Нічого нового, звичайно ж, не вигадали, але це в програму і не входило. “Нова модель, старі запчастини” – таким було рекламне гасло картини. Дійсно, старі запчастини зібрали, хоч і не в тих кількостях, що у першій частині: якщо у хлопців, Дізеля та Вокера, ті ж самі великі ролі, що й раніше, то дівчата залишились здебільшого на узбіччі. Мішель Родрігес дали можливість пострибати на бензовозі лише перші п’ять хвилин стрічки, а Джордана Брюстер здебільшого виконує роль декорації, яка потрапляє в кадр тимчасово і без особливої необхідності – роль для галочки, у загальному сюжеті вона участі не бере. Через це четвертий “Форсаж” видається ще менш емоційним, ніж попередні. Лінія між Дізелем і кралею-помічницею головного лиходія виглядала багатообіцяюче, але ні до чого не привела (так само, як в останньому “Бонді” – в обох випадках герої з кам’яним обличчям страждають за загиблими коханими).

Трохи менше у фільмі стало і машин – ні, зрозумійте правильно, вони все ще одна з головних складових, але в попередніх частинах була ціла купа зовсім необов’язкових кадрів чи цілих сцен, де герої просто милувались чи вихвалялись машинами, лазили під капот чи засвоювали токійський дрифт. Тут цього значно менше, можливо, тому, що фільм відносно короткий, і в сюжеті знайшлося місце лише для того, щоб нагадати глядачам, хто такі головні герої, які у них стосунки і чому, і розіграти нову варіацію на стару тему, досить динамічну і видовищну, без відволікань на сторонні речі.

Успіх “Форсажу-4” довів, що глядач все ще хоче бачити за кермом Дізеля та Вокера (звичайно ж, більше Дізеля, ніж Вокера, але то вже деталі). Чи можна використану формулу покращити у продовженнях, які неодмінно з’являться? А чому б і ні? Непогано було б ввести нормального лиходія: у цьому кіносеріалі з ними завжди було погано, і в четвертому всі вони вийшли жалюгідними, просто хробаки, яких Дізель систематично давить харизматичними колесами. Пристойний новий любовний інтерес для Віна теж не завадить картинці. Одним словом, ця франчіза, здається, нарешті повернулась на рейки і котиться впевнено, не розбризкуючи інтелект, але й не викликаючи негативних емоцій.

З того моменту, коли злочинець Домінік Торетто (Дізель) перетнув мексиканський кордон, минуло вісім років. Трагічна смерть близької людини приводить його назад у Лос-Анджелес, де він та агент Браян О’Коннор (Вокер) змушені разом битися зі спільним ворогом…

Свого часу Дізель відмовився зніматись у продовженнях стрічки, яка зробила його зіркою, але після провалів кількох своїх останніх фільмів він вирішив повернутись до перевіреної формули і став одним з продюсерів картини. Дізель запевняє, що основна причина його повернення – думка прихильників стрічки: після епізодичної появи у третій частині він зрозумів, що глядачі все ще хочуть бачити його у цій ролі. Вокер не думав, що йому доведеться втретє грати Браяна О’Коннора, але не відмовився.

Сценарій написав Кріс Морган (“Потрійний форсаж”, “Особливо небезпечний”). Йому доручили створити сюжетну лінію, в якій були б задіяні чотири основні персонажі першої серії. “Я дуже люблю машини і гонки, всю цю культуру, - розповідає Морган, - однак родзинка фільму “Форсаж” – у стосунках двох хлопців. Коли мені сказали, що у новому фільмі героями будуть саме вони, я зрозумів, що моя мрія збулася”.

Коли Морган почав писати сценарій, було вирішено, що Dodge Charger 1970 р., який ефектно загинув наприкінці першого “Форсажу”, з’явиться у новому фільмі, оскільки ця машина є втіленням душі героя Дізеля. Для “Форсажу-4” підібрали 250 дуже потужних і тюнінгованих американських машин, а також кілька витончених “європейок” та “японок”.

Дія відбувається у 2013 р. Найманець Тороп (Дізель) отримує просте, на перший погляд, завдання від російської мафії: відвезти у Монреаль жінку. Допомагають герою двоє інших найманців. Жінка переживає напади шизофренії, причому її стан передається оточуючим.

Фільм заснований на французькому романі Моріса Дантека “Вавилонські немовлята”. Сценарій тримали у таємниці: Кассовіц кілька разів підкреслював, що роман Дантека дуже складно екранізувати. Щоразу, коли постановника питали про зміни в сюжеті, він відповідав загальними фразами. Кіноманам доводилось збирати інформацію потроху.

У 2005 р. Кассовіц дописав сценарій за мотивами “Вавилонських немовлят”, над яким почав працювати невдовзі після виходу книги, і почав шукати джерела фінансування. До того часу він вже випустив свою першу голлівудську постановку “Готика” і вважав, що добре вивчив американську студійну систему. Гроші виділити пообіцяли студії “ХХ сторіччя - Фокс” та “Студіо Канал”. Режисер хотів віддати головні ролі Венсану Касселю та Моніці Беллуччі, однак однією з вимог “фабрики мрій” була наявність у титрах американської зірки, тому Кассовіц запросив Віна Дізеля. Героїню-ізраїльтянку перетворили на китаянку, взявши на роль Мішель Йєо.

Зйомки планували провести в Канаді влітку 2006 р., проте у більшості сцен Кассовіц хотів бачити якомога більше снігу, тому зйомки перенесли на зиму, а замість Канади вирішили працювати у Празі (технічна база на студії “Баррандов” була не гіршою, ніж у Канаді, але коштувало все набагато дешевше). Чекаючи, коли випаде сніг, режисер почав працювати над павільйонними сценами. Знімальна група обновила павільйон, який обійшовся “Баррандов” у 4.7 млн. доларів і вважається зараз найбільшим у Європі. Спеціально для “Вавилону” на чеській студії побудували велетенські декорації Бруклінської площі та підводного човна. 120 будівельників працювали понад чотири місяці, використавши 1300 кубометрів деревини, а також 570 кубометрів асфальту і 400 кубометрів бетону, щоб підготувати для зйомок площу приблизно у 30 тисяч квадратних метрів. Природа ж зіграла з постановником злий жарт: опинившись у безвихідному становищі, він зняв натуру без снігу, якого так і не дочекався.

У травні знімальна група перебралась у Швецію на гірськолижний курорт Ріксгрантен, де знімали погоні на сноубордах та сноумобілях. Власник золотої медалі з екстремальних видів спорту Пол Такер, який три тижні працював на знімальному майданчику, розповідав в інтерв’ю, що каскадерам довелось виконувати фантастичні трюки – стрибати зі скель, перевертатись у повітрі, і все це на тлі вибухів.

У серпні Кассовіц оголосив конкурс на “найкращу рекламу та найкращі новини майбутнього”, запропонувавши усім бажаючим надсилати йому ідеї чи короткі відеозамальовки, найкращі з яких він використає у стрічці і буде показувати на екранах телевізорів на задньому плані деяких сцен. Крім “реклами майбутнього” у картині є й “реклама теперішнього”: згідно з контрактом з автомобільною компанією Suzuki Motor Corporation “Вавилон нашої ери” став бенефісом різних марок Suzuki, зокрема Splash, Landbreeze та Grand Vitara.

ICTV, неділя 1 червня, 19.25

Син відомого бруклінського гангстера Метт Демарет (Пеппер) переконує свого батька (Хоппер) доручити йому та його друзям (Дізель, Грін, Даволі) важливу справу. Мафіозі наказує їм перевезти сумку з великою сумою грошей, однак хлопці гублять її у невеликому містечку в штаті Монтана і змушені мати справу з місцевим шерифом...

Дебютанти у режисурі Коппелман та Левін (сценаристи «Шулерів» Джона Дала) знімали цю стрічку восени 1999 р. у Торонто, Альберті і Онтаріо (Канада). Жоден з чотирьох головних виконавців тоді ще не був зіркою. Картина мала вийти на екрани 12 січня 2001 р., проте згодом її прем’єру переносили на квітень та серпень 2001-го; врешті-решт продюсери зупинились на 11 жовтня 2002 р. За цей час Дізель встиг стати зіркою першої величини, знявшись у блокбастерах Роба Коена «Форсаж» та «Три ікси», тому й «Викидайлів» рекламували як ще один «фільм Дізеля». Супермен нового покоління, як завжди, є непереможним у сутичках і влучно стріляє, але його роль не можна назвати головною, і саме це розчарувало більшість американських глядачів (касові збори стрічки у прокаті США склали лише 6 млн. доларів). Що ж стосується картини в цілому, то вона не дуже вдало намагається продовжувати традиції «Скажених псів». Поява на екрані досвідчених Хоппера та Малковича час від часу оживляє дію, однак навіть їх спільних зусиль не вистачає для того, щоб підтримувати інтерес до сюжету.

1+1, понеділок 28 квітня, 21.00

Лейтенант елітного підрозділу «Морські котики» Шон Вулф (Дізель) отримує нове завдання – наглянути за дітьми вбитого вченого і дізнатись, де їх батько сховав секретну розробку під назвою “Привид”, яка стане проривом у розвитку оборонної техніки...

Арнольду Шварценеггеру знадобилось більше десяти років, щоб підготуватись до дебюту у жанрі сімейної комедії. Дізель зробив це набагато швидше – через п’ять років після своєї першої гучної роботи. Касових рекордів він в результаті не побив, але свої 100 млн. доларів стрічка заробила. Хоча її сценарій й зліплено за готовими лекалами (він дуже нагадує і «Полісмена з дитсадка», і інші картини на ту ж тему), поєднання комедії та дії видається досить збалансованим. Дізель доводить, що не позбавлений почуття гумору, і єдина оригінальна знахідка авторів фільму – качка в якості домашнього пса – робить кілька моментів дійсно смішними.

1+1, неділя 5 серпня, 20.00

Для того, щоб заслати свого агента у терористичну організацію «Анархія 99», спецслужби беруть на роботу спортсмена-екстремала Ксандера Кейджа (Дізель)...

Кілька років поспіль любителі бойовиків скаржилися на те, що справжніх героїв «екшн» на «фабриці мрій» залишається все менше й менше. Майже усі шибайголови старшого покоління змінили амплуа або втратили популярність; віртуально-матричний Кіану Рівз також не влаштував частину публіки, що звикла до персонажів, які вміють зацідити в пику, стоячи обома ногами на землі. Нарешті, у 2002 р. Голлівуд вивів на екран нових кіногероїв. Друзі-зірки Бен Аффлек і Метт Деймон перетворились на хоробрих співробітників спецслужб. Двейна «Скелю» Джонсона рекламували як наступника Шварценеггера. А очолив квартет молодих суперменів (за результатами прокату) непереможний агент ХХХ - Він Дізель, якого критики назвали Сталлоне нового століття.

Дізель став зіркою завдяки «Форсажу» Роба Коена. Спочатку його роль не була провідною, однак на тестових переглядах актор настільки сподобався глядачам, що стрічку перемонтували, збільшивши його екранний час. «Форсаж» мав великий успіх у США, і за зйомки в наступній картині Коена «Три ікси» Він запросив 10 млн. доларів. Керівництво компанії Revolution здивувалося, але погодилося, бо режисер заявив, що бачить у головній ролі тільки Дізеля. «Мені зовсім не подобається платити жовторотій зірці 10 мільйонів, - сказав голова студії Джо Рот, - проте у цьому бізнесі усе побудовано на ризику та інтуїції».

Зйомки фільму проходили у Лос-Анджелесі та у Празі, тривали 10 тижнів і закінчилися 7 січня 2002 р. Під час постановки одного з трюків стався нещасний випадок: у сцені, де герой мчить за моторним човном і дивом уникає зіткнення з мостом, каскадер Гаррі О’Коннор, виконуючи другий дубль, припустився помилки, врізався на повній швидкості у міст і загинув. Бюджет «Трьох іксів» перевищив 80 мільйонів.

Задовго до прем’єри ЗМІ називали стрічку головною подією літнього сезону. Рекламний ролик картини, який демонстрував стрибок героя з автомобіля, що падає у безодню, глядачі визнали найбільш видовищним роликом року. За перший тиждень демонстрації фільм приніс 44 млн. доларів, а загалом його збори у США склали 140 мільйонів. У жовтні бойовик Коена вийшов на екрани інших країн світу, зібравши за один тиждень понад 56 млн. доларів (зокрема 5 мільйонів у Великобританії та 4 - у Німеччині).

Аналізуючи причини світового успіху «Трьох іксів», усі критики згадували славетну «бондіану». «Настав час почути голос мого покоління, - казав Дізель. - Звичайно, Джеймс Бонд свого часу був крутим хлопцем. Він є батьком усіх сучасних кіношпигунів. Але «бондіана» - це останні сплески менталітету Кларка Гейбла. Агент 007 - людина у фраку, а сучасна молодь їх не носить. Тому мій герой зовсім не схожий на Бонда». Спортсмен- екстремал Ксандер Кейдж на прізвисько Ікс, який не може жити без ризику та гострих відчуттів, дійсно нічим не нагадує агента 007. Однак автори стрічки не відмовляються від досвіду класичної «бондіани», навпаки, вони в усьому дотримуються її законів, щоб якомога яскравіше обіграти відмінність між характерами та звичками рятівників світу різних поколінь.

Після «Трьох іксів» Дізель увійшов до «вищої ліги» Голлівуду. За другу частину «Форсажу» він вимагав 20 млн. доларів; коли студія вирішила поставити на місце нахабу і замовила два варіанти сценарію - з персонажем Дізеля і без нього, - 34-річний актор взагалі відмовився брати участь у проекті. Робота над «Трьома іксами-2» почалася ще до прем’єри першої картини - у травні 2002 р. Коен довго думав, який з двох запропонованих сценаріїв використати для майбутнього фільму. «У першому дія відбувається в Азії і йдеться про малайських піратів, - розповідав постановник. - У другому Ксандер вирушає до Вашингтона. Я вже уявляю собі, як він проїдеться по куполу Капітолію і розтормошить Джорджа Буша та усіх його радників». Однак продовження «Трьох іксів» вийшло вже без Дізеля і виявилось значно менш успішним.