І знову акули у якості засобу нагнати на глядачів жах. Але цього разу їсти вони будуть не гарненьких школярок і спортивних молодих людей, а тих, хто присвятив своє життя їх вивченню і навіть збереженню їх як виду. Несправедливо, проте закономірно.
Власне, у першій половині фільму акули у кадрі майже не з’являються. Тому “Заклинателька” – трилер лише наполовину, а наполовину – драма характерів. Не драма з великої букви, але люди тут – не одновимірні ляльки-жертви, як у більшості подібних стрічок, а повноцінні характери. Кейт у виконанні [Беррі->halle-berry] – відважна дослідниця, бита життям, розчарована і часом вразлива; найцікавіший момент ролі можна побачити у другій половині картини, коли Кейт показує характер і починає робити дурниці. Чоловік героїні у виконанні Мартінеса – доброзичливий і трохи слизький тип, який, тим не менш, може постояти за себе. Присутні також зухвалий і малопривабливий багатій, його скромний син-фотограф і комічний помічник Беррі. Кого з’їдять, а хто залишиться, вираховується задовго до фіналу.
Дія і напружені моменти стартують у другій половині фільму. На жаль, у цей час в “Заклинательці” починається ніч, і розібрати, що відбувається у воді і в перевернутому катері, стає дуже складно. Хто точно залишивши живим, можна зрозуміти хіба що у фіналі, коли настає світанок. Про це можна лише пошкодувати, тому що підводні зйомки вдень – безумовний плюс фільму. Крові не дуже багато, і акули тут – швидше малозрозумілі людям тварини, ніж безжальні монстри.
Підсумок: не дотягуючи за саспенсом до рівня [“Щелеп”->jaws] (навіть других), “Заклинателька акул” намагається компенсувати це більш ретельною, ніж у багатьох подібних стрічках, проробкою характерів. Рекомендується любителям підводного світу і фанам головної виконавиці.