Досить-таки рідкісний нині зразок комедії, яку аж ніяк не можна назвати молодіжною. Підліток має усі шанси на ній занудьгувати, незважаючи навіть на такі безпрограшні в усі часи жарти, як знімання штанів з людини, яка забула надягнути труси. Чути про сімейні проблеми людей на тлі тропічного раю йому буде так само нудно, як намагатись зрозуміти, чого ж хотіли від себе Раскольніков чи Бєзухов. Це зовсім не означає, що всі ці персонажі знаходяться в одній площині – просто для сучасного підлітка (який, як відомо, є найбільш імовірним відвідувачем кінотеатру) герої російської класики і жертви американського психоаналізу існують приблизно на тій самій планеті і точно не в тій далекій-далекій галактиці, в якій живе він.
Для глядачів трохи старших стрічка може здатися цікавішою, хоча навіть вони не врятуються від своєї дози нудьги. Герої фільму – чотири пари, тому він цілком логічно розпадається на чотири частини, і далеко не всі з них рівноцінні. Джейсон Бейтман і [Крістен Белл->kristen-bell] – джерело проблем у сюжеті – свою партію провалюють повністю. Вони за сюжетом зануди, але на те воно й кіно, тут навіть зануду можна зробити занудним по-цікавому чи по-кумедному. Натомість Бейтман дратує вище межі прийнятного, а Белл просто ніяка. Весь час хочеться, щоб ці двоє зникли з горизонту і не заважали іншим.
Титул найцікавішої пари завойовують [Джон Фавро->john-favreau] і [Крістін Дейвіс->kristin-davies]. Фавро взагалі затьмарив у цій картині всіх, ставши персонажем найкумеднішим і найбільш живим. Можна навіть сказати, що він часом переграє, але для того чоловічого типажу, який він втілює на екрані, легкий переграш сприймається нормально. Дейвіс робить усе можливе, щоб зробити свою героїню зовсім не схожою на її загальновідомий персонаж з “Сексу і міста”, і тому теж часом переграє, але разом з Фавро вони створюють в кадрі чудову пару людей, вартих одне одного.
[Вінс Вон->vince-vaughn] і [Малін Акерман->malin-akerman] грають пару трохи дивну у тому плані, що ніякої еволюції у фільмі вона не проходить: у них все гаразд на початку фільму і так само в кінці. В середині виникають дрібні суперечки, але лише для того, щоб підтвердити, що порівняно з іншими це майже ідеальна пара. У сюжеті вони є моральним стрижнем для всіх інших і приводом для кількох додаткових жартів, наприклад, з акулами. Четверта пара – фактично і не пара взагалі, лише ілюстрація до ставлення сценаристів до різниці між поколіннями і необхідності збереження справжньої сім’ї, і в цьому плані вони аж ніяк не є оригінальними.
Підсумок: непоганий зразок комедії для доросліших глядачів, з добрими акторами і інколи кумедними ситуаціями. Любителям “Американських пирогів” і “Тупих та ще тупіших” краще пошукати щось іще.