Диктатура у країні третього світу – тема сама по собі не дуже весела, але дає простір для комедіанта, який не боїться жартувати про все і всіх, – такого, як [Саша Барон Коен->sasha-baron-cohen]. Роль африканського тирана дала йому можливість, фактично, робити на екрані усе, що йому захочеться, без найменшого виправдання – адже які виправдання потрібні диктатору?
Щоправда, якщо актор та сценарист і ненавидить свого маленького диктатора, то аж ніяк не з такою силою, як Чаплін – свого Великого. Генерал-адмірал Аладдін більше схожий на зіпсовану дитину, яка хоче бути гідною кровожерного батька, ніж на по-справжньому безжального й підступного ката. Він звик одним жестом засуджувати до страти будь-кого, хто наступить йому на ногу чи скаже зайве слово, таємно розробляє ядерну зброю і замовляє собі на ніч голлівудських кінозірок, але Барон Коен підкреслює і його самотність. По мірі розвитку сюжету головний герой демонструє і неординарні здібності менеджера, і навіть здатність кохати (по-своєму, звичайно), а один сюжетний поворот взагалі примушує сприймати його зовсім не як ката, на рахунку у якого безліч жертв.
З іншого боку, альтернативу тирану змальовано далеко не позитивно: зрадник-демократ хоче захопити владу лише для того, щоб розпродати міжнародним корпораціям природні багатства країни, а расизму Аладдіна протиставляється расизм американський, який втілює епізодичний, але яскравий персонаж [Джона С. Райллі->john-c-reilly]. У часи, коли велика криза суттєво змінила світ, фінальна промова диктатора про демократію звучить вельми сатирично.
Крім Аладдіна, Барон Коен грає ще й його двійника-пастуха, ще більшого ідіота, і ця роль дає коміку можливість видавати ще більш хуліганські жарти. [Кінгслі->ben-kingsley] напрочуд органічно виглядає навіть у подібному екранному балагані, а [Анна Феріс->anna-faris] демонструє мало не акторський і жіночий героїзм, вислухуючи увесь фільм знущання з приводу її росту та зовнішності.
Підсумок: смішне кіно, хоча й не таке гостре й сатиричне, яким могло б бути. Навряд чи сподобається тим, хто принципово не терпить неполіткоректний і туалетний гумор.