Закінчивши школу у 1996 р., Барта вирушив до Нью-Йорка, де згодом закінчив університет. Свою кар’єру у кіно він почав у 1999 р. як асистент режисера відомої гангстерської комедії “Аналізуй це”. Як актор Джастін дебютував у короткометражній стрічці “Тег”. У 2003 р. він випробував себе у ролі сценариста, режисера і продюсера короткометражної комедії “Достоїнства і недоліки”, показаної на кінофестивалі у березні 2003 р. Барта також написав сценарій, спродюсував і зіграв у проекті телеканалу MTV під назвою “Шоу Дастіна і Джастіна”, який замислювався як сатиричний виклик розважальній програмі Тодда Філліпса.

В кіно першою помітною роботою актора була роль молодшого брата впливового федерального прокурора у комедії Мартіна Бреста “Джильї” (2003) з Беном Аффлеком та Дженніфер Лопес у головних ролях. У 2004-му Джастін знявся у ролі комп’ютерного генія Райлі Пула у пригодницькій стрічці “Скарб нації” з Ніколасом Кейджем, Даян Крюгер та Джоном Войтом. Наступного року актор виконав другорядну роль у драмі Барта Фрейндліха “Довірся чоловіку”, а потім зіграв у романтичній комедії “Кохання та інші неприємності” з Метью Макконахі та Сарою Джессікою Паркер. Він також перевтілився у Джеффа Кехілла в сіткомі “Вчителі”, прем’єра якого відбулась 28 березня 2006 р. на телеканалі NBC. Однак через низькі рейтинги цей серіал зняли з ефіру вже 15 травня, після виходу шести епізодів.

У 2007 р. Джастін знявся у продовженні “Скарбу нації”, яке отримало підзаголовок “Книга таємниць”. У листопаді того ж року його затвердили на роль в трагікомедії Кевіна Еша “Святі ролики”. У цьому фільмі персонаж актора втягує свого приятеля (Джессі Айзенберг) у торгівлю екстазі. Картина базується на реальних подіях 90-х, коли наркотики переправляли на територію США за допомогою хасидів. Зйомки стрічки почались весною 2008 р. у Нью-Йорку.

У романтичній комедії Барта Фрейндліха “Нянька за викликом” 25-річний герой Барта закохується у самотню матір (Кетрін Зета-Джонс), яка живе по сусідству. Основною перешкодою в їх стосунках стає те, що героїня значно старша за свого обранця.

Діана обрала кар’єру моделі, почала брати участь у конкурсах краси і у 1992 р. навіть вийшла у фінал престижного конкурсу «Look Of The Year» модельного агентства Elite. Невдовзі підписала контракт з агентством, переїхала до Парижу, брала участь у рекламних кампаніях Christian Dior, Chanel, Armani.

На одному з показів Діану побачив Люк Бессон, який запропонував їй подумати про кар’єру актриси. Він же порадив красуні взяти псевдонім - так Діана Хедкрюгер стала Діаною Крюгер. На телебаченні вона дебютувала у картині «Піаніст» (2002) з Крістофером Ламбертом та Деннісом Хоппером, а на великому екрані вперше з’явилась у фільмі свого чоловіка «Як скажеш» (2002). Найвідомішою з її французьких робіт стала стрічка «Мішель Вальян - жага швидкості» (2003).

Своїм запрошенням у Голлівуд акторка теж завдячує Бессону: знаменитий французький кінематографіст порадив звернути на неї увагу американському продюсеру, який шукав виконавицю однієї з головних ролей у картині «Віккер-парк» (2004) з Джошем Хартнеттом та Роуз Бірн. Тоді ж Крюгер потрапила до дуже довгого списку претенденток на роль Єлени у «Трої» Вольфганга Петерсена. «Я не думала, що мене візьмуть у «Трою», хоча на пробах я показала усе, на що здатна, - розповідає Діана. - Проте після цього мене викликали на проби ще разів п’ять чи шість. Я вже зовсім впала у відчай, коли раптом зі студії подзвонили і сказали: «Вас затвердили». Крюгер каже, що найскладнішим на зйомках «Трої» для неї були еротичні сцени, більшу частину яких вирізали під час монтажу. Актриса з’явилась на знімальному майданчику блокбастера Петерсена через тиждень після зйомок «Віккер-парку», а через два дні після закінчення роботи над «Троєю» вона вже знімалась у «Скарбі нації» (2004) Джона Тартелтауба з Ніколасом Кейджем.

У 2005 р. Крюгер зіграла головну роль у фільмі «Переписуючи Бетховена». Наступного року знялась у картині «Тигрові загони», для якої їй довелося вчити російську мову. У 2007-му Діана стала першою німкенею, яка вела церемонію Каннського фестивалю, і з’явилась на екранах разом з Джозефом Файнсом у стрічці «Прощавай, Бафана», заснованій на мемуарах Нельсона Мандели. Цього року актрису також можна буде побачити у картині Річарда Шепарда «Весна у Боснії» з Річардом Гіром та у пригодницькому фільмі «Скарб нації: книга таємниць».

1+1, неділя 27 травня, 20.20

1832 рік. Десятирічний хлопчик везе у кареті 96-річного Чарлза Керролла, останнього з людей, що підписали Декларацію незалежності. Керролл помирає, але перед смертю встигає розповісти хлопчику про скарб, накопичений протягом тисячоліть - з часів єгипетських пірамід, Римської імперії, хрестових походів, Великої інквізиції... У наші часи таємницю скарбу намагається розкрити історик і шукач пригод Бен Гейтс (Кейдж). За скарбом також полюють багатий англієць Ієн Хоув (Бін) та команда з ФБР, яку очолює агент Садаскі (Кейтел)...

Продюсер Джеррі Брукхаймер у 2003 р. він здивував усіх «Піратами Карибського моря», після чого згадав про пригодницькі картини про пошуки скарбів. Здавалося, що після трилогії Спілберга про Індіану Джонса тема є вичерпаною, однак Брукхаймер надав їй нового змісту, використавши у якості каталізатора сюжету національну історію Америки. Проект під назвою «Скарб нації» розроблявся протягом десятиріччя. У середині 90-х режисер і продюсер Джон Тартелтауб почав пропонувати центральну ідею представникам різних студій. Проблема була у тому, щоб написати такий сценарій, який виходив би за межі традиційного набору погонь та бійок. У різні періоди над ним працювали Джим Куф, Маріанна і Кормак Вібберлі, Ловелл Ганц і Бабалу Мендел, Тед Елліот, Террі Россіо та інші.

Проект зрушив з мертвої точки тільки після того, як ним зацікавився Брукхаймер. Саме він запросив на головну роль суперзірку Кейджа: актор підписав контракт 23 травня 2003 р. Другорядні ролі доручили талановитим характерним акторам - Кейтелу, Біну, Войту, Пламмеру. Головну жіночу роль виконала Діана Крюгер, яка перед тим зіграла Єлену у «Трої» і вважалась новою голлівудською сенсацією.

Зйомки почались у серпні 2003 р. Брукхаймер і Тартелтауб планували знімати у реальних місцях, де розгортається дія стрічки, - Національному архіві, Меморіалі Лінкольна, бібліотеці Конгресу, але пустили їх тільки в бібліотеку. Національний архів побудували у павільйоні. Погоню на площі Вашингтона знімали у Філадельфії. Продюсери мріяли показати у кадрі справжню Декларацію незалежності, однак їм довелось задовольнитись копією.