Царство небесне

<Царство небесне> (Kingdom of Heaven / Царство небесное). Iсторичний епос / бойовик. США, 2005. Режисер Рiдлi Скотт. У ролях: [Орландо Блум->], [Лаям Нiсон->], [Eва Грiн->], [Джеремi Айронс->], [Едвард Нортон->], [Брендан Глiсон->], [Мартон Ксокас->], [Гассан Массуд->], [Майкл Шин->].

12 столiття вiд Рiздва Христового. Юний французький коваль Балiан приeднуeться до загону хрестоносцiв, яким керуe його батько. В однiй з битв досвiдчений воiн отримуe тяжке поранення i перед смертю встигаe присвоiти сину сан лицаря. Хоробрiсть Балiана швидко завойовуe повагу iнших лицарiв. Вродливим та чесним юнаком починаe цiкавитись сестра короля Сiбiлла, проте у нього з’являeться i могутнiй ворог – Гай де Лузiнян, чоловiк Сiбiлли та лiдер ордена тамплieрiвських лицарiв. Заслiплений заздрiстю Гай разом зi своiми безжалiсними помiчниками нападаe на мусульманський караван i таким чином провокуe вiйну з у десять разiв бiльшою армieю султана Саладiна.

На початку 90-х цей проект мав назву <Хрестоносцi>; кандидатом на головну роль тодi був Арнольд Шварценеггер, а режисером – Пол Верховен. Однак студiя <Каролко>, якiй належали права на майбутнiй фiльм, збанкрутувала, i проект поклали на полицю. Наступним, хто зацiкавився ним, був англieць Рiдлi Скотт, який мрiя зняти картину про лицарiв ще у 80-х. Його задум залишався в зародковому станi, доки Скотт не познайомився з Вiльямом Монаханом – письменником, журналiстом i великим любителем iсторii. У 2001 р. вiн продав Голлiвуду сценарiй <Трiполi> (про битви у Пiвнiчнiй Африцi на початку XIX столiття), яким певний час займався Скотт, перш нiж виникли неподоланнi органiзацiйнi проблеми. Саме тодi режисер запропонував Монахану написати сценарiй про хрестоносцiв, i той, помiркувавши, зупинився на облозi Eрусалима у 1187 р., що передувала третьому хрестовому походу. Його заiнтригувала особа eрусалимського короля Балдуiна, який помер у 25 рокiв вiд прокази. З деяких iсторичних джерел можна зробити висновок, що цей правитель мрiяв про свiт, де зможуть мирно спiвiснувати рiзнi релiгii. Релiгiйна тема викликала певнi побоювання у голлiвудських продюсерiв, однак Скотт пiсля того, як випустив три хiти поспiль (<Гладiатор>, <Ганнiбал>, <Чорний яструб>), мiг дозволити собi знiмати будь-що.

Монахан i Скотт працювали над сценарieм два роки. Режисер запропонував знiмати стрiчку в Марокко, де ранiше працював над <Гладiатором> та <Чорним яструбом>. Студiйнi чиновники були задоволенi: Скотт скористався своiми добрими стосунками з мiсцевою владою, яка погодилась надати для масовки своi вiйська, в тому числi добре тренованих вершникiв. Зброю та костюми з метою економii вирiшили робити в Китаi.

ЗМI вважали, що зiркою майбутньоi стрiчки стане Расселл Кроу, однак постановник з самого початку планував залучити маловiдомих виконавцiв. Вiн хотiв взяти на головну роль австралiйця Джоела Еджертона, який зiграв невелику роль у <Зоряних вiйнах>, проте студiя поставила умову: у центрi такого масштабного фiльму обов’язково маe бути зiрка. Подейкували, що режисер запросить Пола Беттанi або Горана Вiшнiча, однак Скотт зупинився на Орландо Блумi, який знiмався у нього в <Чорному яструбi>. Про це рiшення повiдомила у травнi 2003 р. У груднi до акторського ансамблю приeднався Лаям Нiсон. Головна жiноча роль дiсталась француженцi Eвi Грiн, вiдомiй за <Мрiйниками> Бертолуччi. Другоряднi ролi виконали ветерани англiйського кiно, а в султана Саладiна перевтiлився <арабський Де Нiро>, вiдомий сирiйський актор Гассан Массуд.

Зйомки почались 12 сiчня 2004 р., а закiнчились наприкiнцi червня того ж року. Пiвтора мiсяцi знiмальна група працювала в Iспанii (в Сеговii, Гренадi, Севiльi та Кордовi), решту часу – в Марокко. Стародавнiй Eрусалим вiдтворили у марокканському мiстi Уарзазатi. Пiд час зйомок в Марокко усi побоювались терактiв, i король Мухаммед особисто наполiг, щоб члени знiмальноi групи не нехтували засобами безпеки i дозволили приставити до себе охоронцiв. В той час у кiлькох мiсцях в Марокко дiйсно були вибухи, але на зйомках найжахливiшим терактом був вибух кавоварки. Бюджет фiльму перевищив 110 млн. доларiв.

У серпнi 2004 р. представники журналу <Нью-Йорк Таймс> провели цiкавий експеримент, давши копiю сценарiю на експертизу мусульманському теологу та iудейському рабину. Професор Халед Абу ель-Фадi заявив, що картина навчить людей ненавидiти мусульман. Ребе Джордж Деннiс, навпаки, назвав сценарiй дуже точним з iсторичноi точки зору i сказав, що мусульмани навряд чи будуть мати до нього якiсь претензii, оскiльки текст не мiстить нiчого образливого для них. Режисер вважаe, що у вiдтворенiй ним вiйнi винуватцями були християни. <Все, що потрiбно зробити, це просто сказати правду, - пояснюe Скотт. - Лицарем без злого намiру був Саладiн, а фундаменталiстами виступили християни - саме вони створили проблеми>.