Інопланетянин (E. T. – The Extra Terrestrial / Инопланетянин). США, 1982. Режисер [Стівен Спілберг->steven-spielberg]. У ролях: Ді Воллес, Генрі Томас, [Дрю Беррімор->drew-barrymor], Пітер Койот, Роберт Макнотон.
1+1, неділя 22 квітня, 13.50
У 1981 р. Спілберг, який завдяки приголомшливому успіху «Шукачів втраченого ковчега» перетворився на наймогутнішого режисера Голлівуду, звернув увагу на роман Вільяма Концвікла і вирішив використати його для створення фантастичного фільму у стилі діснеївських стрічок для родинного перегляду. На відміну від попередніх картин Спілберга, в «Інопланетянині» було не дуже багато трюків та технічно складних сцен. Головним завданням майстрів спецефектів, яких запросив постановник, стало створення головного персонажу – маленького прибульця, який заблукав на Землі і потоваришував з дітьми.
Команду кіночарівників очолив італієць Карло Рамбальді, який прославився у США як конструктор Кінг-Конга в однойменному фільмі 1976 р. Разом з чотирма помічниками він зробив три моделі інопланетянина: механічну, електронну (для демонстрації міміки) та рухому. Для управління механічним чужинцем знадобилася дюжина людей. Рухомою моделлю керували зсередини по черзі троє виконавців. Двоє з них, Пет Білліон і Тамара де Тро, – карлики. Третій – Метью де Меріт – народився без ніг. Саме він грав інопланетянина у сцені, де гість з іншої планети пробує алкоголь: де Меріт пройшов у цьому епізоді на руках. Для відтворення рухів дивних рук прибульця знадобився професійний мім – Капріс Рот.
Спілберг з усіх сил намагався зберегти сюжет у таємниці: кожен член знімальної групи повинен був мати при собі спеціальну перепустку з фотографією.
За перші 66 днів прокату «Інопланетянин» зібрав 200 млн. доларів, очоливши список найприбутковіших фільмів 80-х. У Білому домі відбувся спеціальний показ картини для тодішнього президента Рональда Рейгана та його дружини. За словами Спілберга, «Ненсі Рейган плакала наприкінці стрічки, а президент виглядав, наче десятирічний хлопчик». Фільм отримав три «Оскари» (за музику Джона Вільямса, візуальні ефекти і монтаж звукових ефектів), а загалом висувався на здобуття премії Кіноакадемії у дев’яти номінаціях (зокрема за режисуру та як найкраща стрічка року).
Побачивши, яким успіхом користуються «Зоряні війни», які вийшли у повторний прокат у 1997 р., Спілберг вирішив повернути «Інопланетянина» на екрани. У деякі сцени картини він додав комп’ютерні спецефекти, про які навіть не мріяв двадцять років тому. Глядачі з ентузіазмом зустріли давнього знайомого: за три тижні фільм приніс 30 млн. доларів, а сума його касових зборів за весь час прокату перевищила 430 мільйонів.