Голлівуд полюбляє знімати фільми про себе, не нехтуючи не дуже красивими сторінками своєї історії – такими, як, наприклад, “чорний список” 40-50-х, коли студії відмовлялись давати роботу членам комуністичної партії. От і “Трамбо” – це у першу чергу не байопік у традиційному розумінні, а стрічка про боротьбу за свободу поглядів і свободу творчості.
Безперечно, головне достоїнство фільму – гра Кренстона у головній ролі (не випадково свою єдину номінацію на “Оскар” картина отримала саме за неї). Завдяки майстерності актора Далтон Трамбо розкривається з усіх можливих боків: і як вправний професіонал, і як хороший, хоча й не завжди уважний чоловік та батько, і як добрий друг, завжди готовий допомогти, і як борець за свої переконання, який не звик легко здаватися. Завжди винахідливий і розумний, він досить швидко знаходить вихід з непростої ситуації і не сидить без роботи, однак не зупиняється на цьому. І врешті-решт таланту вдається перемогти у битві зі слабкодухістю, заздрістю, параноєю і пересічністю: ім’я Трамбо знову з’являється у титрах великих фільмів.
Решта виконавців створює докладний колективний портрет голлівудської еліти тих часів та її оточення. Можна сперечатися про те, наскільки схожі на реальних Едварда Дж. Робінсона, Джона Вейна та Кірка Дугласа актори, які втілюють їх образи у “Трамбо”, проте не можна заперечити, що на екрані з’являються зіркові уособлення усіх можливих точок зору у конфлікті, що охопив націю: і “яструби”, принципові антикомуністи, яких відверто підтримує Пентагон, і ліберали, які можуть і закласти друзів заради нового шансу на успішну кар’єру, і такі, як Трамбо, що не скорилися і в результаті опинилися серед переможців. З-поміж другорядних виконавців у першу чергу вирізняються [Міррен->helen-mirren] у ролі головної ідейної противниці Трамбо, Хедди Хоппер, і [Гудмен->john-goodman] у ролі Френка Кінга, власника студії, яка виробляє, м’яко кажучи, не першокласні фільми.
Підсумок: не видатна, але цікава стрічка, яка ілюструє непросту сторінку історії “фабрики мрій”, з добрими акторськими роботами, у першу чергу Кренстона. Рекомендується усім, хто цікавиться голлівудським минулим, і просто любителям якісних драм про боротьбу одинаків з вадами системи.