Труднощi перекладу

Труднощi перекладу (Lost in Translation / Трудности перевода). США-Японiя, 2003. Режисер Софiя Коппола. У ролях: Бiлл Мюррей, Скарлетт Йохансон, Анна Ферiс, Джованнi Рiбiзi.

ENTER-фiльм, п’ятниця 12 серпня, 20.30

У нiчному Токiо зустрiчаються двоe самотнiх людей, що страждають вiд безсоння: лiтнiй актор Боб Гаррiс (Мюррей), якого в Японiю привели зйомки рекламного ролика, i Шарлотта (Йохансон), молода дружина фотографа. Обоe немовби випали з реального свiту i швидко стали необхiднi один одному, хоча цей роман e лише платонiчним… Другу режисерську роботу дочки славетного постановника “Хрещеного батька” важко назвати видатним явищем у кiномистецтвi, проте для сучасного Голлiвуду тонка психологiчна трагiкомедiя з чудовими акторськими роботами – це майже досягнення. Софiя Коппола не додала нiчого нового до того, що пiвстолiття тому казав у своiх кiнотворах Мiкеланджело Антонiонi, але непогано засвоiла деякi уроки “поета некомунiкабельностi”. Урбанiстичнi замальовки життя нiчного Токiо, де героi вiдчувають себе чужими пiд час спiлкування як з японцями, так i зi своiми спiввiтчизниками, поeднуються у “Труднощах перекладу” з досить в’iдливою сатирою на шоу-бiзнес (чого лише вартi реплiки старлетки Келлi у виконаннi Ферiс). Однак найкращим у фiльмi e гра головних виконавцiв. Для Мюррея це своeрiдний пiдсумок i, можливо, початок нового етапу кар’eри, для Йохансон – перша по-справжньому складна роль, завдяки якiй акторка потрапила до кола багатообiцяючих молодих талантiв “фабрики мрiй”.

Труднощi перекладу (Lost in Translation / Трудности перевода). США-Японiя, 2003. Режисер Софiя Коппола. У ролях: Бiлл Мюррей, Скарлетт Йохансон, Анна Ферiс, Джованнi Рiбiзi.

ENTER-фiльм, п’ятниця 12 серпня, 20.30

У нiчному Токiо зустрiчаються двоe самотнiх людей, що страждають вiд безсоння: лiтнiй актор Боб Гаррiс (Мюррей), якого в Японiю привели зйомки рекламного ролика, i Шарлотта (Йохансон), молода дружина фотографа. Обоe немовби випали з реального свiту i швидко стали необхiднi один одному, хоча цей роман e лише платонiчним… Другу режисерську роботу дочки славетного постановника “Хрещеного батька” важко назвати видатним явищем у кiномистецтвi, проте для сучасного Голлiвуду тонка психологiчна трагiкомедiя з чудовими акторськими роботами – це майже досягнення. Софiя Коппола (“Оскар” за сценарiй) не додала нiчого нового до того, що пiвстолiття тому казав у своiх кiнотворах Мiкеланджело Антонiонi, але непогано засвоiла деякi уроки “поета некомунiкабельностi”. Урбанiстичнi замальовки життя нiчного Токiо, де героi вiдчувають себе чужими пiд час спiлкування як з японцями, так i зi своiми спiввiтчизниками, поeднуються у “Труднощах перекладу” з досить в’iдливою сатирою на шоу-бiзнес (чого лише вартi реплiки старлетки Келлi у виконаннi Ферiс). Однак найкращим у фiльмi e гра головних виконавцiв. Для Мюррея це своeрiдний пiдсумок i, можливо, початок нового етапу кар’eри, для Йохансон – перша по-справжньому складна роль, завдяки якiй акторка потрапила до кола багатообiцяючих молодих талантiв “фабрики мрiй”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *