І ще один, м’яко кажучи, не дуже комусь потрібний сіквел. Хто пам’ятає нині, хто така Бріджит Джонс? Можливо, хтось і пам’ятає. Але якби когось дійсно цікавило, що з нею буде далі, то продовження, напевно, з’явилося б значно раніше.
Перша стрічка про Бріджит була цілком симпатичним фільмом з трьома виразними центральними персонажами. Друга вже аж ніяк не здавалась потрібною, оскільки просто була повторенням попередньої, з тими самими персонажами і тими самими помилками, які вони роблять. Третя намагається бути трохи іншою, проте не можна сказати, що у неї це виходить дуже добре.
Головна ідея (у Джонс буде дитина) міститься вже в назві. Центральний сюжетний поворот (вона не знає, хто з двох заможних красенів батько дитини) чесно показаний в усіх трейлерах. Що у картині є крім цього? Дуже небагато. Спочатку глядачу показують, що, незважаючи на всі попередні перемоги у плані особистого життя, Бріджит досі самотня, причому причини розриву з персонажем Фірта практично не пояснюються. Потім демонструють, що вона все ще невдаха з проблемами на роботі і вмінням падати в багнюку, коли це найменше потрібно. А далі у неї з’являються відразу два кавалери, один колишній, а другий зовсім новий, і кожен з них може бути батьком її майбутньої дитини.
Починаючи з цього моменту, сюжет зупиняється і спокійно чекає фіналу, який нарешті дає відповідь на головне запитання. Однак глядачу дочекатися цього фіналу дуже непросто. Тріо дуже швидко досягає порозуміння, обидва герої настільки ідеальні (звичайно, і вони показують, що є живими людьми з емоціями, але такі моменти тільки додатково їх прикрашають), а героїні настільки все одно, з ким з них вона, можливо, проведе решту життя, що спостерігати за цим блуканням колами набридає вже через десять хвилин. Гумор не рятує, бо або б’є мимо цілі, або повторює пройдене. На даному етапі ми вже давно знаємо, що Джонс примудряється зіпсувати відповідальне завдання, особливо коли дуже старається, що вона може перечепитися на пустому місці, що вона вміє вдягнутися зовсім не так, як потрібно, тощо.
Розчаровує і акторство. Зовнішність Зельвегер у ролі критикували з різних причин, і все ж таки головне те, що вона, як і Фірт, просто відбуває свій номер, нічим не дивуючи. Демпсі грає настільки ідеального (для незаміжніх жінок за тридцять) чоловіка, що не здається живою людиною. Вирізняються хіба що Сара Соулмані у ролі розкутої телеведучої, подруги Бріджит, і особливо Емма Томпсон – саме у її персонажа найкращі репліки, сповнені розумного саркастичного гумору, який підкреслює безглуздість і ситуації, і головної героїні.
Підсумок: гострого негативу кіно не викликає, проте воно дуже швидко видає всі свої козирі і після цього довго стоїть на місці, тому є досить-таки нуднуватим. Але може сподобатися прихильникам головної героїні або когось з центрального акторського тріо.