Фантастична четвірка-2: Вторгнення Срібного Серфера

Ще один сіквел, ще один марвел. Не оригінальний, проте динамічний, видовищний і – головне – не задовгий.

Якщо казати спрощено, “Люди Ікс” – це мізки марвелівського кіносвіту, “Людина-павук” – серце, а “Фантастична четвірка” – м’язи: кіно з зірками, але майже без характерів, з сценарієм, але без сюжетного напрямку. Єдине, що тут по-справжньому, – екшн: погоні, польоти, перетворення, битви з нездоланним до кінця Думом. І це не найгірший варіант, оскільки майже нічого не відволікає від того, за чим більшість глядачів прийшли до кінотеатру.

У другій “Четвірці” це вийшло навіть краще, ніж у першій, тому що тут менше нікому непотрібної балаканини, страждань картонних персонажів і дешевих сентиментів. Звичайно, трішки цього все ж таки є, інакше персонажі стали б зовсім роботами: Рід та С’ю розмірковують про те, чи не кинути все і стати звичайними скромними науковцями, Джонні Шторм починає відчувати незручність через свою самотність, а Потвора… дудлить пиво, інших проблем у нього поки що не спостерігається. Але все це дано в розумних межах і не займає багато екранного часу: герої швидко стикаються зі справжньою небезпекою і переходять до рішучих дій.

Небезпеку та її вісника добре заспецефектили, проте здорового глузду за ними міститься категорично мало. Срібний Серфер – істота майже безмежної сили, яка без особливих проблем може здолати свого володаря Галактуса, як свідчить фінал… але яка вірно служить цій злій силі до фіналу. Ясна річ, його епічну історію з коміксу безжально пошматували сценаристи з метою економії екранного часу, але в результаті вийшов ніякий персонаж і набір логічних та психологічних дірок, які залишаються за ним, як ті кляті кратери, які він старанно виробляє на поверхні нашої багатостраждальної планети. Стрічка не виконала свою головну комерційну мету (з метою художньою у неї було простіше – її не було взагалі): примусити глядачів захотіти побачити спін-офф, повністю присвячений Серферу. Він так і залишився ходячим спецефектом – а кому зараз цікаво дивитись кіно тільки про це?

Тому й вийшло, що фільм ніби й не для тих, хто зовсім незнайомий з першоджерелом, але і фани коміксів будуть незадоволені через те, що історію Серфера й Галактуса подали настільки малозрозуміло і малологічно. Не порадує їх і той факт, що роль Дума тут не набагато краща, ніж у попередній серії. Він діє надто тупо-передбачувано, тобто робить те, що на його місці зробив би й десятирічний бешкетник, – краде дошку Серфера, щоб досхочу політати і популяти силою з рук. Не такого лиходійства очікуєш від генія ейнштейнівського рівня, але ж таким генієм Дум був тільки у коміксах, а не в фільмах.

Задоволений буде той, хто, не переймаючись сюжетом і вірністю авторів першоджерелу, зосередиться на спецефектах. У цьому плані фільму дійсно є чим повалитися, навіть за сучасними стандартами. І ще раз нагадаю головне достоїнство картини – вона коротка, закінчується раніше, ніж встигає набриднути. А це у наші часи не абищо.

2 коментаря для “Фантастична четвірка-2: Вторгнення Срібного Серфера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *