Це той випадок, коли формат має значення. Для більшості бойовиків цьогорічного літнього сезону 3D зовсім не принципове, і про нього майже забуваєш. П’ятий “Пункт призначення” – зовсім інший випадок: як про нього забудеш, коли кожні десять хвилин тобі просто в обличчя летить чийсь мозок чи печінка. Особливо якщо це не просто 3D, а IMAX 3D, яким мають змогу милуватися відвідувачі львівської “Планети кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”. Навіть хлопці під час перегляду голосно констатували факт, що кіно жорстоке; на сеансах попередніх 2D-серій подібних сентиментів не спостерігалось.
“Пункт призначення” – кіносеріал зі своїми чіткими правилами, які знає будь-який кіноман, який бачив хоча б одну серію, а краще дві. Є група дівчат і хлопців – у даному випадку це колектив маленької фірми, в якому розквітають дрібні романчики. Один чи одна з них бачить видіння – з розмахом зняту катастрофу, фактично, головний атракціон картини, те, на що йде левина частина бюджету. Причину катастрофи цього разу якось зовсім не продумали (вітерець подув – і міст розвалився), але виглядає сцена ефектно – знову ж таки завдяки IMAX 3D. Кілька щасливців завдяки цьому видінню рятуються, після чого вони один за одним починають гинути – через невдало падаючі гострі та важкі предмети, бунтівні електроприлади, невчасно проїжджаючі машини та інші підозрілі збіги обставин, “сценарії Смерті”.
Все це було б трохи сумно, особливо уп’яте, але, на щастя, фільм може похвалитися неординарним “чорним гумором”. Перші три смерті (гімнастика, масаж, візит до окуліста) хочеться відзначити особливо – це майже концертні номери. Гімнастика бере саспенсом. Масаж вийшов найсмішнішим (це, фактично, окремий міні-сюжет з яскравими деталями, що забуваються не відразу після виходу із залу). Візит до окуліста дивитись дійсно болісно – один з моментів, котрі, як кажуть, ворогу не побажаєш.
У другій половині стрічка трохи відхиляється від звичного курсу і більше зосереджується на божевіллі одного з приречених і його спробах будь-що врятуватись від Смерті. У цій сюжетній лінії теж практично все можна передбачити, і якщо щось можна назвати спробою сюрпризу, то це фінальний намір зв’язати п’яту частину з найпершою. Подібна гра з хронологією має один великий плюс: дає можливість знову побачити Тоні Тодда. Персонаж епізодичний, але його присутність надає вагу кожному кадру, в якому він з’являється.