Джоді Алішія Крістіан Фостер, вона ж Джоді Фостер (Jodie Foster / Джоди Фостер) народилась 19 листопада 1962 р. у Лос-Анджелесі. Вона була четвертою дитиною в сім’ї самотньої матері Евелін Фостер. Сім’я була дуже бідною, і як тільки Джоді виповнилось два роки, мати вирішила, що малій слід самій заробляти. У дівчинки були чудові зовнішні дані, а читати вона почала у три роки. Джоді знімалась в рекламних роликах, у шість років отримала першу серйозну роль на телебаченні, а у 1972 р. Евелін, яка стала агентом своєї дочки, виборола для неї роль у повнометражній стрічці “Наполеон і Саманта”.
У 1974 р. юна Фостер зіграла невелику роль у фільмі Мартіна Скорсезе “Аліса тут більше не живе”. Через два роки режисер зняв акторку у своїй знаменитій картині “Таксист” в ролі тринадцятирічної повії, заради якої самотній нью-йоркський таксист ([Роберт Де Ніро->robert-de-niro]) перестріляв всю обслугу борделю. Гру Джоді відзначили номінацією на “Оскар”. Її репутацію справжньої актриси закріпила ще одна “доросла” роль – співачка з ресторану у стрічці Алана Паркера “Багсі Мелоун” (1976), пародії на гангстерські фільми, де всі ролі виконували діти. За цю роботу Фостер отримала премію Британської кіноакадемії, а Американська академія наукової фантастики нагородила її своїм призом “Сатурн” за роль у картині “Дівчинка, що живе в кінці вулиці” (1976).
У другій половині 70-х та у 80-х у кар’єрі акторки не було великих злетів: вона знімалась здебільшого у пересічних стрічках, поєднуючи роботу на знімальному майданчику з вивченням англійської літератури в Єльському університеті. У 1981 р. вона потрапила на перші сторінки газет і журналів після того, як стало відомо, що Джон Хінклі здійснив замах на президента Рейгана, щоб привернути увагу Джоді, і що джерелом натхнення для нього був “Таксист”.
У 1989 р. Фостер здобула свій перший “Оскар”, зігравши жертву згвалтування у кримінальній драмі “Звинувачені” Джонатана Каплана. Через три роки вона повторила свій академічний успіх, створивши класичний нині образ агента ФБР Клариси Старлінг у трилері “Мовчання ягнят” (1991) Джонатана Демме. Кар’єра актриси різко пішла вгору: Фостер дебютувала у режисурі, її екранними партнерами були такі зірки, як Річард Гір (“Соммерсбі”) та Мел Гібсон (“Меверік”), а роль сучасної дикунки у драмі “Нелл” (1994) принесла їй ще одну номінацію на “Оскар”. Джоді заснувала власну продюсерську компанію Egg Pictures, яка фінансує здебільшого недорогі телевізійні постановки. Починаючи з другої половини 90-х Фостер знімається рідко, ретельно вибираючи ролі сильних, рішучих жінок, які відповідають її життєвим переконанням (“Контакт”, “Анна і король”, “Кімната страху”, “Ілюзія польоту”).