Перед авторами других <Трьох iксiв> студiя <Революшн> ставила чiтку мету: довести Вiну Дiзелю i йому подiбним, що у блокбастерi такого рангу можна обiйтись i без них, заощадивши таким чином мiльйонiв двадцять. Що можна поставити на конвейeр серiю, де кожного разу буде iнший головний герой: про це нам каже не тiльки прес-релiз, а й сам невмирущий агент Гiббонс, обiцяючи у фiналi, що наступного разу на нас чекаe новий i ще бiльш незвичний агент XXX. Втiм, люди з <Революшн> були достатньо далекоглядними, щоб не вбивати героя Дiзеля в кадрi: смерть Ксандера Кейджа нам не показують, про неi тiльки повiдомляють. Тому, коли Дiзель все ж таки вирiшить повернутись у цю франчiзу, дверi для нього не будуть остаточно зачиненi.
Не менш чiтка мета у нового агента <Три iкси>, Айса Кьюба, але диктуe ii не <Революшн>, а виключно кар’eрнi мiркування. Вiн весь фiльм намагаeться довести, що вiн: а) не гiрший за Дiзеля i б) крутiший за Дiзеля. Виглядаe це надто демонстративно i, як наслiдок, штучно. Без цiei чiткоi програми дiй персонаж був би трохи цiкавiшим, хоча оригiнальнiстю тут не пахне у будь-якому випадку: колишнiй кримiнальник зi зв’язками у вiдповiдних колах, який став десантником i потрапив до тюрми за те, що начистив пику генералу, який вiддав не той наказ. Хто ж, як не вiн, може врятувати президента США вiд змови, яку органiзував той самий генерал, а нинi мiнiстр оборони (а чого ви чекали, пане президент, якщо у вас мiнiстр оборони – Зелений Гоблiн?).
Семюель Л. Джексон та Вiллем Дефоу – досвiдченi профi, якi, не напружуючись зайвий раз, видобувають зi своiх персонажiв по максимуму: перший – як суворий, але справедливий начальник й однодумець, другий – як харизматичний, безжалiсний лиходiй. Агент Гiббонс граe в сюжетi бiльш активну роль, нiж в перших <Трьох iксах>, де його партiя фактично зводилась до обов’язкiв М з <бондiани>. На його <смерть> у серединi стрiчки навряд чи хтось купиться, але це незначний недолiк. Дефоу у своiй сто першiй негативнiй ролi виглядаe не гiрше i не краще, нiж у ста попереднiх, i особливо зловiсним видаeться пiд час <вiзиту> до Гiббонса.
<Три iкси-2> суттeво поступаються першiй частинi, яку рекламували мало не як альтернативу <бондiанi>. По-перше, друга картина позбавлена фактору екзотики, який використали автори першоi (хоча, можливо, хтось сприйме як екзотику урбанiстичнi пейзажi Гарлему). По-друге, оригiнальнi <Три iкси> добре обiгрували штампи <бондiани>, щоб показати, як у подiбних обставинах дie герой зовсiм iншого типу. У продовженнi цього немаe, хоча схожий ефект досягаeться у сценi, де Кьюб цитуe свого попередника (<Чого не зробиш заради своei краiни!>). Взагалi <Три iкси-2>, якщо забути про Джексона та Дефоу i вiдкинути трюки й спецефекти, на якi витратили лев’ячу частину бюджету, сприймаються як черговий бойовик класу <Б>, один з тих, в яких граe Дольф Лундгрен, або ще один <Загiн <Дельта>. Сцена, в якiй чорнi брати штурмують Бiлий Дiм на танку, сприймаeться на ура, але для справжнього блокбастера цього замало.