Четверта стрічка з серії, яку комікс-компанія “Марвел” розробляє сама, не ризикуючи доручати цю шляхетну справу “голлівудським невігласам”, вийшла, мабуть, для незнайомого з першоджерелом глядача найменш зрозумілою. Все ж таки обидві [“Залізні Людини”->iron-man] і навіть [“Неймовірний Халк”->incredible-hulk] будувались за канонами наукової фантастики, не дуже відірваної від життя. А тут – дуже різкий перехід до зовсім іншої міфології, зі скандинавськими богами й демонами, які живуть і воюють між собою десь у паралельних світах. І це при тому, що на екрані весь час згадують то Тоні Старка, то відому “марвелівську” таємну організацію S.H.I.E.L.D. (Щ.И.Т.).
