Сутінки

Цей фільм має досить оригінальний жанр – вампірський дамський кінороман. Неозброєним оком видно, що розрахований він у першу чергу на глядачок, юних і не дуже, які мають усі шанси уявити себе на місці доброї, розумної і самотньої героїні, у котрої раптом з’являється надзвичайно сильний, загадковий і безсмертний прихильник, який ще й може поділитися своїм безсмертям (про що ще мріяти?).

У той самий час у хлопців бажання ототожнювати себе з красенем-вампіром виникне навряд чи – занадто він блідий, ідеальний і неживий, у негативному значенні слова. Він не характер, а ілюстрація до мрії, плоска і невиразна, як герой не дуже якісного дамського роману. Непоганий актор намагався зробити з роллю, що міг, але без особливого успіху. Моменти, коли Едвард має здаватись просто шкільним диваком, ще якось вдалися, а от ті, де він показує свою сутність, майже викликають сміх, з усіма його стрибками по деревах, якими б добре знятими вони не були. Попри заяви про те, живе він вже дуже довго, Тарзан блідий з поглядом палаючим поводиться наче закоханий школяр, а не “найстрашніший у світі хижак”, як він себе гордо називає.

Навряд чи сподобається кіно любителям вампірських історій, бо до цієї теми воно не додає нічого нового, а центральна проблема у стосунках закоханих робить їх схожими на беззубу, вегетаріанську версію роману в “Дракулі” Копполи. Лиходії – справжні кусючі вампіри – вриваються до мелодраматичного і відчутно затягнутого сюжету надто пізно, їх подальші підступні дії притягнуті за вуха (чому слідопит переслідує саме Беллу, тоді як навколо повно дівчат, якими можна поласувати і яких не треба шукати?), і самих їх страшними ніяк не назвеш. Хоча це не значить, що фільм нікому не може сподобатись – врешті-решт, романтична історія Белли та Едварда вже знайшла мільйони прихильників в усьому світі. Красиво знято природу, непогана сцена вампірських ігор, і є певні плюси у тому, як показано Калленів: вони виглядають як справжня міцна сім’я, готова захищати своїх до останнього, чого за більш нормальними персонажами у стрічці майже не спостерігається. Не дивно, що вони як родина здаються настільки привабливими для героїні з розлученими батьками – матір’ю, якій вона не дуже потрібна, і батьком, який не може, попри намагання, знайти з дочкою спільну мову.

Підсумок: підліткова мелодрама з тонким шаром містики, яка зацікавить у першу чергу жіночу аудиторію. Любителям гострих відчуттів краще пошукати щось іще.