Хроніки Спайдервіка

Автор цієї рецензії з нетерпінням чекає часу, коли ж жадібні руки “фабрики мрій” дотягнуться до справжніх шедеврів дитячо-фентезійної літератури. Коли нарешті буде знято 300-мільйонну трилогію про Вінні-Пуха та його друзів і гіпер-екшн про пригоди Карлсона та його боротьбу з грабіжниками? І коли російський Москвалівуд нарешті зніме психологічний трилер (і римейк до того ж) “Незнайко у Сонячному місті”, з обов’язковим, ще більш моторошним сіквелом з підзаголовком “Повернення Калігули”? А поки що доводиться розважатись витворами відверто другорядними – хоча й від них, якщо не бути надто вимогливим, можна майже отримати задоволення.

spiderwick1

До “Хронік Спайдервіка”, скажімо, особливих претензій не виникає. Витвір, розрахований переважно на дитячу аудиторію (реакція дітлахів з першого ряду свідчить про це краще, ніж наймудріший критичний аналіз) – але ж Толкієна ніхто й не обіцяв. Спробою безболісно поєднати фантазію і реальність картина навіть чимось нагадує один з найвдаліших творів кіноказкового жанру минулого століття, “Безкінечну історію” – можливо, немає того польоту фантазії, натомість є безперервний екшн після кволих перших 20 хвилин.

Зло тут теж більш пасує саме до казки – не страшне, але кусюче. Навіть чорт (завжди приємно бачити Нолта – навіть на кілька хвилин), який показує свою справжню зовнішність ближче до фіналу, швидше не жахливий, а гротескний – і спосіб, яким його перемагають (це не спойлер, бо ніхто не сумнівався, що його переможуть), добре пасує до загального тону фільму.

spiderwick1

Що б там не казав [Джонні Депп->johnny-depp], Фредді Хаймор – це не зовсім “маленький Де Ніро”: дві різні ролі в одному фільмі він, схоже, може виконати лише як абсолютно повні протилежності – так само, як Ван Дамм у “Подвійному ударі”, але якщо рівнятись на Ван Дамма, то про велику кар’єру можна забути. Найкраще було зробити з двох братів-близнюків одного – це стрічці в цілому б аж ніяк не нашкодило. Згідно з закладеною незрівнянним Голлумом традицією, найкраще вийшли персонажі відверто казкові, Домовик і Свинтус – як вдала суміш спецефектної зовнішності, акторського виконання і добре прописаного в сценарії характеру.

spiderwick1

Підсумок: чергова фентезійна стрічка, більш розрахована на дітей, ніж на дорослих, але зроблена на належному професійному рівні. Прихильникам свинтусів (за зовнішністю і способом життя) – дивитись обов’язково.

1 коментар для “Хроніки Спайдервіка”

  1. фільм мені дуже сподобався а особливо актори усі . Це та сама тема якою я інтересуюсь . головні актори цього фільму а особливо Фредді хаймор знімається саме в таких фільмах фантастичних відтоді мій олюблений актор саме він .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *