У Голлiвудi Джоннi Депп (Johnny Depp / Джонни Депп) маe репутацiю бунтiвника, який граe виключно екстравагантнi ролi i байдуже ставиться до касових зборiв своiх фiльмiв. Режисер Джон Бедем, який знiмав актора у трилерi “Лiченi секунди”, розповiдаe: “Поки ми працювали, на знiмальний майданчик весь час приiздили вiдомi продюсери, котрi пропонували Джоннi головнi ролi у блокбастерах. Студii хочуть зробити з нього нового супермена, але Деппа це не цiкавить. Вiн крокуe пiд власний барабан”.
Джоннi Депп народився 9 червня 1963 р. у невеликому мiстечку Овенсборо у родинi iнженера та офiцiантки. Коли йому виповнилося сiм рокiв, сiм’я переiхала у Флориду, де батько знайшов постiйну роботу у будiвельнiй фiрмi. Джоннi болiсно переживав цей переiзд, а також смерть дiдуся, разом з яким провiв дитинство. Вчитися хлопець не любив, у 12 рокiв почав пити й палити, у 15 спробував наркотики, а пiсля розлучення батькiв кинув школу i втiк з дому.
Джоннi захопився музикою i почав грати на гiтарi в аматорськiй рок-групi The Kids. Невдовзi вiн одружився з Лорi Еллiсон, сестрою одного з членiв групи (шлюб проiснував лише два роки). Справи у молодих музикантiв йшли не дуже добре, тому Депп змушений був шукати iнший спосiб заробити. Нiколас Кейдж, приятель дружини Джоннi, познайомив його зi своiм агентом, i у 1984 р. 20-рiчний Депп дебютував у кiно роллю черговоi жертви монстра Фреддi Крюгера у “Жаху на вулицi В’язiв” Веса Крейвена. Першi гонорари Джоннi витратив на уроки акторськоi майстерностi, пiсля чого всерйоз вирiшив робити кар’eру у Голлiвудi.
У 1987 р. Деппу запропонували роль детектива, що працюe пiд прикриттям у школах, у телесерiалi “Джамп-стрiт, 21”. Актор вiдмовився, однак гiдноi замiни продюсери не знайшли i врештi-решт умовили Джоннi. Серiал став хiтом, Депп отримував по 10 тисяч любовних листiв на мiсяць, проте ця робота йому швидко остогидла: “Я думав, що легко зможу пiти з телебачення – влаштую скандал, i мене виженуть. Нiчого подiбного. Вони протримали мене усi три роки, як було зазначено у контрактi. Вiд iмiджу, який менi нав’язали i який продавали молодi, мене нудило”.
Намагаючись зруйнувати свiй телевiзiйний iмiдж, актор почав грати персонажiв, яких аж нiяк не можна назвати нормальними. Спочатку вiн висмiяв захоплення публiки телекумирами у “Плаксii” (1990) Джона Вотерса, де, жахливо викривляючись, пародiював Джеймса Дiна. У “Едвардi – Руки-ножицi” Тiма Бертона виконав роль юнака з ножицями замiсть рук, вiд якоi вiдмовились Том Круз, Вiльям Херт, Том Хенкс та Роберт Даунi-молодший. Деппу довелося щодня витрачати двi години на грим i знiматися у шкiряному костюмi в сорокаградусну спеку, але вiн досi називаe Едварда улюбленим героeм: “Навiть зараз я за ним сумую. Жодна роль не була менi настiльки близькою”.
Галерею дивацьких персонажiв актора поповнили мрiйник Аксель Блекмар, котрий хоче потрапити на Аляску (“Арiзонська мрiя” Емiра Кустурiци), ексцентричний Сем, який наслiдуe зiрок нiмого кiно (“Беннi та Джун” Джеремая Чечика), “найгiрший режисер усiх часiв” Едвард Д. Вуд-молодший (“Ед Вуд” Тiма Бертона), смертельно поранений Вiльям Блейк, який прямуe до рiчки Забуття (“Мрець” Джима Джармуша). Депп не намагався догодити публiцi, однак талант та незалежнiсть зробили його кумиром певноi частини глядачiв. За ролi в “Едi Вудi”, “Беннi та Джун” i [“Едвардi – Руки-ножицi”->edward-scissorhands] Джоннi номiнували на “Золотий глобус”; остання картина принесла йому також титул “Зiрка завтрашнього дня”.
