Справжня слава прийшла до Рібізі набагато пізніше. Уперше на “фабриці мрій” на нього звернули увагу після того, як Джованні блискуче зіграв невелику роль в одному з епізодів “Секретних матеріалів”. А загальне визнання актору принесла участь у знаменитому комедійному телесеріалі “Друзі” (1994-2004), де він перевтілився у Френка Буффея-молодшого, кумедного, але дивакуватого хлопця. Серед фільмів, у яких знімався Рібізі, неможливо не згадати такі стрічки, як “Порятунок рядового Раяна” (1998), “Інша сестра” (1999), “Гнів” (1999), “Дар” (1999), “Викрасти за 60 секунд” (2000), “Труднощі перекладу” (2003), “Дух живого лісу” (2008). Кар’єра Джованні склалася більш ніж вдало. Після ролі у “Порятунку”, де актор зіграв медпрацівника Вейда, критики назвали його провідним актором 90-х, а у 2007 р. його номінували на премію “Еммі” за роль у чотирисерійній картині “Мене звуть Ерл”.

Особисте життя Рібізі складається не дуже добре. Кілька років він був одружений з актрисою Мераєю О’Браєн. У 1997 р. у них народилась дочка Люсія, яку назвали на честь героїні опери італійського композитора Доніцетті “Люсія ді Ламмермур”. Незважаючи на це, сімейне життя зоряної пари не склалося: у 2001 р. актори розлучилися. Джованні – активний саєнтолог, який брав участь у відкритті неоднозначного саєнтологічного музею “Psychiatry: An Industry of Death” у грудні 2005 р. Його сестра Маріса також належить до церкви саєнтології, як і її чоловік, рокер Бек.

У 2009 р. Джованні Рібізі виконав помітні ролі у відразу двох високобюджетних постановках із зоряним акторським складом – гангстерському фільмі “Джонні Д.” Майкла Манна та фантастичному “Аватарі” Джеймса Кемерона. В останній стрічці актор зіграв Сельфріджа – жадібного представника корпорацій, зацікавлених у захопленні природних запасів далекої планети Пандора.

Головними хобі Джонса в дитинстві були футбол і, як не дивно, ентомологія. Переміг, ясна річ, м’яч, і невдовзі Вінні разом з приятелями присвячував грі увесь свій час, виступаючи за збірну школи (там він був наймолодшим гравцем). У 1986 р. він розпочав кар’єру професійного футболіста, виступаючи за клуб “Вімблдон”. Далі грав за “Лідс Юнайтед”, “Шеффілд Юнайтед” та “Челсі”, доки у 1994-му не повернувся в рідну команду. У 1998 р. Вінні недовго виступав за клуб “Квінс Парк Ренджерс”, а наступного року заявив про своє рішення залишити великий спорт. До того часу він встиг стати справжньою зіркою, був частим гостем на радіо й телебаченні, вів щотижневу колонку в газеті. За свою футбольну кар’єру Джонс провів 384 офіційних матчі.

В кіно колишній спортсмен дебютував у 1999 р. в ролі крутого лондонського гангстера Великого Кріса у культовій кримінальній комедії “Карти, гроші, два стволи”. Гай Річі дав йому роль майже без проб. На американській прем’єрі Джонс познайомився з кількома впливовими голлівудцями (Дастін Хоффман навіть назвав його “новим Брюсом Віллісом”) і невдовзі отримав запрошення знятись у бойовику “Викрасти за 60 секунд” (2000) з Ніколасом Кейджем та Анжеліною Джолі. Роль була у стилі Великого Кріса – мовчазний чолов’яга на прізвисько Сфінкс.

Схожий образ Вінні створив у наступній спільній роботі з Гаєм Річі – “Великий куш” (після успіху цього фільму він нарешті купив собі розкішний “феррарі”). В “Паролі “Риба-меч” (2001) він знявся з Джоном Траволтою та Х’ю Джекменом, а в комедії “Кістколом” виконав свою першу головну роль – не дивно, що його героєм був саме футболіст. Джонс вважає, що кіно може все, крім одного – показати футбольний матч так, щоб він виглядав природно. Однак, на його думку, у “Кістколомі” це майже вдалося, бо знімальна група дотримувалась трьох правил: не пускати в кадр тих, хто грати у футбол не вміє, знімати лише тих, хто знаходиться в найкращій формі, і не випускати з кадру м’яч, як під час звичайної футбольної трансляції.

Незабаром Вінні Джонс з’явиться на екранах в одній з ролей у третій частині відомого комедійного бойовика “Година пік” з Джекі Чаном та Крісом Такером.