Пірати Карибського моря: На дивних берегах

Четверта частина “Піратів”, як не дивно, справляє краще враження, ніж попередні дві. Звичайно, неймовірно великий екран і Imax-3D технологія, яку пропонує львівська “Планета кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”, перетворюють перегляд на дійсно вражаючий атракціон, але справа не лише у цьому. У четвертій серії є те, чого бракувало другій і третій – відчуття міри.

pirates4_1.jpg

Усього дві сюжетні лінії, які в третьому акті зливаються в одну. Не такі вже й високі ставки – не порятунок піратів усього світу, а всього лише пошуки джерела життя кількома з них. Зовсім небагато центральних персонажів: на щастя, немає вже Вілла і Елізабет (у другому й третьому фільмах їх ролі вже були відчутно вимучені), натомість є новий любовний інтерес для Джека, новий лиходій і старий-недобрий, але харизматичний Барбоса – теж лиходій, але “свій”, з яким можна тимчасово об’єднатися. Любовний інтерес, [Пенелопа Крус->penelope-cruz], утворює непогану “хімію” з [Деппом->johnny-depp] і намагається не відставати від нього у плані гротеску, може похвалитися ефектним першим виходом, проте залишається таємницею – у більшій мірі, ніж потрібно для глядацького співчуття. Новий лиходій, Іан Макшейн, теж має хорошу першу сцену, однак потім виглядає занадто гротескним, щоб бути хоча б в якійсь мірі загрозливим і страшнуватим. Він відчутно програє у порівнянні з Барбосою, теж не страшним, але жвавішим, з кращим сценарним матеріалом – пояснювати, ким є персонаж Раша, глядачу не потрібно, тому більше уваги приділили його новій ролі і мотивам. І пляшка у дерев’яній нозі – таки знахідка.

pirates4_2.jpg

Почуття міри стосується у “На дивних берегах” навіть Деппа – він переграє тут значно менше, майже на рівні першої частини, яка зараз здається бездоганною. Помітно, що сценаристи підкоректували характер Джека, спираючись на реакцію глядачів від попередніх частин: практично немає моментів, де він демонструє боягузтво чи зрадництво, відсутні і зовсім дурні комічні витівки, натомість більше шляхетних вчинків, пов’язаних переважно з жінкою, яка йому небайдужа. На тлі інших персонажів, які будь-що рвуться своєї до мети, джерела чи помсти, Сперроу здається ще й найбільш людяним і навіть психологічно тонким, бо вміє переоцінювати свої бажання і весь час шукає компроміси.

Зовсім зайвими у фільмі здаються тільки другорядна парочка закоханих – русалка та (ні, не дельфін) місіонер. З них спробували зробити (на противагу іншим) білих клоунів, які відтіняють рудих, тобто розігрують справжнє “велике кохання”, як у Вілла та Елізабет. Однак вийшло щось малоцікаве, нестримно сльозаве, кволо зігране і зовсім необов’язкове. Добре, що у цих двох зовсім небагато екранного часу.

pirates4_3.jpg

Стрічка коротша за інші фільми серії, тому публіка майже не встигає стомитися, тим паче що спецефекти використовуються з розумними обмеженнями – таких сцен, як напади Кракена, скажімо, не спостерігається взагалі. Незалежно від того, свідоме це рішення чи результат кризи, у даному випадку це плюс – усім набридло, що комп’ютерною графікою затикають діри в сюжеті, та й це піратська пригода, а не “Зоряні війни”. За якістю четвертих “Піратів” можна поставити на друге місце після найперших – вони розважають, не перегинаючи палицю.

1 коментар для “Пірати Карибського моря: На дивних берегах”

  1. А мені щось навпаки, видався найслабшим з *логії – передбачуваний по розвитку дії, візуально – якась мішанина, персонажі картонні, немає “родзинок” в другорядних ролях ((

Залишити відповідь до Nata Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *