Мегамозок

Мізки голлівудських сценаристів пливуть приблизно в одному напрямі – це давно відомий факт. Були два фільми про Колумба в один сезон, були два про виверження вулканів, два про загрозу від недружніх астероїдів тощо. Тепер маємо два про лиходіїв коміксового типу, які виявляються білими й пухнастими. Обидва анімаційні і обидва – вгадали – 3D (не 3D-шне кіно скоро все буде вважатись незалежним). Слід віддати належне, обидва непогані.

megamind1.jpg

Перша з цих стрічок, “Гидкий я”, вийшла на екрани влітку, друга, “Мезамозок”, восени. Немає сенсу вгадувати, хто в кого поцупив ідею: як сценаристи кажуть у такому випадку, ідеї літають у повітрі. Тому спробуємо звернути увагу не на подібність “Мегамозку” на свого попередника, а на відмінності.

Якщо “Гидкий я” брав кілька кліше від образу суперлиходія і переносив їх у площину стрічки для родинного перегляду, зовсім іншого жанру, то “Мегамозок” зовсім не цурається свого коміксового джерела натхнення. Тут вже обігруються не кілька кліше, а кілька десятків, висміюються відомі історії походження супергероїв (у першу чергу Супермена) та їх злісних недругів, пародіюються відповідні акторські роботи (без Джор-Ела Брандо, ясна річ, не можна було обійтися).

megamind2.jpg

Головний персонаж – вічний аутсайдер, як не дивно, зовсім не злий, а просто не пристосований до звичайного життя, який намагається не вбити свого ворога (він переконаний, що вбити його неможливо), а швидше вкрасти у нього промінь слави. Його лиходійство дуже абстрактне і далі майже невинних пустощів не йде. Носієм зла у фільмі стає не він і навіть не його вічний суперник (який, втім, теж виявляється зовсім не таким, яким здається на початку), а сіра пересічність, людина з натовпу, яка, варто їй здобути справжню силу, починає тероризувати усіх навколо – без смаку, без стилю, тупо і не по-доброму. Ідея не революційна, але для подібної стрічки трохи несподівана.

megamind3.jpg

Хоча сюрпризів у сюжеті майже немає (для тих, хто уважно дивився трейлери, зовсім немає). Сюжет котиться до фіналу, не викликаючи особливих емоцій: тут спробує зворушити своїми зеленими очима героїчний лиходій, там намагатиметься лякнути очиськами-лазерами лиходійський герой, але загалом на рівні сприйняття зберігається нейтралітет. Як і у головного персонажа, у картини є мозок, але немає зубів, щоб зробити її справді живою. Це непогана розвага, яка не викликає негативу, але й спогадів після неї залишиться небагато.

1 коментар для “Мегамозок”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *