Ранго

[Джонні Депп->johnny-depp] досяг вже такого рівня зірковості, що персонажа, в якого він перевтілився, можна без проблем впізнати і в анімації, причому не тільки за голосом. В цьому плані український відвідувач кінотеатрів залишається у відносному програші: він чує з екрану не голос Деппа, а лише той, який його тут найчастіше дублює.

Але це програш саме відносний, бо грає анімаційний хамелеон точно по-деппівськи, причому, відверто нехтуючи можливостями даного різновиду кіно, переграє менше, ніж живий Джонні в останні роки. Може, тому, що у художніх фільмах актор підсвідомо намагався стати саме таким хамелеоном-актором, який весь час змінює маски, не забуваючи при цьому про розвиток характеру, – а самому хамелеону для цього таких зусиль прикладати не треба. Персонаж вийшов не дуже оригінальний (в кіно було вже багато хитрунів, які ставали справжніми героями), однак продуманий: реакцій фальшивих у нього немає, бо він весь час поводиться, ніби перебуває на сцені чи екрані, і сови-музики при ньому цілком доречні.

Не те щоб над рештою персонажів попрацювали так само старанно, але є кого запам’ятати, переважно завдяки пародійним моментам: лікар-алкоголік, ясна річ, має нагадати про “Диліжанс” тощо. Шкода, що у єдиного виразного лиходія (яструби на цю роль не претендують), змії, замало екранного часу. Один з найсмішніших моментів – поява “духа Дикого Заходу”. Не варто псувати цей спойлер, але він сам по собі вже майже вартий цілого перегляду.

Ще можна додати, що “Ранго” вирізняється з-поміж голлівудських повнометражних мультфільмів інтересом до теми смерті: з самого початку публіці натякають (у піснях) на сумну долю головного героя, переїханий броненосець, кілька смертей на екрані і ще на кілька прозоро натякають. Небагато, але не зовсім “Рапунцель”.

Підсумок: достатньо розважальний мультфільм з вартим уваги героєм, незліченими пародійними епізодами з вестернів та фільмів взагалі і великою кількістю жартів. Для фанів Деппа та знавців ковбойської класики перегляд обов’язковий.