Фільм, який рекламували як романтичну комедію, насправді є зовсім не характерним представником жанру, якщо належить до нього взагалі. Це не трагікомедія, але сумних нот тут вистачає; це швидше не мелодраматична комедія, а комедійна мелодрама, навіть драма. Знову ж таки, таке визначення в жодному разі не свідчить про те, що на цій стрічці не можна приємно відпочити.
У картині три основні сюжетні лінії, три історії кохання: у юному віці, між молодими дорослими людьми і тими, кого не оминула криза середнього віку. Мабуть, кожен сам обере з цих трьох для себе найкращу. В дитячій є окремі зворушливі моменти, але навряд чи варто було приділяти їй стільки екранного часу. Інколи юні актори творять на екрані дива, але це просто не той випадок. Плюс вкладена у вуста дитини реклама Гугла, яка в цьому кіносезоні стала просто нав’язливою.
Історія Кела Вівера написана добре, проте трохи страждає від різнобою в акторському виконанні: [Карелл->steve-carell] тримається на тонкій лінії між комічним і серйозним, тоді як Джуліанн Мур працює в суто драматичному реєстрі. Натомість Карелл створює досить смішну комедію з іншою своєю партнеркою Марісою Томей – здається, у “Цьому безглуздому коханні” вона взагалі вийшла найсмішнішою. Головний виконавець показує тут себе з несподіваного боку, коли його герой перетворюється зі знайомого усім лузера на впевненого у собі ловеласа, залишаючись при цьому собою.
Найвдалішою, на погляд автора цієї рецензії, вийшла історія кохання Джейкоба і Ханни: неабияка хімія між акторами ([Емма Стоун->emma-stone] вміє бути одночасно смішною і зворушливою, а [Гослінг->ryan-gosling] у ролі ловеласа з добрим серцем, фактично, вкрав картину у всіх інших), правдоподібна мотивація персонажів і цікава динаміка між їхніми характерами. Звичайно, мораль трохи прямолінійна і фінал (у всіх сюжетних ліній) занадто голлівудський, але це вдалий зразок попурі на теми кохання, яке можна порівняти з подібною європейською стрічкою “Любов: Інструкція із застосування”.