[Ніколас Кейдж->nicolas-cage] у ролі злочинця, який зав’язав, але знову потрапляє у складні обставини. Здається, таке вже було… і ще раз було… але, напевно, деякі сюжетні формули не старішають, принаймні на думку сценаристів і продюсерів.
Цього разу до теми пограбування додали не менш широко вживану тему викрадення дитини. Сюжет, якщо не рахувати двох чи трьох поворотів у першій третині стрічки, вираховується дуже легко. Є кілька непоганих екшн-сцен з втечами і автомобільними трюками і кілька запропонованих головним героєм більш-менш гідних способів викрутитися з дуже складної ситуації – зокрема, як можна зняти наручники, якщо життєво необхідно відповісти на дзвінок. Є також досить жорсткі моменти, пов’язані з лиходієм, і кривава фінальна бійка. Проте в цілому екшн не піднімається вище середнього рівня – бюджет у стрічки відносно невеликий, і нічого особливо масштабного у ній немає, не кажучи вже про оригінальне.
Приблизно те саме можна сказати про акторство. Кейдж не дуже переконливий у ролі батька на межі відчаю – можливо, це той випадок, коли краще було б зробити те, що він вміє добре, тобто переграти. Натомість його грабіжник завжди виглядає спокійним і зібраним, тому швидко стає монотонним. Значно краще розважає [Джош Лукас->josh-lucas] у ролі немитого і скаліченого маніяка – ексцентричного садиста, чиє божевілля допомагає втримувати інтерес до фільму. Денні Х’юстон теж намагався зробити свого охоронця закону незвичним (чого лише вартий капелюх), проте у нього це вийшло гірше.
Підсумок: середній трилер, один з тих, які Кейдж весь час робить в останні роки. Нічого особливого, однак можна дивитися, переважно завдяки колоритному персонажу Лукаса.