Слоненята. Де ж ті слоненята?
“Я Петрик П’яточкин слоників рахував”
Анекдот з життя. Суб’єкт № 1, який не був у кіно років 20, питає свого знайомого Суб’єкта № 2, який у кіно ходить часто: “І який же хіт ти дивитимешся сьогодні?” “Мультик про бджілку”. В очах Суб’єкта № 1 – нерозуміння. Через півроку ситуація повторюється, тільки цього разу відповідь: “Мультик про слоника”. І знову ж таки Суб’єкт № 1, людина загалом недурна й освічена, чогось відверто не розуміє.
Він і не зрозуміє вже, бо не зловив момент, коли анімація з продукту відверто дитячого перетворилась на загальновживаний і наймодніший – з усіма новітніми супертехнологіями і зірками першої величини на озвучці. Процес пішов задовго до “Шрека”, хоча саме він був переломним. Зараз 4-5 анімаційних блокбастери на рік – це вже норма.
Ось і “Хортон”, здається, від хітової долі не втече – принаймні про це свідчать збори за перший вікенд. Для провалу причин взагалі-то немає: голоси від Джима Керрі та Стіва Каррела (звісно, в кінотеатрі ми чуємо не їх, але наші хлопці теж стараються, слід віддати належне), демонстрація останніх чудес у галузі аніма-хутра та інших фокусів, і сюжетна тропа майже не топтана (якщо не рахувати веселого [“Грінча”->grinch] й відверто слабкого [“Кота”->cat-in-the-hat]) – казкова класика Доктора Зюйса. Є непогані геги, є яскраві другорядні персонажі, на кшталт не дуже розумного кілера-грифа, над яким добре попрацювали наші дубляжисти, і є виразні ознаки того, що Хортона озвучував саме Керрі, з його звичкою видавати одну пародію за іншою.
І є ще один маленький аспект, який робить стрічку трохи більш вартою уваги, ніж середній розважальний мультфільм. Це легкість, з якою казковий натовп переключається з відвертої агресії до співчуття і навпаки. Жителі джунглів, піддавшись пропаганді, готові катувати одинака, який посмів бути не таким, як інші, – діти пропустять підтекст повз вуха, а от дорослі можуть знайти чимало аналогій у різні часи і в різні країнах. Тому й кенгуру, яка поспішає зробити образ ворога з того, чого ніколи не бачила й не чула (отже – чого не існує), комусь нагадає президента Буша, а хтось знайде вітчизняні аналоги – тут вибір великий. В результаті написана півстоліття тому казка Зюйса з її гуманістичним посланням і досі звучить актуально.