kinoblog.com

Анжелiна Джолi народилась 4 червня 1975 р. у Лос-Анджелесi, у сiм’i знаменитого актора i лауреата “Оскара” Джона Войта (“Опiвнiчний ковбой”, “Повернення додому”) та маловiдомоi актриси Мiшель Бертран, наполовину француженки. Насправдi ii звуть Анжелiна Джолi Войт, але акторка ще на початку кар’eри викристала друге iм’я в якостi псевдонiму. Коли дiвчинцi виповнився рiк, батьки розлучились. “Я нiколи не сердилась на батька, – запевняe Анжелiна. – Вiн завжди здавався менi чоловiком, якому не можна одружуватись”. Джолi та ii брат Джеймс Хейвен Войт жили з матiр’ю, однак батько брав активну участь у iхньому вихованнi. Кожен з батькiв намагався стати для дiтей головним авторитетом, i таким чином Анжелiна ще в дитинствi навчилась спритно iми манiпулювати.

У школi Анжелiна була аутсайдером, бо не могла знайти спiльноi мови нi з однокласниками, нi з вчителями. Ii записали в групу дiтей, що мають ходити до психотерапевта. Враження вiд цього спiлкування у Джолi залишились не найкращi: з того часу вона вважаe шарлатанами всiх, хто намагаeться дослiджувати чужу душу. В ii шкiльнiй характеристицi було написано: “Нестримана, схильна до соцiопатii”. У 12 рокiв вона попросила матiр вiдпустити ii до батька у Лос-Анджелес. Войт був радий бачити дочку, але не мiг придiляти iй багато часу через постiйнi зйомки. Джолi погано вчилась, проте охоче разом з дорослими вiдвiдувала заняття у театральному iнститутi Лi Страсберга. Вона також дуже швидко ознайомилась з усiма спокусами Голлiвуду, в тому числi з наркотиками i експериментами з холодною зброeю.

У кiно Анжелiна дебютувала у 1982 р. у картинi “У пошуках виходу”, спiвавтором сценарiю та спiвпродюсером якоi був ii батько. “Мене посадили в машину з Енн-Маргрет, яка повинна була ii розбити, – згадуe акторка. – Я дуже образилась, бо найцiкавiше знiмали без мене”. Справжнiм дорослим дебютом для Джолi став фантастичний бойовик “Кiборг-2” (1993), де вона зiграла красуню-кiборга. Наступна помiтна робота актриси – трилер “Хакери” (1995), на зйомках якого вона познайомилась зi своiм майбутнiм чоловiком, англiйським актором Джоннi Лi Мiллером (“На голцi”). “Нам дали три тижнi на те, щоб навчитись кататись на роликах i працювати з клавiатурою комп’ютера, – розповiдаe Анжелiна. – Це був рай – кататися разом з Джоннi i отримувати за це грошi!” Джолi та Мiллер одружились весною 1996 р., а розлучились через три роки. Анжелiна вважаe, що винна у цьому вона: “Зi мною тяжко жити. Я не куховарю, не люблю, коли до мене торкаються, не хочу нi перед ким виправдовуватись. Щоб бути поруч зi мною, чоловiк повинен вмiти мною командувати”.

У другiй половинi 90-х Джолi довела, що e однieю з найталановитiших актрис молодого поколiння. За роботи у телефiльмах Анжелiна отримала два “Золотi глобуси”: за роль другого плану (дружина паралiзованого губернатора Алабами у “Джорджi Воллесi”) та за головну жiночу роль (наркоманка-манекенниця Джиа Каранджи, що померла вiд СНIДу, у стрiчцi “Джиа”). Третiй “Глобус” i “Оскар” акторцi принесла роль Лiзи, пацieнтки психiатричноi лiкарнi, у “Дiвчинi, яку перервали” (1999) Джеймса Менголда. “Анжелiна багато разiв вражала мене до глибини душi, – розповiдаe режисер. – Вона кидалась у найскладнiшi емоцiйнi сцени, як в очерет. А коли я просив ii в наступному дублi зiграти так само нервово i жорстко, вона йшла далi. Анжелiна немовби черпала емоцii з якогось невiдомого звичайним людям джерела”.

Через кiлька мiсяцiв пiсля вручення “Оскарiв” Джолi вийшла замiж за актора i режисера Бiллi Боба Торнтона; цей шлюб тривав два роки.

Здобувши академiчну премiю, Джолi стала зiркою першоi величини. З того часу вона з’являeться виключно у високобюджетнiй голлiвудськiй продукцii. Жiнка-полiцейський з “Влади страху”, угонщиця з бойовика “Вкрасти за 60 секунд”, безстрашна шукачка пригод з двох серiй “Лари Крофт”, командир загону пiлотiв з “Небесного капiтана”, знавець психологii серiйних вбивць з трилера “Забираючи життя” i навiть рибка-спокусниця з “Пiдводноi братви” – це все вона, всюди чарiвна i енергiйна. Помiтно, що Анжелiна докладаe зусиль, намагаючись не затримуватись в одному амплуа чи жанрi, однак у голлiвудському розважальному кiно у неi не так багато можливостей продемонструвати справжнi акторськi здiбностi, а вони в неi, безперечно, e – про це свiдчать i ii раннi роботи, i невелика, але дуже виразна роль в “Александрi” Олiвера Стоуна. Втiм, сама актриса ставиться до цього з бiльшим оптимiзмом: “Моi акторськi здiбностi не змiнились. Просто тепер режисеру легше запросити мене у свiй фiльм. Я весь час у пошуку, i цей процес e безкiнечним”.

Вiльям Бредлi Пiтт народився 18 грудня 1963 р. у мiстi Шоунi (штат Оклахома) у зразковiй американськiй сiм’i, дуже поряднiй i релiгiйнiй. Його батько працював менеджером у компанii, що займалась перевезенням вантажiв, мати викладала у мiсцевiй школi. В дитинствi Пiтт спiвав у церковному хорi. Закiнчивши школу, майбутнiй актор вступив до унiверситету Мiссурi на факультет журналiстики i реклами. Однак диплом не отримав, бо, кинувши навчання за два тижнi до випуску, вирушив до Голлiвуду. Саме там вiн почав називати себе Бредом Пiттом.

“Про акторську кар’eру я мрiяв ще в коледжi, – згадуe Пiтт, – хоча й розумiв, що здiйснити це буде зовсiм не легко”. Бред не помилявся. Режисери не поспiшали давати ролi вродливому юнаку без жодноi акторськоi освiти, i йому доводилось братися за рiзноманiтнi роботи. Вiн працював офiцiантом, водieм i навiть пiдробляв у мiсцевому ресторанi: одягав костюм гiгантського курчати i запрошував перехожих вiдвiдати цей заклад. У вiльний час Пiтт ходив на акторськi курси. У 1987 р. вiн почав грати невеликi ролi на телебаченнi. Серед серiалiв, в яких йому вдалось знятися, – “Даллас”, “Iнший свiт”, “Днi слави”.

Бреда запам’ятали завдяки невеликiй ролi дрiбного злодiя у знаменитому фемiнiстському трилерi Рiдлi Скотта “Тельма i Луiза” (1991), на яку також претендував Джоннi Депп. У Пiтта було лише три епiзоди, але один з них (а саме еротична сцена з Джиною Дейвiс) принiс йому титул найсексуальнiшого партнера сучасного Голлiвуду. Фiльми “Крутий свiт” (1992), “I тече рiка” (1992) та “Калiфорнiя” (1993) не додали актору слави, але у 1994 р. йому вдалось прорватись на голлiвудський Олiмп: “Легенди осенi” Едварда Цвiка та “Iнтерв’ю з вампiром” Нiла Джордана перетворили Пiтта на секс-символ i зiрку першоi величини. Наступний рiк принiс Бреду новi перемоги: трилер “Сiм” Дейвiда Фiнчера, в якому вiн зiграв полiцейського детектива, став хiтом i здобув культовий статус, а за другорядну роль молодого шаленця у фантастичнiй картинi Террi Гiллiама “12 мавп” актор отримав “Золотий глобус” i був номiнований на “Оскар”. Вдалою було визнано i кримiнальну драму “Тi, що сплять” (1996) Баррi Левiнсона, в якiй партнерами актора стали Роберт Де Нiро, Дастiн Хоффман та Вiтторiо Гассман.

На зйомках “Семи” Пiтт познайомився з Гвiнет Пелтроу, яка грала його дружину. Iх роман був досить тривалим, i ЗМI навiть писали про майбутнe весiлля, однак через деякий час актори заявили про розрив стосункiв.

У 1996 р. Пiтт почав проявляти ознаки зоряноi хвороби. На зйомках стрiчки Алана Дж. Пакули “Власнiсть диявола” вiн сварився з Харрiсоном Фордом, вимагав розширити роль i написати для його персонажа романтичну лiнiю, якоi не було в сценарii. Потiм Бред влаштував справжню “антирекламну кампанiю”, переконуючи усiх, що це найгiрший фiльм за його участю. Не дивно, що картина провалилась у прокатi. А пiсля стрiчки “Сiм рокiв у Тибетi” (1997) Жан-Жака Анно китайська влада заборонила актору в’iзд на територiю цiei краiни, оскiльки на екранi вiн подiляв погляди революцiйних тибетцiв.

Пiсля провальноi мiстичноi мелодрами “Познайомтесь з Джо Блеком” (1998) Мартiна Бреста Пiтт знову знявся у Дейвiда Фiнчера, i цього разу iх спiльна робота була ще бiльш яскравою, суперечливою i провокацiйною. Всi, хто бачив “Бiйцiвський клуб” (1999), не зможуть не погодитись з тим, що таким Бред на екранi ще не з’являвся. Пiсля цього фiльму актор заявив, що ненавидить битися.

Подальшi ролi Пiтта (“Мексиканець”, “Шпигунська гра”, “11 друзiв Оушена”) на тлi його гри у Фiнчера здаються кроком назад. Але це в жодному разi не впливаe на його популярнiсть на “фабрицi мрiй”: актор, який знiмаeться у двох 100-мiльйонних хiтах за рiк (скажiмо, у 2004-му це були “Троя” Вольфганга Петерсена та “12 друзiв Оушена” Стiвена Содерберга), в Голлiвудi може отримати будь-яку роль у будь-якому фiльмi.

У 2000 р. Пiтт одружився з актрисою Дженнiфер Аннiстон. Весiлля пройшло зi справжнiм голлiвудським розмахом i обiйшлось подружжю в мiльйон доларiв (350 тисяч пiшло на iжу, 20 – на салют, 75 – на квiти i 100 – на охорону). Чотири роки шлюб здавався майже безхмарним i лише нещодавно наблизився до розлучення – як вважаe бiльшiсть журналiстiв, з вини Анжелiни Джолi, яка була партнеркою Бреда в його останньому фiльмi, комедiйному бойовику “Мiстер i мiсiс Смiт”.