” мiж iхнiми персонажами не спостерiгаeться.

Мелодiя з пiдвалу

Мелодiя з пiдвалу (Melodie en sous-sol / Мелодия из подвала). Францiя, 1963. Режисер Анрi Верней. У ролях: Жан Габен, Ален Делон, Вiвiан Романс, Карла Марльe, Жорж Вiльсон, Морiс Бiро.

ENTER-фiльм, четвер 30 червня, 17.10

Старий злочинець Шарль (Габен) виходить з в’язницi i вирiшуe зав’язати з кримiналом. Однак для цього потрiбнi грошi, i Шарль разом зi своiм новим знайомим Франсiсом (Делон) йде на останню справу – пограбування каси казино у Каннi. Iхнiй план майже бездоганний, але життя, як завжди, пiдкидаe сюрпризи… Перший фiльм з популярним дуетом Габен – Делон (досвiд + молодiсть), нинi класика французького гангстерського фiльму. Одним словом – мiцний, захоплюючий полар, дiйсно нестарiючий зразок жанру.

Мелодiя з пiдвалу (Melodie en sous-sol / Мелодия из подвала). Францiя, 1963. Режисер Анрi Верней. У ролях: Жан Габен, Ален Делон, Вiвiан Романс, Карла Марльe, Жорж Вiльсон, Морiс Бiро.

ENTER-фiльм, четвер 30 червня, 17.10

Старий злочинець Шарль (Габен) виходить з в’язницi i вирiшуe зав’язати з кримiналом. Однак для цього потрiбнi грошi, i Шарль разом зi своiм новим знайомим Франсiсом (Делон) йде на останню справу – пограбування каси казино у Каннi. Iхнiй план майже бездоганний, але життя, як завжди, пiдкидаe сюрпризи… Перший фiльм з популярним дуетом Габен – Делон (досвiд + молодiсть), нинi класика французького гангстерського фiльму. Одним словом – мiцний, захоплюючий полар, дiйсно нестарiючий зразок жанру.

Пiджак

У Едрiана Бродi обличчя страждальця, i ролi йому дiстаються вiдповiднi. Його другоплановий персонаж чимало натерпiвся пiд час вiйни в <Тонкiй червонiй лiнii>. В <Пiанiстi> його Шпiльман пiзнаe жахи окупацii i ледве уникаe смертi. В <Пiджаку> героя Бродi накачують лiками i, зв’язавши, кладуть в ящик для трупiв.

Щоправда, в останнiй процедурi e й своi плюси: пiд час таких сеансiв герой подорожуe в майбутнe, де крутить роман з молодою красунею, яка чимось нагадуe дружину короля Артура. Не дивно, що вiн швидко починаe ставитись до <лiкування> як до подарунку, а не покарання. Як порадив його колега по божевiльнi: <Розслабся i отримуй задоволення>. Дивно, як перед дверми лiкарнi не вишикувалась черга бажаючих примiрити <пiджак>: iнше життя, яке герой проживаe в ящику, цього варте – особливо у порiвняннi з невтiшною реальнiстю, яка, як всi знають, кусаeться.

У Едрiана Бродi обличчя страждальця, i ролi йому дiстаються вiдповiднi. Його другоплановий персонаж чимало натерпiвся пiд час вiйни в <Тонкiй червонiй лiнii>. В <Пiанiстi> його Шпiльман пiзнаe жахи окупацii i ледве уникаe смертi. В <Пiджаку> героя Бродi накачують лiками i, зв’язавши, кладуть в ящик для трупiв.

Щоправда, в останнiй процедурi e й своi плюси: пiд час таких сеансiв герой подорожуe в майбутнe, де крутить роман з молодою красунею, яка чимось нагадуe дружину короля Артура. Не дивно, що вiн швидко починаe ставитись до <лiкування> як до подарунку, а не покарання. Як порадив його колега по божевiльнi: <Розслабся i отримуй задоволення>. Дивно, як перед дверми лiкарнi не вишикувалась черга бажаючих примiрити <пiджак>: iнше життя, яке герой проживаe в ящику, цього варте – особливо у порiвняннi з невтiшною реальнiстю, яка, як всi знають, кусаeться.

Саме на протиставленнi двох свiтiв будуe свiй фiльм Мейберi. Сказати, що реальнiсть покусала головного героя, значить нiчого не сказати. Пiд час вiйни вiн отримав кулю в голову, намагаючись врятувати хлопчика. У нього часткова амнезiя, зовсiм не залишилось рiдних, i вiн не знаe, куди йти. Йому фактично немаe чого втрачати, крiм свободи, – i вiн втрачаe ii, сiвши в машину до кримiнальника i втративши свiдомiсть пiд час перестрiлки, в якiй потiм звинуватили саме його. Тепер його дiм – божевiльня, i про те, що з ним там робить лiкар-садист, який добре засвоiв уроки свого колеги iз <Заводного апельсину> Кубрика, я згадував на початку рецензii.

Iнша справа – майбутнe, в яке подорожуe поранений в голову пацieнт. Воно цiлком реалiстичне, але eдиний безболiсний контакт героя з реальнiстю тут перетворюeться у повноцiннi стосунки. У нього з’являeться близька людина i мета в життi. Коло замикаeться: попри всi намагання, солдат не в станi змiнити свою долю i запобiгти безрадiсному кiнцю, i все ж таки дещо змiнити йому вдаeться. Чи не тому, що в цьому випадку вiн пiклувався не про себе? I, як нагороду, вiн отримуe свiй хеппi-енд – такий самий примарний, як i всi його <польоти увi снi чи наяву>.

На шляху до цього фiналу персонажi встигають озвучити ряд таких самих нехитрих iстин. Наприклад, те, що будь-кому рано чи пiзно доведеться вiдповiдати за своi вчинки i дивитись в очi своiй совiстi. Песимiзм закладено у тому, як стикуються причини i наслiдки подiй у двох свiтах. Добро виникаe нiби незвiдки: герой каже лiкарцi, як допомогти хлопчику-пацieнту, тому що вiн почув вiд неi в майбутньому, яку саме вiн дав iй пораду. Тому воно здаeться примарним. Натомiсть зло в особi лiкаря-мучителя в реальному свiтi дie активно, маe мотивацiю i засоби для досягнення своiх цiлей.

Стрiчку рекламували як арт-хаусну психологiчну драму, але це швидше мелодрама з елементами мiстики i досить простим моральним пiдгрунтям. Дует Бродi та Кiри Найтлi справляe добре враження, i хотiлося б побачити його у фiльмi iншого жанру.

Невезучi

Невезучi (La Chevre / Невезучие). Францiя, 1981. Режисер Франсiс Вебер. У ролях: Жерар Депардьe, П’eр Рiшар, Мiшель Робен, Андре Валардi, Педро Армендарiс-мол.

СТБ-Львiв, середа 29 червня, 19.55

Президент компанii наймаe приватного детектива (Депардьe), щоб розшукати його дочку, яка зникла пiд час у Мексицi. Помiчником детектива стаe Франсуа Перрен (Рiшар), працiвник компанii, такий самий невезучий, як дочка президента, – батько зниклоi вважаe, що так буде легше знайти ii… Про цю стрiчку можна сказати просто – блискучий зразок французькоi комедii з одним з найкращих дуетiв у цьому жанру i до того ж найкраща робота цього дуету (хоча iншi двi теж мають своi достоiнства). Римейк фiльму, створений американцями у 1991 р., як i в бiльшостi подiбних випадкiв, вийшов жахливим.

Невезучi (La Chevre / Невезучие). Францiя, 1981. Режисер Франсiс Вебер. У ролях: Жерар Депардьe, П’eр Рiшар, Мiшель Робен, Андре Валардi, Педро Армендарiс-мол.

СТБ-Львiв, середа 29 червня, 19.55

Президент компанii наймаe приватного детектива (Депардьe), щоб розшукати його дочку, яка зникла пiд час у Мексицi. Помiчником детектива стаe Франсуа Перрен (Рiшар), працiвник компанii, такий самий невезучий, як дочка президента, – батько зниклоi вважаe, що так буде легше знайти ii… Про цю стрiчку можна сказати просто – блискучий зразок французькоi комедii з одним з найкращих дуетiв у цьому жанру i до того ж найкраща робота цього дуету (хоча iншi двi теж мають своi достоiнства). Римейк фiльму, створений американцями у 1991 р., як i в бiльшостi подiбних випадкiв, вийшов жахливим.