У романтичнiй стрiчцi “Дон Жуан де Марко” (1995) Джеремi Левена актор став партнером Марлона Брандо. Перед першою зустрiччю з генiальним лицедieм Деппа охопив жах: “Як можна сказати легендi: “Привiт!”?”. “Хрещений батько” першим знищив бар’eри, допомагав молодому колезi вказiвками та порадами. Через деякий час Джоннi вже називав Брандо одним з найголовнiших вчителiв у своeму життi, а Марлон вважав Деппа найбiльш талановитим та чуттeвим актором нового поколiння.
У кримiнальнiй драмi [“Доннi Браско”->Доннi Браско] (1997) Майка Н’юелла Джоннi Депп створив образ реальноi людини – агента ФБР Джозефа Пiстоуна, який пiд iменем Доннi Браско увiйшов у довiру до банди злочинцiв. Завдяки комерцiйному успiху “Браско” (41 млн. доларiв у прокатi США) ставлення до актора з боку голлiвудських босiв рiзко змiнилося: “Скiльки рокiв вони повторювали одне й те саме: “Депп – це невдаха, який не вмie робити добрi фiльми “екшн”!..” А пiсля виходу картини на екрани менi почали дзвонити продюсери, з якими ми не спiлкувалися вже п’ять рокiв”.
Того ж року Депп дебютував у режисурi драмою “Смiливець”. “Як не дивно, усе почалося зi сценарiю, який менi не сподобався, – згадуe Джоннi. – Спочатку я подумав, що впораюся з ним краще, нiж автор. Потiм сам не помiтив, як почав писати. Менi здавалося, що я зможу сказати цieю стрiчкою дуже багато. Я марив нею навiть уночi”. На зйомках “Смiливця” Депп знову зустрiвся з Брандо, який знявся у невеликому епiзодi.
З-помiж наступних робiт актора вирiзняються блискучий образ журналiста-наркомана у “галюциногенному” фiльмi Террi Гiллiама [“Страх i ненависть у Лас-Вегасi”->Страх i ненависть у Лас-Вегасi] (1998) та роль констебля Iхабода Крейна у “Сплячiй лощинi” (1999) Тiма Бертона, за яку виконавця вiдзначили премieю “Блокбастер”, а також робота у “Дев’ятих вратах” (1999) Романа Поланського.
У 2000 р. Депп зiграв наркобарона Джорджа Джанга у [“Кокаiнi”->Кокаiн] Теда Деммi i iнспектора Ебберлайна у трилерi [“З пекла”->З пекла] Альберта та Аллена Х’юзiв. До 2003 року Деппа рiдко називали суперзiркою, але пiсля “Пiратiв Карибського моря” вiн вiд цього звання вже не втече, тим паче, що його два роки поспiль номiнували на “Оскар” (за “Пiратiв” i “Чарiвну краiну”). Втiм, останнi успiхи актора у жанровому кiно ([“Пiрати Карибського моря”->Пiрати Карибського моря], [“Якось у Мексицi”->Якось у Мексицi], [“Таeмне вiкно”->Таeмне вiкно]) аж нiяк не свiдчать про те, що вiн змiнив своi погляди. Достатньо лише переглянути цi стрiчки, щоб переконатись: Депп, як i ранiше, граe тiльки ролi дивацькi, ексцентричнi, божевiльнi, тобто продовжуe крокувати пiд власний барабан. Це пiдтверджуe i остання поки що робота актора – Вiллi Вонка у новiй кiноказцi Тiма Бертона [“Чарлi i шоколадна фабрика”->Чарлi i шоколадна фабрика].