Секретарка

Секретарка (Secretary / Секретарша). США, 2002. Режисер Стiвен Шейнберг. У ролях: Меггi Гiлленхаал, Джеймс Спейдер, Джеремi Дейвiс, Леслi Енн Воррен, Стiвен Макхеттi, Емi Локейн.

ТЕТ, середа 29 червня, 21.00

Ще у сьомому класi Лi Холловей (Гiлленхаал) зрозумiла, що iй подобаeться робити собi боляче. Дiзнавшись про це, батьки вiдправили дочку у психiатричну лiкарню. Повернувшись додому через кiлька рокiв, Лi пiшла працювати секретаркою до адвоката Едварда Грея (Спейдер), i невдовзi мiж ними встановились дуже незвичнi стосунки… Екранiзацiя однойменного оповiдання Мерi Гейтскiлл демонструвалася на минулорiчному фестивалi “Санденс”, де здобула спецiальний приз журi за оригiнальнiсть. Провокацiйна “чорна комедiя” про садомазохiстськi iгри мiж секретаркою i ii ексцентричним босом близька за тематикою до французькоi “Пiанiстки”, однак, на вiдмiну вiд сповненого вiдчаю кiнотвору Мiхаеля Ханеке, e iронiчною, часом гротескною та, як не дивно, оптимiстичною розповiддю про те, що навiть люди з, м’яко кажучи, нестандартним поглядом на кохання можуть знайти одне одного i бути щасливими разом, живучи за власними правилами. Шейнберг створюe витончену “офiсну” атмосферу, яку чудово пiдтримують музика Анджело Бадаламентi та блискуче акторство. Гiлленхаал, представниця акторськоi династii, яка у “Секретарцi” зiграла свою першу головну роль, показала вражаючий спектр емоцiй героiнi, заслужено отримала нагороду кiнокритикiв Бостона за найкращу жiночу роль i потрапила у список номiнантiв на “Золотий глобус” за комедiйне виконання.

Секретарка (Secretary / Секретарша). США, 2002. Режисер Стiвен Шейнберг. У ролях: Меггi Гiлленхаал, Джеймс Спейдер, Джеремi Дейвiс, Леслi Енн Воррен, Стiвен Макхеттi, Емi Локейн.

ТЕТ, середа 29 червня, 21.00

Ще у сьомому класi Лi Холловей (Гiлленхаал) зрозумiла, що iй подобаeться робити собi боляче. Дiзнавшись про це, батьки вiдправили дочку у психiатричну лiкарню. Повернувшись додому через кiлька рокiв, Лi пiшла працювати секретаркою до адвоката Едварда Грея (Спейдер), i невдовзi мiж ними встановились дуже незвичнi стосунки… Екранiзацiя однойменного оповiдання Мерi Гейтскiлл демонструвалася на минулорiчному фестивалi “Санденс”, де здобула спецiальний приз журi за оригiнальнiсть. Провокацiйна “чорна комедiя” про садомазохiстськi iгри мiж секретаркою i ii ексцентричним босом близька за тематикою до французькоi “Пiанiстки”, однак, на вiдмiну вiд сповненого вiдчаю кiнотвору Мiхаеля Ханеке, e iронiчною, часом гротескною та, як не дивно, оптимiстичною розповiддю про те, що навiть люди з, м’яко кажучи, нестандартним поглядом на кохання можуть знайти одне одного i бути щасливими разом, живучи за власними правилами.

Шейнберг створюe витончену “офiсну” атмосферу, яку чудово пiдтримують музика Анджело Бадаламентi та блискуче акторство. Гiлленхаал, представниця акторськоi династii, яка у “Секретарцi” зiграла свою першу головну роль, показала вражаючий спектр емоцiй героiнi, заслужено отримала нагороду кiнокритикiв Бостона за найкращу жiночу роль i потрапила у список номiнантiв на “Золотий глобус” за комедiйне виконання.

Пiджак

Пiджак (The Jacket / Пиджак). Мiстичний трилер / мелодрама. США, 2005. Режисер Джон Мейберi. У ролях: Едрiан Бродi, Кiра Найтлi, Крiс Крiстофферсон, Денieл Крейг, Дженнiфер Джейсон Лi, Келлi Лiнч, Бред Ренфро.

Поранений у голову американський солдат повертаeться додому. На шосе вiн допомагаe жiнцi з шестирiчною дочкою завести машину, сiдаe в попутку, втрачаe свiдомiсть, а коли приходить до тями, його звинувачують у вбивствi. Герой потрапляe до божевiльнi, де його лiкують за допомогою <пiджака>: накачують експериментальними лiками, зв’язують i кладуть у ящик для трупiв у моргу. Пiд час цих тортур солдат щоразу подорожуe в недалеке майбутнe. Вiн дiзнаeться, як i коли загине, i намагаeться запобiгти власнiй смертi. Допомагаe йому та сама шестирiчна дiвчинка, яка в майбутньому перетвориться на чарiвну дiвчину.

Пiджак (The Jacket / Пиджак). Мiстичний трилер / мелодрама. США, 2005. Режисер Джон Мейберi. У ролях: Едрiан Бродi, Кiра Найтлi, Крiс Крiстофферсон, Денieл Крейг, Дженнiфер Джейсон Лi, Келлi Лiнч, Бред Ренфро.

Поранений у голову американський солдат повертаeться додому. На шосе вiн допомагаe жiнцi з шестирiчною дочкою завести машину, сiдаe в попутку, втрачаe свiдомiсть, а коли приходить до тями, його звинувачують у вбивствi. Герой потрапляe до божевiльнi, де його лiкують за допомогою <пiджака>: накачують експериментальними лiками, зв’язують i кладуть у ящик для трупiв у моргу. Пiд час цих тортур солдат щоразу подорожуe в недалеке майбутнe. Вiн дiзнаeться, як i коли загине, i намагаeться запобiгти власнiй смертi. Допомагаe йому та сама шестирiчна дiвчинка, яка в майбутньому перетвориться на чарiвну дiвчину.

Сценарiй цiei картини режисер Марк Рокко написав для себе у 1998 р., але проект почав рухатись вперед через рiк, коли ним зацiкавились Джордж Клунi та Стiвен Содерберг, якi виступили в якостi продюсерiв. Режисером спочатку мав бути Антуан Фукуа (<Тренувальний день>), а головним виконавцем – Колiн Фаррелл (з 8,5-мiльйонним гонораром). Перший з них вiдмовився вiд <Пiджака> заради <Короля Артура>, другий – заради <Александра> Олiвера Стоуна. Iхнi мiсця зайняли вiдповiдно британець Джон Мейберi i зiрка <Планети мавп> Марк Валберг, а майбутню стрiчку почали рекламувати як елiтну психологiчну драму. Коли ж Валберг теж вибув з проекту (для нього нiяк не могли пiдiбрати партнерку), на головну роль запросили лауреата <Оскара> Едрiана Бродi (<Пiанiст>).

Головна жiноча роль дiсталась Кiрi Найтлi (<Пiрати Карибського моря>). Цiкавий збiг: вiдпрошуватись на проби до Мейберi в Лондон акторцi довелось саме у Фукуа, оскiльки у той час вона знiмалась в Iрландii у <Королi Артурi>. Проби проходили нелегко: ще вночi Кiра зрозумiла, що у неi харчове отруeння. Режисер заявив, що вона не пiдходить на роль, проте потiм передумав. На зйомках англiйцi Найтлi довелось iмiтувати американський акцент. Найкраще ж iй вдалось знайти спiльну мову зi своiм партнером: газети багато писали про роман мiж Бродi та Найтлi, який розпочався пiд час роботи над <Пiджаком>.

Коли вибирали мiсце зйомок, розглядались наступнi варiанти: Лондон, Уельс i Румунiя. Однак, за словами британського продюсера стрiчки, <Шотландiя взяла проект за горло i заявила, що забираe його до себе>. Двомiсячнi зйомки фiльму з 30-мiльйонним бюджетом проходили в Глазго та у примiщеннi колишньоi психiатричноi лiкарнi бiля Единбургу. Вони <пiдняли> мiсцеву економiку на 10 млн. доларiв, забезпечили роботою мiсцевих кiнематографiстiв i заповнили мiсця у готелях та ресторанах. На американськi екрани <Пiджак> вийшов 4 березня цього року i за перший вiкенд прокату зiбрав 2,6 млн. доларiв.

Анна i король

Анна i король (Anna And The King / Анна и король). США, 1999. Режисер Ендi Теннент. У ролях: Джодi Фостер, Чжоу Юнь-Фат, Бей Лiнг, Том Фелтон.

ICTV, вiвторок 28 червня, 21.00

Подii цiei стрiчки заснованi на фактах, якi мали мiсце у серединi 19 сторiччя. Англiйська гувернантка Анна Леоноуенс, яка приiхала навчати дiтей короля Сiаму Могкута, завоювала не лише iхню довiру, а й серце самого монарха. Романтична iсторiя, заснована на щоденниках Леоноуенс, вже використовувалась кiнематографом. У 1946 роцi було знято стрiчку “Анна i король Сiаму”, через 10 рокiв – екранiзовано бродвейський мюзикл “Король i я”, а у 1998-му з’явилась його анiмацiйна версiя. Перед авторами новоi картини стояло завдання створити на базi старомодного сюжету сучасну видовищну суперпродукцiю. Бюджет фiльму склав 75 млн. доларiв. Зйомки проходили у Малайзii на протязi п’яти мiсяцiв. Були побудованi розкiшнi декорацii, серед яких – королiвський палац площею 7 акрiв. Головнi ролi виконали Джодi Фостер, яка перед тим два роки не з’являлась на екранi (гонорар актриси склав 15 млн. доларiв), та зiрка бойовикiв Ву Чжоу Юнь-Фат, який пiсля кiлькох стрiчок “екшн” у США хотiв спробувати себе в iншому жанрi. Однак режисер Теннент (“Iсторiя вiчного кохання”) не змiг запропонувати нового цiкавого погляду на добре вiдомий сюжет, хоча i намагався показати його на тлi полiтичних та соцiальних реалiй того часу. Вiд провалу у прокатi фiльм не змогли врятувати анi красиво знятi пейзажi, анi чудовi декорацii та костюми, анi гра головних виконавцiв, хоча вони дещо пожвавлюють затягнену стрiчку. У Таiландi ж цензори визнали зображений образ короля образливим для краiни i не випустили картину у прокат.

Анна i король (Anna And The King / Анна и король). США, 1999. Режисер Ендi Теннент. У ролях: Джодi Фостер, Чоу Юнь-Фат, Бей Лiнг, Том Фелтон.

