Це не біопік, швидше вільна фантазія на тему останніх днів великого письменника. За жанром – ретро-трилер, який дуже нагадує одну з численних кіноверсій пошуків Джека-Різника, тільки замість Лондона – Балтімор, а замість інспектора Аберліна – просякнутий алкоголем, але все ще розумний і романтичний Едгар Алан По.
Стрічка місцями дуже кривава: деякі моменти навіть нагадують “Пилку”, хоча їх не дуже багато. Саспенс підтримується грамотно, є погоні і трохи стрілянини, однак фінал трохи розчаровує: він намагається хоча б частково притримуватись фактів біографії По, але любителі детективних загадок, швидше за все, залишаться не дуже задоволеними. Вирахувати маніяка у глядача шансів мало, проте це не достоїнство картини, а просто той випадок, коли вбивцю дістають з нізвідки в останні хвилини. Окрему гру передбачено для знавців творчості письменника: по всьому фільму розкидано явні або приховані цитати з творів Едгара Алана. Той, хто творчості не знає, цього просто не помітить і при цьому не дуже багато втратить.
Картина сильно виграє завдяки [К’юсаку->john-cusak] у головній ролі: навіть при тому, що По в сценарії прописаний з використанням голлівудських кліше (невизнаний геній, схильний до саморуйнування, алкоголізм, конфліктний характер, ненависть до бездарностей і пристосуванців тощо), актор вдихає в цей образ життя і змушує вболівати за його хоча б часткову перемогу. У всіх інших виконавців шансів показати себе не так багато. І виразний [Глісон->brendan-gleeson], і дуже вродлива Еліс Ів отримали обмежені за екранним часом і досить одноманітні ролі батька і дочки, а герой [Люка Еванса->luke-evans], інспектор, зведений до амплуа не дуже корисного помічника в розслідуванні, яке веде, власне, По. В результаті головний герой затьмарює геть усіх, і, мабуть, так і було передбачено.
Підсумок: напружений, часом кривавий фільм з хорошою грою К’юсака. Рекомендується прихильникам актора і любителям старомодних трилерів на кшталт стрічок про Джека-Різника.