Глянець

Новий фільм Андрія Кончаловського заявлений режисером як викриття зворотнього боку гламурного світського світу – гірка комедія про солодке життя – на ділі виявився типовою прозою жанру. Щоправда, оздобленою вже відомими за численними серіалами обличчями Олександра Домогарова, Ольги Арнтгольц, Андрія Носкова, але і відкриттям заслужених драматичних акторів в зовсім несподіваних образах.

glyan1

Сюжет являє собою звичайну історію попелюшки, яка приіхала із Ростова-на-Дону підкорювати Москву. Історія ця замішана на непереможній вірі в себе, щасливій на випадковості, примітивних стереотипах успішності, замікшованих вивісками столичних магазинів і – куди ж без цього – численними банальними афоризмами про безмежну владу грошей.

“Люди делятся на тех, кто покупает,
кто продает и кто продается…”

Головна героїня – Галя (Юлія Висоцька, яка “готує вдома” у нас на СТБ) – дівчина з не дуже благополучної провінційної родини, вражає столичних бізнесменів (піарищиків,сутенерів і навіть розбещених мільйонерів) амбіціями і своєю людяною простотою.Опинитися в потрібний час в потрібному місці головній попелюшці допомагає інша попелюшка- земляк, який крізь терни вже проклав собі дорогу до зірок. До речі, земляк цей – модний, столичний, не традиційно орієнтований піарщик, який від всого вилучає свій відсоток – яскравий і непідробний Олексій Серєбряков, який в цій роботі суттєво змінив своє геройське акторське амплуа.

glyan1

Нетиповий образ Ірини Розанової, яка з’являється у перших хвилинах фільму сильною, немолодою головною редакторкою глянцевого видання, вочевидь, навіяний недавньою екранізацією Девіда Франкеля “Диявол носить Prada”. Там безжальну, демонічну, стервозну редакторку грала незрівнянна Меріл Стріп. Попри вимогливість і бездоганний зовнішній вигляд Розанова несе в своєму образі чуйність і жіночність, якими не надто обдарована героїня Франкеля. Ця російська бізнесвумен не втратила гідності і “смаку до життя” навіть всупереч далеким від моральності нормам поведінки свого оточення і власної доньки (Ольга Арнтгольц).

Як у кожному “модному” російському фільмі, за сюжетом обовязково має з’явитися талановитий і капризний творець моди. І ось він – нервовий, вибагливий, абсолютно загримований під Лагерфельда – Єфім Шифрін. Зал починає схвально хіхікати і захоплено слідкувати за манерою гри цієї, безумовно, акторськи обдарованої людини. Дивишся на нього і пригадуєш: образити художника кожен може…

glyan1

Не обійшлося тут і без сміття в наш город. Коли одній “елітній” моделі роблять зауваження щодо недоглянутих ніг, вона відповідає: “Ну,я тільки з Києва повернулась…”. Ніби в Києві немає де зробити пристойний педікюр. Втім, на такий закид на нашу ніби-то провінційність можна не зважати. Менше відомих брендів на вивісках, проте і менше бруду ментального.

Фільм в цілому являє собою типовий комерційний продукт. З легким, життєвим гумором, без психологічного напруження і важких драматичних переживань. Втім, робити висновки щодо художньої цінності цієї роботи буде історія і кожен з глядачів. Роздумуючи над тим, добре чи погано закінчився цей фільм, варто пам’ятати: “розумні люди глянець не читають. Розумні люди глянець видають.”

4 коментаря для “Глянець”

  1. Мені сподобалось 🙂
    Коротко, але влучно, хіба на епізод про Київ я б не звертав уваги, точніше, якщо у фільмі є такий епізод, я б узагалі про нього ніц не писав :))) але то вже суто мої переконання 🙂

  2. Сміття в город…
    Погоджуюсь. Можливості кинути в наш бік непропущено. Сусідський стиль, так би мовити…
    Але в загальному фільм заслуговує на увагу.
    Хоча бу взяти під увагу самі тексти:

    Гроші для жінки, як віагра для чоловіків.

    Звідки ви знаєте про Толстого, ви тільки цінники читати вмієте.

    Що не продається, те не мистецтво.

    Ти не гімно. Ти просто розслабився і непомітив, що перебудова давно закінчилась.

    Якщо зовнишність приваблива, то дівчина вже й не дівчина, а товарна одиниця.

    Я продавець кудлатого золота. (Кутю’є)

    і звісно основна перлина: Розумні люди глянець не читають. Вони його видають.

    Цей фільм, це не апофеоз гламурності, це спроба пошуку сенсу.

  3. Це дуже банальні цитати за якими немає жодної глибини чи афористичності.Цинізм і банальність за кожною з тез.
    В принципі,вони ж і відбивають той зміст,за я ким ви бачите “спробу пошуку сенсу”.Тобто все на поверхні і в самому фільмі і в основній темі-немає що шукати.
    У кіна непоганий прокат і задоволені деякі впливові особи,які стали прототипами героїв і підкріпили себе ще й таким BTL піаром,якщо можна так сказати.
    Але,якщо хтось ще знайшов у цьому фільмі щось розвиваюче,повчальне для себе-тисячі метрів кіноплівки таки не пропали дарма.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *