Сюзан Сарандон (Susan Sarandon / Сюзан Сарандон), вона ж Сюзан Ебігейл Томалінг, народилась 4 жовтня 1946 р. у містечку Едісон (штат Нью-Йорк) у великій католицькій сім’ї, де було дев’ять дітей. Про кінокар’єру вона вперше подумала після того, як вийшла заміж за актора Кріса Сарандона (їх шлюб тривав з 1967 до 1979 р.). Навчаючись у Вашингтонському католицькому університеті, Сюзан випадково потрапила на проби у фільм «Джо» (1970) Джона Евілдсена і отримала роль юної наркоманки, яка втекла з дому і разом зі своїми друзями-хіпі загинула від рук власного батька та його друга. Стрічка була досить успішною, і Сарандон вирішила стати актрисою.
На відміну від багатьох майбутніх акторів, Сюзан не пішла до драматичної школи, а почала вчитися відразу на знімальному майданчику. Спочатку їй доводилось грати досить одноманітні ролі наївних інженю («Перша полоса», 1974; «Бабка», 1975; «Великий Волдо Пеппер», 1975; «Інший бік опівночі», 1977). Найбільш комерційно успішною з її картин цього періоду було культове «Шоу жахів Роккі Хоррора» (1975). Однак лише у вісімнадцятому фільмі Сарандон, «Атлантік-сіті» (1981) Луї Малля, глядачі побачили справжню, цікаву актрису. Роль Саллі Метьюз принесла виконавиці її першу номінацію на приз Кіноакадемії.
В оригінальному фільмі жахів «Голод» (1983) Тоні Скотта Сюзан стала партнеркою Катрін Деньов та Дейвіда Боуї. Стрічка закріпила за нею репутацію фривольно-сміливої зірки, тому, коли австралієць Джордж Міллер почав знімати «Відьом з Іствіку» (1987), він, не вагаючись, віддав одну з головних ролей Сарандон. Наступною помітною роботою актриси стала спортивна стрічка Рона Шелтона «Даремський бик» (1988), на зйомках якої Сюзан зблизилася з актором [Тімом Роббінсом->tim-robbins]. Вони досі разом і виховують двох дітей.
На початку 90-х великим успіхом Сарандон була роль офіціантки Луїзи, яка вбиває негідника, який гвалтував її подругу, і разом з нею намагається втекти від поліції, у феміністському трилері Рідлі Скотта «Тельма і Луїза» (1991). Не менш вдалими були образи матері, що відчайдушно бореться за порятунок свого сина, в «Олії Лоренцо» (1992) і жінки-адвоката, яка не менш рішуче намагається врятувати від мафії юного свідка, у [«Клієнті»->client] (1994). Ці три ролі стали сходинками на шляху актриси до «Оскара», який вона нарешті отримала за «Прогулянку мерця».
Серед останніх робіт Сарандон найпомітнішою стала роль злої мачухи-чаклунки Наріси у комедійній кіноказці [«Зачарована»->enchanted]. Незабаром актрису можна буде побачити у пригодницькій стрічці братів Вачовскі [«Спіді-гонщик»->speed-racer].
Сюзан Сарандон є переконаною пацифісткою і регулярно бере участь у протестах проти військових операцій США. Вона також активно виступає за збереження навколишнього середовища.