Земне ядро (The Core / Ядро Земли). США, 2003. Режисер Джон Ейміел. У ролях: [Аарон Екхарт->aaron-ekhart], [Хіларі Свонк->hilary-swank], Чекі Каріо, Стенлі Туччі, Делрой Ліндо, Брюс Грінвуд, Алфре Вудард, Ді Джей Куоллс, Річард Дженкінс.
1+1, неділя 2 листопада, 20.20
Геофізик Джош Кейс (Екхарт) і експерт з ядерної зброї Серж Левек (Каріо) доходять висновку, що причиною катаклізмів у різних куточках Землі є гальмування обертання планети навколо осі. Група терранавтів, до складу якої увійшли троє вчених та двоє військових, повинна досягнути центра Землі і влаштувати вибух, який підштовхне ядро…
Проект «Земне ядро», який мав стати симетричною відповіддю на «Армагеддон», студія «Парамаунт» розробляла з 1999 р. Сценарій, перший варіант якого написали Шон Бейлі та Купер Лейн, переробляли дев’ять разів: вигадки голлівудців суперечили усім законам фізики. Час від часу ЗМІ розповідали про деякі особливо талановиті ідеї авторів «Ядра»: «пошкодження магнітного поля Землі спричиняє колапс планети», «зникнення магнітного поля розвіює земну атмосферу», «перепади температур у різних частинах ядра призводять до катастрофічних наслідків» тощо. Продюсери намагались залучити до роботи професійних геологів, але жоден з них не захотів підписуватись під безглуздими теоріями.
Нарешті, у 2001 р. переписати сценарій погодився Джон Роджерс – драматург, який має університетську освіту у галузі фізики. Він повністю змінив сюжет, відкинув ідею про забруднення як причину катастрофи і запропонував теорію «циклічного загасання процесу обертання», згідно з якою через певну кількість років Земля перестає обертатися, що спричиняє різноманітні лиха. Цю версію також зустріли зі скепсисом, однак Роджерс наповнив свій твір довгими розумними словами, чим остаточно переконав керівництво «Парамаунта» у правильності обраного шляху. «У будь-якому випадку це просто кіно, – вважає сценарист. – Ми намагались не дуже часто ігнорувати закони фізики, навіть використали деталі деяких нових теорій та технологій. Чого ще можна чекати від розважального фільму?»
Режисерське крісло спочатку зайняв майстер гостросюжетної фантастики Пітер Хаямс («2010», «Патруль часу», «Кінець світу»). Він повідомив, що буде також оператором картини, протягом року готувався до зйомок, проте у 2001 р. несподівано залишив проект і зайнявся «Мушкетером»; ходили чутки, що Хаямса не задовольнив «скромний» (60 млн. доларів) бюджет. Його змінив Джон Ейміел – режисер, який ніколи не працював у жанрах фантастики та «фільмів-катастроф». Зйомки проходили у Ванкувері з грудня 2001-го до березня 2002 р.
5 квітня 2002 р. представники кінокомпанії заявили, що прем’єра «Земного ядра» відбудеться 1 листопада. Влітку майстри спецефектів з фірми «Composite Image Systems», на рахунку яких «Останній герой бойовика», працювали над підземними ландшафтами, вибухами у магмі та ефектним знищенням знаменитого моста «Золоті ворота» у Сан-Франциско. Невдовзі з’ясувалося, що на ці епізоди доведеться витратити значно більше грошей і часу, ніж планували. У вересні відбувся перший тестовий перегляд стрічки, чимало сцен якої ще треба було доопрацювати. Реакція публіки була позитивною, тому продюсери вирішили виділити додаткові кошти на спецефекти і перенести прем’єру на 28 березня 2003 р.
1 лютого зазнав катастрофи шатл «Колумбія», на борту якого загинуло сім астронавтів. Це примусило «Парамаунт» терміново припинити демонструвати у кінотеатрах рекламні ролики «Ядра» і вирізати з них епізод з подібною аварією. «Насправді це дуже захоплююча сцена, – стверджував продюсер Дейвід Фостер. – На тестових переглядах вона завжди викликала оплески».
Результат багаторічної праці над сценарієм не виправдав сподівань: попри велику кількість довгих розумних слів, використаних у діалогах, пригоди п’ятьох хоробрих терранавтів у різних шарах планети все одно видаються абсолютно неймовірними. Втім, не це спричинило провал стрічки, яка зібрала у прокаті США лише 25 млн. доларів (третина бюджету «Земного ядра»). Ейміел досяг непоганих результатів у таких жанрах, як мелодрама («Соммерсбі»), комедія («Людина, яка знала замало») і трилер («Імітатор», «Пастка»), але не зміг створити якісне науково-фантастичне видовище. У першій половині фільму є кілька вражаючих апокаліптичних сцен (епізод з птахами на Трафальгарській площі, руйнування Риму та моста «Золоті ворота» у Сан-Франциско), однак після того, як герої занурюються під землю, розвиток подій стає кволим і передбачуваним. Непогані актори не можуть нічого зробити зі своїми одновимірними персонажами, і у фільмі майже немає гумору, який врятував «Армагеддон».