ICTV, вiвторок 28 червня, 21.00

Подii цiei стрiчки заснованi на фактах, якi мали мiсце у серединi 19 сторiччя. Англiйська гувернантка Анна Леоноуенс, яка приiхала навчати дiтей короля Сiаму Могкута, завоювала не лише iхню довiру, а й серце самого монарха. Романтична iсторiя, заснована на щоденниках Леоноуенс, вже використовувалась кiнематографом. У 1946 роцi було знято стрiчку “Анна i король Сiаму”, через 10 рокiв – екранiзовано бродвейський мюзикл “Король i я”, а у 1998-му з’явилась його анiмацiйна версiя. Перед авторами новоi картини стояло завдання створити на базi старомодного сюжету сучасну видовищну суперпродукцiю. Бюджет фiльму склав 75 млн. доларiв. Зйомки проходили у Малайзii на протязi п’яти мiсяцiв. Були побудованi розкiшнi декорацii, серед яких – королiвський палац площею 7 акрiв. Головнi ролi виконали Джодi Фостер, яка перед тим два роки не з’являлась на екранi (гонорар актриси склав 15 млн. доларiв), та зiрка бойовикiв Ву Чоу Юнь-Фат, який пiсля кiлькох стрiчок “екшн” у США хотiв спробувати себе в iншому жанрi. Однак режисер Теннент (“Iсторiя вiчного кохання”) не змiг запропонувати нового цiкавого погляду на добре вiдомий сюжет, хоча i намагався показати його на тлi полiтичних та соцiальних реалiй того часу. Вiд провалу у прокатi фiльм не змогли врятувати анi красиво знятi пейзажi, анi чудовi декорацii та костюми, анi гра головних виконавцiв, хоча вони дещо пожвавлюють затягнену стрiчку. У Таiландi ж цензори визнали зображений образ короля образливим для краiни i не випустили картину у прокат.

Хороша дiвчинка

Хороша дiвчинка (The Good Girl / Хорошая девочка). США, 2002. Режисер Мiгель Артета. У ролях: Дженнiфер Анiстон, Джейк Гiлленхаал, Джон С. Райллi, Зоi Дешанель, Тiм Блейк Нельсон, Джон Керролл Лiнч.

Новий канал, вiвторок 28 червня, 23.35

Джастiн (Анiстон) – 30-рiчна продавщиця з маленькоi крамницi, яка ненавидить власне нудне життя, роботу та свого дурнуватого чоловiка – маляра (Райллi). Одного дня вона зустрiчаe однодумця – 22-рiчного Тома (Гiлленхаал), який обожнюe Холдена Колфiлда i мрie втекти вiд байдужих батькiв. Проте роман мiж героями не приносить iм щастя… Автори цього фiльму спецiально чекали, коли Анiстон отримаe творчу свободу пiсля зйомок чергового сезону серiалу “Друзi”, тому робота над картиною проходила у березнi, квiтнi та травнi 2001 р. Однак стрiчка Артети навряд чи зацiкавить прихильникiв зiрки телебачення: створений нею образ анiтрохи не нагадуe ii життeрадiсних героiнь з “Друзiв” та романтичних комедiй “Об’eкт мого захоплення” i “Портрет досконалостi”. Прем’eра “Хорошоi дiвчинки” вiдбулася у сiчнi 2002 р. на улюбленому фестивалi американських незалежних кiнематографiстiв “Санденс”, де Артета та сценарист Майкл Вайт представляли й свою попередню спiльну роботу – “Чак i Бак”, також присвячену аналiзу самотностi людини у суспiльствi. Похмура “депресивна” картина про скалiченi долi та втраченi можливостi не даe однозначних вiдповiдей на поставленi питання; разом з головними персонажами глядач змушений вирiшувати, що e кращим у данiй ситуацii: побут, щоденнi клопоти i турботи, якi поступово вбивають у людинi мрii про iнше життя, або маленький саморуйнiвний бунт, котрий гарантуe змiни, але далеко не завжди на краще.

Хороша дiвчинка (The Good Girl / Хорошая девочка). США, 2002. Режисер Мiгель Артета. У ролях: Дженнiфер Анiстон, Джейк Гiлленхаал, Джон С. Райллi, Зоi Дешанель, Тiм Блейк Нельсон, Джон Керролл Лiнч.

Новий канал, вiвторок 28 червня, 23.35

Джастiн (Анiстон) – 30-рiчна продавщиця з маленькоi крамницi, яка ненавидить власне нудне життя, роботу та свого дурнуватого чоловiка – маляра (Райллi). Одного дня вона зустрiчаe однодумця – 22-рiчного Тома (Гiлленхаал), який обожнюe Холдена Колфiлда i мрie втекти вiд байдужих батькiв. Проте роман мiж героями не приносить iм щастя… Автори цього фiльму спецiально чекали, коли Анiстон отримаe творчу свободу пiсля зйомок чергового сезону серiалу “Друзi”, тому робота над картиною проходила у березнi, квiтнi та травнi 2001 р. Однак стрiчка Артети навряд чи зацiкавить прихильникiв зiрки телебачення: створений нею образ анiтрохи не нагадуe ii життeрадiсних героiнь з “Друзiв” та романтичних комедiй “Об’eкт мого захоплення” i “Портрет досконалостi”. Прем’eра “Хорошоi дiвчинки” вiдбулася у сiчнi 2002 р. на улюбленому фестивалi американських незалежних кiнематографiстiв “Санденс”, де Артета та сценарист Майкл Вайт представляли й свою попередню спiльну роботу – “Чак i Бак”, також присвячену аналiзу самотностi людини у суспiльствi. Похмура “депресивна” картина про скалiченi долi та втраченi можливостi не даe однозначних вiдповiдей на поставленi питання; разом з головними персонажами глядач змушений вирiшувати, що e кращим у данiй ситуацii: побут, щоденнi клопоти i турботи, якi поступово вбивають у людинi мрii про iнше життя, або маленький саморуйнiвний бунт, котрий гарантуe змiни, але далеко не завжди на краще.

Анжелiна Джолi

Анжелiна Джолi народилась 4 червня 1975 р. у Лос-Анджелесi, у сiм’i знаменитого актора i лауреата “Оскара” Джона Войта (“Опiвнiчний ковбой”, “Повернення додому”) та маловiдомоi актриси Мiшель Бертран, наполовину француженки. Насправдi ii звуть Анжелiна Джолi Войт, але акторка ще на початку кар’eри викристала друге iм’я в якостi псевдонiму. Коли дiвчинцi виповнився рiк, батьки розлучились. “Я нiколи не сердилась на батька, – запевняe Анжелiна. – Вiн завжди здавався менi чоловiком, якому не можна одружуватись”. Джолi та ii брат Джеймс Хейвен Войт жили з матiр’ю, однак батько брав активну участь у iхньому вихованнi. Кожен з батькiв намагався стати для дiтей головним авторитетом, i таким чином Анжелiна ще в дитинствi навчилась спритно iми манiпулювати.
У школi Анжелiна була аутсайдером, бо не могла знайти спiльноi мови нi з однокласниками, нi з вчителями. Ii записали в групу дiтей, що мають ходити до психотерапевта. Враження вiд цього спiлкування у Джолi залишились не найкращi: з того часу вона вважаe шарлатанами всiх, хто намагаeться дослiджувати чужу душу. В ii шкiльнiй характеристицi було написано: “Нестримана, схильна до соцiопатii”. У 12 рокiв вона попросила матiр вiдпустити ii до батька у Лос-Анджелес. Войт був радий бачити дочку, але не мiг придiляти iй багато часу через постiйнi зйомки. Джолi погано вчилась, проте охоче разом з дорослими вiдвiдувала заняття у театральному iнститутi Лi Страсберга. Вона також дуже швидко ознайомилась з усiма спокусами Голлiвуду, в тому числi з наркотиками i експериментами з холодною зброeю.

Анжелiна Джолi народилась 4 червня 1975 р. у Лос-Анджелесi, у сiм’i знаменитого актора i лауреата “Оскара” Джона Войта (“Опiвнiчний ковбой”, “Повернення додому”) та маловiдомоi актриси Мiшель Бертран, наполовину француженки. Насправдi ii звуть Анжелiна Джолi Войт, але акторка ще на початку кар’eри викристала друге iм’я в якостi псевдонiму. Коли дiвчинцi виповнився рiк, батьки розлучились. “Я нiколи не сердилась на батька, – запевняe Анжелiна. – Вiн завжди здавався менi чоловiком, якому не можна одружуватись”. Джолi та ii брат Джеймс Хейвен Войт жили з матiр’ю, однак батько брав активну участь у iхньому вихованнi. Кожен з батькiв намагався стати для дiтей головним авторитетом, i таким чином Анжелiна ще в дитинствi навчилась спритно iми манiпулювати.

У школi Анжелiна була аутсайдером, бо не могла знайти спiльноi мови нi з однокласниками, нi з вчителями. Ii записали в групу дiтей, що мають ходити до психотерапевта. Враження вiд цього спiлкування у Джолi залишились не найкращi: з того часу вона вважаe шарлатанами всiх, хто намагаeться дослiджувати чужу душу. В ii шкiльнiй характеристицi було написано: “Нестримана, схильна до соцiопатii”. У 12 рокiв вона попросила матiр вiдпустити ii до батька у Лос-Анджелес. Войт був радий бачити дочку, але не мiг придiляти iй багато часу через постiйнi зйомки. Джолi погано вчилась, проте охоче разом з дорослими вiдвiдувала заняття у театральному iнститутi Лi Страсберга. Вона також дуже швидко ознайомилась з усiма спокусами Голлiвуду, в тому числi з наркотиками i експериментами з холодною зброeю.

У кiно Анжелiна дебютувала у 1982 р. у картинi “У пошуках виходу”, спiвавтором сценарiю та спiвпродюсером якоi був ii батько. “Мене посадили в машину з Енн-Маргрет, яка повинна була ii розбити, – згадуe акторка. – Я дуже образилась, бо найцiкавiше знiмали без мене”. Справжнiм дорослим дебютом для Джолi став фантастичний бойовик “Кiборг-2” (1993), де вона зiграла красуню-кiборга. Наступна помiтна робота актриси – трилер “Хакери” (1995), на зйомках якого вона познайомилась зi своiм майбутнiм чоловiком, англiйським актором Джоннi Лi Мiллером (“На голцi”). “Нам дали три тижнi на те, щоб навчитись кататись на роликах i працювати з клавiатурою комп’ютера, – розповiдаe Анжелiна. – Це був рай – кататися разом з Джоннi i отримувати за це грошi!” Джолi та Мiллер одружились весною 1996 р., а розлучились через три роки. Анжелiна вважаe, що винна у цьому вона: “Зi мною тяжко жити. Я не куховарю, не люблю, коли до мене торкаються, не хочу нi перед ким виправдовуватись. Щоб бути поруч зi мною, чоловiк повинен вмiти мною командувати”.

У другiй половинi 90-х Джолi довела, що e однieю з найталановитiших актрис молодого поколiння. За роботи у телефiльмах Анжелiна отримала два “Золотi глобуси”: за роль другого плану (дружина паралiзованого губернатора Алабами у “Джорджi Воллесi”) та за головну жiночу роль (наркоманка-манекенниця Джиа Каранджи, що померла вiд СНIДу, у стрiчцi “Джиа”). Третiй “Глобус” i “Оскар” акторцi принесла роль Лiзи, пацieнтки психiатричноi лiкарнi, у “Дiвчинi, яку перервали” (1999) Джеймса Менголда. “Анжелiна багато разiв вражала мене до глибини душi, – розповiдаe режисер. – Вона кидалась у найскладнiшi емоцiйнi сцени, як в очерет. А коли я просив ii в наступному дублi зiграти так само нервово i жорстко, вона йшла далi. Анжелiна немовби черпала емоцii з якогось невiдомого звичайним людям джерела”.

Через кiлька мiсяцiв пiсля вручення “Оскарiв” Джолi вийшла замiж за актора i режисера Бiллi Боба Торнтона; цей шлюб тривав два роки.

Здобувши академiчну премiю, Джолi стала зiркою першоi величини. З того часу вона з’являeться виключно у високобюджетнiй голлiвудськiй продукцii. Жiнка-полiцейський з “Влади страху”, угонщиця з бойовика “Вкрасти за 60 секунд”, безстрашна шукачка пригод з двох серiй “Лари Крофт”, командир загону пiлотiв з “Небесного капiтана”, знавець психологii серiйних вбивць з трилера “Забираючи життя” i навiть рибка-спокусниця з “Пiдводноi братви” – це все вона, всюди чарiвна i енергiйна. Помiтно, що Анжелiна докладаe зусиль, намагаючись не затримуватись в одному амплуа чи жанрi, однак у голлiвудському розважальному кiно у неi не так багато можливостей продемонструвати справжнi акторськi здiбностi, а вони в неi, безперечно, e – про це свiдчать i ii раннi роботи, i невелика, але дуже виразна роль в “Александрi” Олiвера Стоуна. Втiм, сама актриса ставиться до цього з бiльшим оптимiзмом: “Моi акторськi здiбностi не змiнились. Просто тепер режисеру легше запросити мене у свiй фiльм. Я весь час у пошуку, i цей процес e безкiнечним”.

Великий переполох у Малому Китаi

Великий переполох у Малому Китаi (Big Trouble in Little China / Большой переполох в Малом Китае). США, 1986. Режисер Джон Карпентер. У ролях: Курт Расселл, Кiм Кетролл, Деннiс Дюн, Джеймс Хонг, Вiктор Вонг, Кейт Бертон.

Новий канал, понедiлок 27 червня, 21.15

Головний герой, водiй вантажiвки, стаe свiдком того, як наречену його друга викрадають у китайському кварталi Сан-Франциско. Зеленоока дiвчина знадобилась китайському чарiвнику Ло Пану, який живе вже двi тисячi рокiв i якому термiново треба одружитися, щоб знову омолодитися… Досить типовий зразок голлiвудськоi розваги 80-х – напiвпародiйна пригодницька феeрiя, де змiшано все, що тiльки можна, – екзотика, мiстика, перестрiлки, бойовi мистецтва, нечиста сила тощо. Такi картини увiйшли в моду пiсля успiху стрiчок про Iндiану Джонса. Фiльм зроблено в бадьорому темпi, iз загальнодоступним гумором, i своe розважальне завдання вiн цiлком виконуe.

Великий переполох у Малому Китаi (Big Trouble in Little China / Большой переполох в Малом Китае). США, 1986. Режисер Джон Карпентер. У ролях: Курт Расселл, Кiм Кетролл, Деннiс Дюн, Джеймс Хонг, Вiктор Вонг, Кейт Бертон.

Новий канал, понедiлок 27 червня, 21.15

Головний герой, водiй вантажiвки, стаe свiдком того, як наречену його друга викрадають у китайському кварталi Сан-Франциско. Зеленоока дiвчина знадобилась китайському чарiвнику Ло Пану, який живе вже двi тисячi рокiв i якому термiново треба одружитися, щоб знову омолодитися… Досить типовий зразок голлiвудськоi розваги 80-х – напiвпародiйна пригодницька феeрiя, де змiшано все, що тiльки можна, – екзотика, мiстика, перестрiлки, бойовi мистецтва, нечиста сила тощо. Такi картини увiйшли в моду пiсля успiху стрiчок про Iндiану Джонса. Фiльм зроблено в бадьорому темпi, iз загальнодоступним гумором, i своe розважальне завдання вiн цiлком виконуe.

Вiдок

Вiдок (Vidocq / Видок). Францiя, 2001. Режисер Пiтоф. У ролях: Жерар Депардьe, Гiйом Кане, Iнес Састр, Андре Дюссольe, Мусу Мааскр.

ТРК “Украiна”, понедiлок 27 червня, 18.20

Дiя вiдбуваeться в Парижi у 1830 р. Знаменитий детектив Вiдок (Депардьe) розслiдуe низку жорстоких вбивств, скоeних манiяком, який завжди з’являeться у дзеркальнiй масцi. Вiдок знаходить зв’язок мiж загадковим злочинцем i смертями трьох представникiв паризькоi знатi. Однак в кульмiнацiйний момент детектив, який дуже близько пiдiйшов до розгадки, гине в полум’i печi, i пошуки манiяка продовжуe бiограф Вiдока, молодий журналiст Етьeн Буассе (Кане)… Цей ефектний трилер рекламували як перший у свiтi фiльм, повнiстю знятий цифровою камерою, хоча за це звання з “Вiдоком” можуть позмагатись ще кiлька стрiчок. А от з режисером Пiтофом мало хто з сучасних французьких (i не тiльки) режисерiв може позмагатись у вмiннi робити оригiнальний, сюрреалiстичний, божевiльний вiзуальний ряд, який найкраще пасуe даному сюжету i допомагаe створити вiдповiдну атмосферу. Хто б мiг подумати, що цей постановник переiде до Голлiвуду i перетворить “Жiнку-Кiшку” на суцiльний жах!

Вiдок (Vidocq / Видок). Францiя, 2001. Режисер Пiтоф. У ролях: Жерар Депардьe, Гiйом Кане, Iнес Састр, Андре Дюссольe, Мусу Мааскр.

ТРК “Украiна”, понедiлок 27 червня, 18.20

Дiя вiдбуваeться в Парижi у 1830 р. Знаменитий детектив Вiдок (Депардьe) розслiдуe низку жорстоких вбивств, скоeних манiяком, який завжди з’являeться у дзеркальнiй масцi. Вiдок знаходить зв’язок мiж загадковим злочинцем i смертями трьох представникiв паризькоi знатi. Однак в кульмiнацiйний момент детектив, який дуже близько пiдiйшов до розгадки, гине в полум’i печi, i пошуки манiяка продовжуe бiограф Вiдока, молодий журналiст Етьeн Буассе (Кане)… Цей ефектний трилер рекламували як перший у свiтi фiльм, повнiстю знятий цифровою камерою, хоча за це звання з “Вiдоком” можуть позмагатись ще кiлька стрiчок. А от з режисером Пiтофом мало хто з сучасних французьких (i не тiльки) режисерiв може позмагатись у вмiннi робити оригiнальний, сюрреалiстичний, божевiльний вiзуальний ряд, який найкраще пасуe даному сюжету i допомагаe створити вiдповiдну атмосферу. Хто б мiг подумати, що цей постановник переiде до Голлiвуду i перетворить “Жiнку-Кiшку” на суцiльний жах!

Бред Пiтт

Вiльям Бредлi Пiтт народився 18 грудня 1963 р. у мiстi Шоунi (штат Оклахома) у зразковiй американськiй сiм’i, дуже поряднiй i релiгiознiй. Його батько працював менеджером у компанii, що займалась перевезенням вантажiв, мати викладала у мiсцевiй школi. В дитинствi Пiтт спiвав у церковному хорi. Закiнчивши школу, майбутнiй актор вступив до унiверситету Мiссурi на факультет журналiстики i реклами. Однак диплом не отримав, бо, кинувши навчання за два тижнi до випуску, вирушив до Голлiвуду. Саме там вiн почав називати себе Бредом Пiттом.
“Про акторську кар’eру я мрiяв ще в коледжi, – згадуe Пiтт, – хоча й розумiв, що здiйснити це буде зовсiм не легко”. Бред не помилявся. Режисери не поспiшали давати ролi вродливому юнаку без жодноi акторськоi освiти, i йому доводилось братися за рiзноманiтнi роботи. Вiн працював офiцiантом, водieм i навiть пiдробляв у мiсцевому ресторанi: одягав костюм гiгантського курчати i запрошував перехожих вiдвiдати цей заклад. У вiльний час Пiтт ходив на акторськi курси. У 1987 р. вiн почав грати невеликi ролi на телебаченнi. Серед серiалiв, в яких йому вдалось знятися, – “Даллас”, “Iнший свiт”, “Днi слави”.


Вiльям Бредлi Пiтт
народився 18 грудня 1963 р. у мiстi Шоунi (штат Оклахома) у зразковiй американськiй сiм’i, дуже поряднiй i релiгiйнiй. Його батько працював менеджером у компанii, що займалась перевезенням вантажiв, мати викладала у мiсцевiй школi. В дитинствi Пiтт спiвав у церковному хорi. Закiнчивши школу, майбутнiй актор вступив до унiверситету Мiссурi на факультет журналiстики i реклами. Однак диплом не отримав, бо, кинувши навчання за два тижнi до випуску, вирушив до Голлiвуду. Саме там вiн почав називати себе Бредом Пiттом.

“Про акторську кар’eру я мрiяв ще в коледжi, – згадуe Пiтт, – хоча й розумiв, що здiйснити це буде зовсiм не легко”. Бред не помилявся. Режисери не поспiшали давати ролi вродливому юнаку без жодноi акторськоi освiти, i йому доводилось братися за рiзноманiтнi роботи. Вiн працював офiцiантом, водieм i навiть пiдробляв у мiсцевому ресторанi: одягав костюм гiгантського курчати i запрошував перехожих вiдвiдати цей заклад. У вiльний час Пiтт ходив на акторськi курси. У 1987 р. вiн почав грати невеликi ролi на телебаченнi. Серед серiалiв, в яких йому вдалось знятися, – “Даллас”, “Iнший свiт”, “Днi слави”.

Bred Pitt

Бреда запам’ятали завдяки невеликiй ролi дрiбного злодiя у знаменитому фемiнiстському трилерi Рiдлi Скотта “Тельма i Луiза” (1991), на яку також претендував Джоннi Депп. У Пiтта було лише три епiзоди, але один з них (а саме еротична сцена з Джиною Дейвiс) принiс йому титул найсексуальнiшого партнера сучасного Голлiвуду. Фiльми “Крутий свiт” (1992), “I тече рiка” (1992) та “Калiфорнiя” (1993) не додали актору слави, але у 1994 р. йому вдалось прорватись на голлiвудський Олiмп: “Легенди осенi” Едварда Цвiка та “Iнтерв’ю з вампiром” Нiла Джордана перетворили Пiтта на секс-символ i зiрку першоi величини. Наступний рiк принiс Бреду новi перемоги: трилер “Сiм” Дейвiда Фiнчера, в якому вiн зiграв полiцейського детектива, став хiтом i здобув культовий статус, а за другорядну роль молодого шаленця у фантастичнiй картинi Террi Гiллiама “12 мавп” актор отримав “Золотий глобус” i був номiнований на “Оскар”. Вдалою було визнано i кримiнальну драму “Тi, що сплять” (1996) Баррi Левiнсона, в якiй партнерами актора стали Роберт Де Нiро, Дастiн Хоффман та Вiтторiо Гассман.

На зйомках “Семи” Пiтт познайомився з Гвiнет Пелтроу, яка грала його дружину. Iх роман був досить тривалим, i ЗМI навiть писали про майбутнe весiлля, однак через деякий час актори заявили про розрив стосункiв.

Bred Pitt

У 1996 р. Пiтт почав проявляти ознаки зоряноi хвороби. На зйомках стрiчки Алана Дж. Пакули “Власнiсть диявола” вiн сварився з Харрiсоном Фордом, вимагав розширити роль i написати для його персонажа романтичну лiнiю, якоi не було в сценарii. Потiм Бред влаштував справжню “антирекламну кампанiю”, переконуючи усiх, що це найгiрший фiльм за його участю. Не дивно, що картина провалилась у прокатi. А пiсля стрiчки “Сiм рокiв у Тибетi” (1997) Жан-Жака Анно китайська влада заборонила актору в’iзд на територiю цiei краiни, оскiльки на екранi вiн подiляв погляди революцiйних тибетцiв.

Пiсля провальноi мiстичноi мелодрами “Познайомтесь з Джо Блеком” (1998) Мартiна Бреста Пiтт знову знявся у Дейвiда Фiнчера, i цього разу iх спiльна робота була ще бiльш яскравою, суперечливою i провокацiйною. Всi, хто бачив “Бiйцiвський клуб” (1999), не зможуть не погодитись з тим, що таким Бред на екранi ще не з’являвся. Пiсля цього фiльму актор заявив, що ненавидить битися.

Bred Pitt

Подальшi ролi Пiтта (“Мексиканець”, “Шпигунська гра”, “11 друзiв Оушена”) на тлi його гри у Фiнчера здаються кроком назад. Але це в жодному разi не впливаe на його популярнiсть на “фабрицi мрiй”: актор, який знiмаeться у двох 100-мiльйонних хiтах за рiк (скажiмо, у 2004-му це були “Троя” Вольфганга Петерсена та “12 друзiв Оушена” Стiвена Содерберга), в Голлiвудi може отримати будь-яку роль у будь-якому фiльмi.

У 2000 р. Пiтт одружився з актрисою Дженнiфер Аннiстон. Весiлля пройшло зi справжнiм голлiвудським розмахом i обiйшлось подружжю в мiльйон доларiв (350 тисяч пiшло на iжу, 20 – на салют, 75 – на квiти i 100 – на охорону). Чотири роки шлюб здавався майже безхмарним i лише нещодавно наблизився до розлучення – як вважаe бiльшiсть журналiстiв, з вини Анжелiни Джолi, яка була партнеркою Бреда в його останньому фiльмi, комедiйному бойовику “Мiстер i мiсiс Смiт”.

Бiлий шум

Бiлий шум (White Noise / Белый шум). США, 2005. Режисер Джеффрi Сакс. У ролях: Майкл Кiтон, Дебора Кара Ангер, Чандра Вест, Iан Макнiс, Ембер Ротвелл.

ТРК “Украiна”, недiля 26 червня, 23.10

Архiтектор Джонатан Рiверс (Кiтон), який нещодавно втратив дружину, зустрiчаe чоловiка, який запевняe, що отримуe вiд мертвих повiдомлення з того свiту у виглядi “бiлого шуму” по радiо. Однак такий спосiб спiлкування, як виявляeться, дуже небезпечний… Ця стрiчка варта уваги за кiлькох причин. Перша – повернення на великий екран Кiтона, який в останнe десятирiччя повнiстю зник з поля зору. Друга причина – сама тема фiльму. Добре продуманий саспенс, який починаe працювати в повну силу у другiй третинi фiльму, наприкiнцi вироджуeться в ординарний опус про злих привидiв. Проте головним у “Бiлому шумi” e роздуми про те, чи не надто високою e цiна контакту з iншим свiтом, навiть якщо вiн можливий: одержимо прагнучи спiлкування з померлими коханими, героi забувають про iнших людей, живих i близьких.

Бiлий шум (White Noise / Белый шум). США, 2005. Режисер Джеффрi Сакс. У ролях: Майкл Кiтон, Дебора Кара Ангер, Чандра Вест, Iан Макнiс, Ембер Ротвелл.

ТРК “Украiна”, недiля 26 червня, 23.10

Архiтектор Джонатан Рiверс (Кiтон), який нещодавно втратив дружину, зустрiчаe чоловiка, який запевняe, що отримуe вiд мертвих повiдомлення з того свiту у виглядi “бiлого шуму” по радiо. Однак такий спосiб спiлкування, як виявляeться, дуже небезпечний… Ця стрiчка варта уваги за кiлькох причин. Перша – повернення на великий екран Кiтона, який в останнe десятирiччя повнiстю зник з поля зору. Друга причина – сама тема фiльму. Добре продуманий саспенс, який починаe працювати в повну силу у другiй третинi фiльму, наприкiнцi вироджуeться в ординарний опус про злих привидiв. Проте головним у “Бiлому шумi” e роздуми про те, чи не надто високою e цiна контакту з iншим свiтом, навiть якщо вiн можливий: одержимо прагнучи спiлкування з померлими коханими, героi забувають про iнших людей, живих i близьких.

Мiсто грiхiв

Мiсто грiхiв (Sin City / Город грехов). США, 2005. Кримiнальна драма / трилер / кiнокомiкс. Режисери Роберт Родрiгес, Френк Мiллер. У ролях: Мiккi Рурк, Брюс Вiллiс, Джош Хартнетт, Майкл Медсен, Джеймi Кiнг, Нiк Стал, Росарiо Доусон, Майкл Кларк Данкан, Iлайджа Вуд, Джессiка Альба, Марiя Белло, Карла Гуджiно, Клайв Овен, Девон Аокi, Бенiцiо Дель Торо, Брiттанi Мерфi.
“Кiно маe створюватись за допомогою такого собi низького пiдступництва. Нас повертають до кровi, до детективноi мелодрами. Ми повиннi опуститися нижче рiвня вишуканостi, благопристойностi, ближче до повсякденного життя. I коли ми досягнемо бiльш простоi драми, яку вирiшено найпримiтивнiшими елементами, – тiльки тодi ми зможемо таeмно, пiдступно вибудовувати поетичну драму”. Цi слова Грема Грiна здаються як нiколи доречними, коли йдеться про “Мiсто грiхiв”.

“Кiно маe створюватись за допомогою такоi собi низькоi пiдступностi. Нас повертають до кровi, до детективноi мелодрами. Ми повиннi опуститися нижче рiвня вишуканостi, благопристойностi, ближче до повсякденного життя. I коли ми досягнемо бiльш простоi драми, яку вирiшено найпримiтивнiшими елементами, – тiльки тодi ми зможемо таeмно, пiдступно вибудовувати поетичну драму”. Цi слова Грема Грiна здаються як нiколи доречними, коли йдеться про “Мiсто грiхiв”.

У фiльму два повноправних автори. Роберт Родрiгес знову довiв, що e одним з найбiльш “авторських” режисерiв, якi працюють зараз в американському жанровому кiно – це стосуeться i його звички поeднувати в своiй особi якомога бiльше кiнопрофесiй водночас, i оригiнального, авторського пiдходу до всього знiмального процесу, вiд вишуканоi стилiзацii до часто несподiваного (але завжди влучного) пiдбору акторiв. Що ж стосуeться Френка Мiллера, то для американського комiксу вiн означаe те саме, що для сучасного американського кiно Тарантiно i Родрiгес разом взятi. Тим, хто не знайомий з його творчiстю, доведеться повiрити менi на слово. Або не повiрити.

“Мiсто грiхiв” варто класифiкувати саме як поетичну драму, точнiше кримiнальну поетичну драму, – адже поетику тут можна знайти в усьому, вiд найпершого у фiльмi дiалогу, який починаe персонаж Джоша Хартнетта, до способу, яким знято волосся Джессiки Альби. Родрiгеса багато хто вважаe представником “школи Тарантiно”, проте eдине, що рiднить цю картину з “Кримiнальним чтивом”, – спосiб, яким з’eднано три iсторii. До речi, це eдиний “несвiжий” елемент фiльму, який може частково знизити ii оцiнку – лише тому, що подiбне вже було. Але у концепцii “Мiста грiхiв” немаe мiсця колишньому тарантiнiвському цинiчному блазнюванню. Тобто цинiзм i гумор все ж таки e, але на другому планi. Гумор проявляeться, скажiмо, у тому, як поданi найогиднiшi персонажi фiльму i хто iх граe (хоббiт-людожер i жовтий майбутнiй рятiвник людства, друг третього Термiнатора). Цинiзм (цiлком виправданий) – у ставленнi героiв до системи влади, загальноприйнятих понять добра i справедливостi. Однак нi гумор, нi цинiзм не заважають головним персонажам i iхнiм авторам говорити про речi цiлком серйознi. Сам Тарантiно у дилогii “Вбити Бiлла” вiв схожу гру: тримав гумор десь поблизу, в якостi запасного гравця, але водив свою героiню колами пекла майже без жартiв.

Центральнi героi усiх трьох iсторiй “Мiста грiхiв” – рiднi брати персонажiв “чорних романiв” i “чорних фiльмiв”, детективiв, колишнiх полiцейських та злочинцiв, якi не втратили уявлення про поряднiсть. Вони знають, що живуть у свiтi, де пануe зло, i з цим фактом iм доведеться прожити решту свого життя. Вони не мають жодних iлюзiй щодо влади, правоохоронних органiв, не знають жалю до ворогiв i розумiють, що у боротьбi за виживання треба бути жорстокiшим за своiх супротивникiв, бо самi пощади не дочекаються. I нiколи не намагаються подати своi вчинки як героiзм чи самопожертву зi знаком оклику – вони називають це просто: “те, що маe бути зроблено”. Але оскiльки ми маeмо справу з екранiзацieю комiксу, то тут можна трохи вiдволiктись вiд традицiйного для “чорних” романiв реалiзму. Тому заклик “захисти жiнку”, який e головним в трьох оповiданнях, набуваe у Мiллера та Родрiгеса розмаху билинного: пiд кулаками Марва розлiтаються десятки продажних копiв, куля не бере героя Клайва Овена, а шiстдесятирiчний ветеран полiцii звiльняeться з петлi на порозi смертi. E щось магiчне у тому, що усi три героi говорять про жiнок як про вищих створiнь. Чоловiк у свiтi Мiллера приречений на кулю чи побачення з електричним стiльцем; жiнка ж тут заслуговуe право на життя вже тому, що вона визначаe сенс життя для iншоi людини, – а без такого сенсу життя перетворюeться на iснування або, як у Марва, на пекло.