Останнім часом комедії з зірками пенсійного віку стали досить популярним явищем, незважаючи на те, що вони рідко можуть похвалитися хорошим смаком та високим рівнем гумору. Хороша новина: у порівнянні з більшістю подібних стрічок “Красиво піти” помітно виграє.
При цьому не можна сказати, що цей римейк трагікомедії Мартіна Бреста 1979 р. хоч трохи наближається за якістю до тонкого і розумного оригіналу – ні, це зовсім не так. Такою самою залишилась лише центральна фабула – троє старих вирішують пограбувати банк. Все інше – мотивація, характери, обставини, розв’язка – змінено. Мотивацію осучаснили: герої стають жертвами через махінації банку і компанії, де пропрацювали все своє життя. Втім, це аж ніяк не робить “Красиво піти” соціальною сатирою, хоча шанс на це був. У одного з друзів забирають будинок, де також живуть його розлучена дочка і онука, у другого серйозні проблеми зі здоров’ям, третій взагалі не має власного житла. Тому пограбування виглядає стовідсотково мотивованим, навіть виправданим, до того ж герої хочуть вкрасти лише те, що належить їм по праву, – автори римейку вирішили не ризикувати взагалі, тому трійко старих грабіжників вийшло сильно схожим на янголів на пенсії.
Позитив: у картині майже немає жартів туалетних та пов’язаних з фізіологічними особливостями старості. Негатив: кіно не дуже смішне, хоча намагається бути у першу чергу комедією. Смуток, який був невід’ємною частиною оригінального “Красиво піти”, вивітрився майже повністю. У цьому не було б нічого дійсно поганого, якби йому підібрали гідну заміну в сюжетному плані, проте цього не сталося. Головні ролі виконали троє чудових акторів-ветеранів (особливо вирізняється [Аркін->alan-arkin]), але такі ролі вони можуть зіграти і уві сні. Ні, у цьому фільмі вони зовсім не грають уві сні: у них легка приємна “хімія” і у одного з одним, і з іншими партнерами (у [Кейна->michael-cain] – з юною Джої Кінг, у Аркіна – з Енн-Маргрет). До того ж час від часу у кадрі з’являється [Крістофер Ллойд->christopher-lloyd], неодмінно викликаючи сміх. Тільки от кіно, в якому вони всі опинились, занадто просте, прилизане і беззубе, щоб викликати справжній інтерес. Півтори години перегляду будуть не найгіршими у житті глядача, однак від ризику закуняти він не застрахований.
Підсумок: не вульгарна, але й не дуже смішна комедія, з якої, враховуючи обрану тему і запрошені таланти, мало б вийти набагато краще кіно. Втім, прихильники головних виконавців мають отримати задоволення, оскільки це далеко не найгірший матеріал, з яким їм доводиться працювати останнім часом.